ПОЛЮВАННЯ НА ЛЮДЕЙ

У мисливських угіддях, що належать родичам депутатів, уже роблять засідки на людей
 
Львівщина, Закарпаття, Рівненщина – людям увірвався терпець. Селяни протестують, бо борються за своє, рідне. За ліси, поля, потічки. Протестують, бо їх обдурили. Без згоди громад депутати потай передали мисливські угіддя у лісах "своїм" - жінкам, синам, сватам, близьким і далеким родичам. Аби - собі.
 
За впольованого кабана мисливцю потрібно офіційно сплатити майже п'ять тисяч гривень. Приватники вбивають безкоштовно. їх практично не перевіряють.
 
Випадок, про який нам роз¬повіли гості редакції, шокує.
"Я б витягнув пістолет і стрі¬ляв!" — гнівно загоряються очі в Мирослава Михалика, єгеря товариства "Лісівник". Кон¬флікт, між ним і приватною охороною угідь "ТзОВ МГ "Зубр" на Львівщині, заледве не закінчився пострілами.
 
"Це сталося біля 49-го квар¬талу, що наданий у користу¬вання товариству "Лісівник", який я охороняю як єгер, — роз¬казує він. — Ми поверталися з полювання. Біля села Лопушного на нас напала охорона "Зубра". Вони оточили нас, як злочинців: одна група бігла від села, друга — від лісу. До мене підскочив Тарас Тарнавчик, директор мисливського госпо¬дарства ТзОВ "Зубр", котре належить родині депутата Дубневича. Тарнавчик кричав: "Во¬ни йдуть нашою територією! Брати їх!" Мирослав каже: си¬туація була гостра, у руках ко¬жного, хто був на польовій стежці, - зброя.
 
"...Ми не йшли "їхньою" те¬риторією. Йшли дорогою, яка є для всіх людей, йшли, бо не вміємо літати, як птахи. Та я не сумнівався: здаватися не мож¬на, бо добре знав, з ким маю справу. Якщо вони мене скру¬тять і кинуть в автомобіль, то замордують і прикопають десь у лісі живцем. Коли приватни¬ки оточили нас, я витягнув за¬реєстрований пістолет, який завжди при мені". Єгер "Лі¬сівника" каже: того дня від ймовірної смерті його врятував пістолет. І ще 15 мисливців зі зброєю, які мовчки заступили єгеря собою.
"Я знав, з ким маю справу", — каже він.
 
"Що ви маєте на увазі", — пробуємо з'ясувати.
 
"Та про те, що зробив Тарнавчик з Василем Петрінцем, го¬ловою товариства "Лісівник", знають усі мисливці. Якби не люди зі села, то Василя вже не було б серед живих, — Тарнавчик з людьми його закатував би. Василь його тоді на браконь¬єрстві підловив. У результаті, Василь два місяці в лікарні відлежав, а Тарнавчика хтось тоді відкупив. Можливо, й Дубневичі, чи ще якісь депутати втрутилися", — знову загоря¬ється гнівним блиском погляд єгеря.
 
Ми підняли "похоронений" міліцією і прокуратурою ін¬цидент. Факти — шокують. Але свідки — живі, а факти — річ уперта.
 
"...Ми з Василем Чухвіцьким, єгерем, розвозили у лісі корми для кабанів. Почули постріли, а тоді побачили й автомобіль. Я вийшов на дорогу, аби зупи¬нити, підозрював, що це брако¬ньєри. І ледве встиг відскочити у кущі — водій їхав на мене, — Василю Петрінцю, голові ТМ "Лісівник" й досі невтямки: як людина, котра займалася бра¬коньєрством та чинила насиль¬ство, стала господарем у лісі? — Я наздоганяв їх автівкою. їхня "Нива" врізалася у мою. Серед тих, хто мене бив, я впізнав Тараса Тарнавчика, який нині є директором мис¬ливських угідь ТзОВ "Зубр", що належить родині депутата Дубневича. Я просив його зупини¬тися й відкрити багажник. Я знав: там багато застреленого звіра. Але Тарнавчик й далі три¬мав мене за руки із-за спини й душив за шию ременем, а ще двоє — били"...
 
Від кривавої розправи Васи¬ля Петрінця врятували селяни. " Він був увесь синій і закрива¬влений. Били по голові, спині, кулаками й ногами. А один ду¬шив за шию ременем. Якби люди не збіглися — його зака¬тували б", — у голосі свідків події й досі ненависть.
 
"Раніше в наших лісах було спокійно. З появою депутатсь¬кого "Зубра", який межує з на¬шими угіддями, у лісі почали коїтися незрозумілі речі: роз¬стріляно аншлаги "Лісівника" (карта-схема і відомості про єгеря. — Авт.), попалено годів¬ниці тварин", — розповідають жителі сіл, прилеглих до лісів, де господарюють приватники. Кажуть, зле починають вони свої справи. Дуже зле.
 
