БУНТИ НЕМИНУЧI

Щоби вийти на вулицi на акцiї радикальних протестiв проти влади, українцям потрiбен лише привiд -- новi результати дослiджень
Що може бути завтра? Що буде, коли рейтинг влади впаде до плiнтуса, а її концентрацiя в одних руках пiсля мiсцевих виборiв сягне апогею?
 
Двi головнi тенденцiї вже сьогоднi окреслюються найпослiдовнiше. По-перше, активно зростає кiлькiсть незадоволених полiтикою, яку проводить влада. Як наслiдок -- рейтинги провiдних дiячiв Партiї регiонiв знижуються восьмий мiсяць поспiль.
 
По-друге, дедалi бiльше людей занепокоєнi тим, що посилення iнститутiв влади призводить до звуження прав i свобод громадян. А разом з тим, збiльшується кiлькiсть людей, якi готовi вдатися до активних протестiв.  
 
Цiкаво, що такi висновки пiдтверджують результати рiзних дослiджень, тож
запiдозрити замовний характер їх доволi важко.
 
Зокрема, якщо говорити мовою цифр, то 91% українцiв дуже не задоволений рiшенням уряду збiльшити тарифи на газ. 94% не вдовольняє полiтика адмiнiстрацiї Януковича, спрямована на створення нових робочих мiсць. 61% українцiв занепокоєний згортанням прав та свобод, до якого вдається адмiнiстрацiя Президента Вiктора Януковича. Притiм 63% людей вважають, що обмеження свободи преси не можна виправдовувати необхiднiстю запровадження порядку.
 
Невдоволенi владою уже не тiльки на Заходi країни, як це було в лютому,
коли Януковича обрали Президентом. За дев'ять мiсяцiв роботи бiло-блакитнi встигли нажити чимало ворогiв й серед свого колишнього електорату.
 
Невже наближаються часи, коли громадяни, доведенi до розпачу, вийдуть на вулицi громити магазини й пiдпалювати автомобiлi? Якщо опиратися на дослiдження соцiологiв, висновок цiлком очевидний: у країнi створенi, принаймнi на рiвнi масової свiдомостi, усi передумови для серйозних акцiй протесту.
 
Проте мiж передумовами i реальними дiями -- велика дистанцiя.
 
Але наскiльки велика?
 
Наскiльки висока ймовiрнiсть того, що  невдоволення народу переросте в акцiї непокори в той час, коли влада нарощує свої повноваження попри негативний рейтинг?
 
Про це "Експрес" розпитував  директора програм полiтичного аналiзу та безпеки Мiжнародного центру перспективних дослiджень Вiктора Чумака, директора Фонду "Демократичнi iнiцiативи" Iрину Бекешкiну та радника голови ВО "Свобода" з питань iдеологiї Юрiя Михальчишина.
 
БIДНI, АЛЕ ТЕРПЛЯЧI
 
-- 16% -- чи це критично велика частка налаштованих на активнi протести людей?
 
I. Бекешкiна: -- Близько 15%, готових iти протестувати -- це норма для українцiв. Приблизно така кiлькiсть людей пiдтримує iдею протестних рухiв постiйно, незалежно вiд полiтичної ситуацiї та стану економiки в країнi. Найвищi ж протестнi настрої -- близько 20% громадян, здатних чинити рiшучi дiї проти влади, соцiологи спостерiгали протягом 1996 -- 1998 рокiв, коли мiсяцями не виплачували заробiтну плату, багато сiмей не мали за що жити.
 
Цiкаво те, що найменше бажання людей брати участь у мiтингах соцiологи фiксували 2004 року, якраз перед Помаранчевою революцiєю -- найбiльш масштабною акцiєю протесту за всю iсторiю незалежної України. Звiдси можна зробити висновок, що до активних дiй українцiв спонукає передусiм полiтика. А злиднi й голод люди готовi терпiти, як не дивно, дуже довго, доки не стане геть погано, що малоймовiрно за нинiшнiх умов.
 
-- Тобто владi нiчого боятися?
 
-- Привiд для занепокоєння дають рейтинги партiї влади: 43,6% населення загалом не схвалюють дiяльнiсть Януковича. У вереснi, порiвняно з травнем 2010 року, кiлькiсть тих, кому подобається дiяльнiсть Президента, зменшилась на 18,3%, натомiсть кiлькiсть тих, хто не схвалює його дiй, зросла на 15,8%.
 
Полiтику уряду в цiлому вважає правильною лише третина громадян, а бiльш нiж половина українцiв її не пiдтримує... I цi тенденцiї до втрати рейтингу бiло-блакитною командою поглиблюються. Тому не вiдкидаю, що паралельно зростатиме й бажання народу вiдiбрати повноваження у влади, якiй вiн не довiряє.
 
Ю. Михальчишин: -- Як на мене, результати цього дослiдження досить применшенi. Людей, якi готовi нинi пiдтримати масовi акцiї непокори, вдвiчi бiльше. Насправдi третина населення України готова сьогоднi вийти на вулицi й виявити своє незадоволення дiями чинної влади.
 
ДЕ ОСТАННЯ КРАПЛЯ?
 
-- Якi саме дiї влади можуть стати "останньою краплею"?
 
В. Чумак: --  Нинiшня ситуацiя вже близька до того стану, коли протести неминучi. Висока ймовiрнiсть того, що народ невдовзi вийде на вулицi.
 
Влада має намiр проводити непопулярнi реформи, як-от  пiдвищення пенсiйного вiку й ухвалення нового Податкового кодексу. Окрiм того, командi Януковича не уникнути ще одного рiзкого пiдвищення тарифiв на газ та комунальнi послуги для населення. Такi дiї влади, безумовно, чiплятимуть людей "за живе". А вiдтак можуть породити уже не просто пасивне невдоволення, а народнi бунти.
 
I. Бекешкiна: -- Приводом для протесту нинi може стати будь-яке рiшення влади, що зачепить iнтереси конкретних верств населення. Саме тому до виборiв влада боїться давати такi приводи. Але пiсля 31 жовтня вiдтягувати розгляд i ухвалення програмних питань буде вже нiкуди. Вони, власне, i становлять потенцiйну небезпеку для Партiї регiонiв та її соратникiв.
 
Ю. Михальчишин: -- Ми ще просто не дiйшли до "точки неповернення".
Спотворення виборчого процесу, зрештою, цiни, податки та створення перешкод для розвитку пiдприємництва з боку влади однаково не влаштовують нi захiд, нi схiд, нi пiвдень, нi пiвнiчнi й центральнi регiони.
 
БЕЗ ПОЛIТИКIВ  НЕ ОБIЙТИСЯ
 
-- Хто може стати iнiцiатором масових виступiв проти полiтичної верхiвки?
 
В. Чумак: -- Треба визнати: сам собою український народ досить iнертний.  У нас, на жаль, немає, як у європейських країнах, сильних профспiлок, здатних у будь-який момент пiдняти рух. Протести в Українi здебiльшого мають полiтичну природу. Радше нинiшнiми протестними настроями в суспiльствi в черговий раз скористаються радикальнi опозицiйнi партiї. Не вiдкидаю появи нових лiдерiв на цiй хвилi.
 
-- А наскiльки нинi українцi готовi до радикальних проявiв невдоволення загальнодержавною полiтикою, з биттям вiтрин та iншим деструктивом?
 
I. Бекешкiна: -- Традицiйно на такi дiї нашi громадяни здебiльшого не налаштованi. Готовнiсть до силових стихiйних акцiй завжди була дуже низькою -- до 5% суспiльства. Взагалi, як на мене, головний чинник прояву негативу з боку мирного населення до влади -- чiтке очiкування позитивних наслiдкiв своїх протестiв. Повиннi бути якiсь надiї на краще, альтернатива попереду. Погроми здебiльшого такого результату не передбачають, тож i влаштовувати їх, ризикуючи своєю свободою i життям, немає сенсу.
 
Ю. Михальчишин: --  Для того, щоб українцi пiшли громити вулицi, їх треба довести до повної безнадiї. Хоча справдi, погроми дають нетривалий ефект. Влаштувати їх, звiсно, найпростiше, але досягнути таким чином чогось майже неможливо. Нинi влада легко придушить такi акцiї непокори. На мою думку, свiдома частина українського суспiльства чудово розумiє, що для того, аби був якийсь результат, потрiбна системна, органiзована протестна кампанiя, побудована в рамках демократичних традицiй.
 
Хоча я би нiчого сьогоднi не вiдкидав. Якщо люди почнуть вiдповiдати чиновникам силою на силу, ситуацiя стане некерованою, а вiдтак дуже
небезпечною для всiх.
 
-- Чи могла би влада нинi зупинити зростання протестних настроїв
громадян?
 
В. Чумак: -- Теоретично запобiгти бунтам ще можна. Для цього є безлiч способiв. Утiм, як бачимо, команда Вiктора Януковича чомусь чинить цiлком протилежне, наче випробовує народ на стiйкiсть. За такого стрiмкого розвитку подiй iмовiрнiсть того, що скоро людям урветься терпець, дуже i дуже висока.
 
Олександра ТАМКОВА, Експрес
http://www.expres.ua/main/2010/10/21/40877