Василеві Петрінцю, голові мисливського товариства, який внаслідок "виховання", до якого вдався Тарас Тарнавчик, права рука депутата Дубневича, мав черепно-мозкову травму, у порушенні кримінальної спра¬ви було відмовлено. Хто при¬крив злочин? Чи мовчатимуть прокурори нині?
 
Природоохоронний проку¬рор   Кіровоградщини   Олег Кващук розповів, як через суд довів, що 25 тисяч гектарів, які були передані мисливському господарству депутата Лозинського, мають бути повернені людям.
 
Вбивство селянина, якого у "своєму" лісі закатували високопосадовці, сколихнуло Укра¬їну. Після того як криваве місиво, що залишили "госпо¬дарі лісу" від нещасного, при¬везли до села хоронити, пере¬дачею мисливських угідь обла¬сною радою "хазяїну Лозинському" зацікавилася Кірово¬градська прокуратура. Нині рішенням суду угіддя поверну¬то громадам.
 
- Пане Кващук, працюючи над справою про повернення ми¬сливських угідь, ви не боялися? Адже насправді йшли проти вла¬ди, проти клану?
 
- Я не йшов проти когось конкретно. Наша прокуратура працювала згідно із законом. У випадку отих 25 тисяч гектарів мисливських угідь, які обласна рада надала у користування на 25 років приватній структурі ТзОВ "Мисливське господарс¬тво "Голованівське", був пору¬шений закон, і ми це довели.
 
- Які саме порушення виявле¬но?
 
- Виявлено грубі порушення, а саме статті 22 Закону України "Про мисливське гос¬подарство та полювання". Згід¬но з цією статтею, мисливські угіддя надаються у користуван¬ня за згодою землевласників або землекористувачів земельних ділянок, на яких вони роз¬міщені. Там згода була отрима¬на лише у ЗО відсотків користу¬вачів. У більшості тієї згоди ніхто не брав. То було основне порушення. І друге: угіддя на¬давалися без клопотання лі¬сового господарства та мислив¬ства області до обласної ради.
 
- Пане прокуроре, а чому ви звернулися не до свого районно¬го чи обласного, а саме до Госпо¬дарського суду міста Києва?
 
— Згідно з Господарським процесуальним кодексом, як¬що оскаржується рішення ор¬гану місцевого самоврядуван¬ня, а саме, як у цьому випадку Кіровоградської обласної ради, то необхідно звертатися не до місцевого, а саме до Господар¬ського суду міста Києва.
 
- І яким був його вердикт? Вам вдалося повернути мисливські угіддя землевласникам, тобто громаді?
 
- Так. Наш позов до облас¬ної ради про незаконну пере¬дачу мисливських угідь при¬ватній фірмі Господарський суд міста Києва задовольнив. На¬ступного тижня справу слуха¬тимуть в апеляційній інстанції.
 
- Отже, рішення законної сили ще не набрало. Вважаєте, що зможете довести свою право¬ву позицію?
 
- Тут ніхто нічого не приду¬має: передача мисливських угідь обласною радою приватним особам відбулася з дуже груби¬ми порушеннями закону.
 
- Чи відомо вам, що порушен¬ня, які ви виявили у передачі ми¬сливських угідь депутатові Лозинському Кіровоградською обла¬сною радою і які повернули гро¬мадам, чиняться по всій Україні, зокрема й на Львівщині?
 
- Я чув, що такі факти мають місце. І ще раз підкреслюю: закон однаковий для всіх. І не має значення, статтю 2 пору¬ шила Кіровоградська, Донецька чи Львівська обласна рада. Аби люди були гідні, а держава сильна, є одне правило: закон треба шанувати.
 
- А якщо прокуратура з тих чи інших причин не хоче подавати до суду за такі порушення, що тоді робити обдуреним людям?
 
- Якщо мисливські угіддя на¬давалися у користування при¬ватним особам без згоди деся¬ти чи навіть трьох відсотків землевласників або землекори¬стувачів ділянок, то до суду може звернутися не лише про¬куратура, а й землевласники чи землекористувачі, права яких порушено. І не має значення, хто буде позивачем: голова сільської, районної ради, депутат чи голова ініціативної групи від громади. Закон є закон.
 
НЕЗАКІНЧЕНИЙ ЕПІЛОГ
"Нові українці" обладнують вишки для полювання звірини зі всіма зручностями: відеокамерами й м'якими меблями.
 
Мисливські угіддя не повинні бути "нічиїми". В усьому світі нині пильно стежать за збере¬женням природи та примно¬женням звірини. Але чому в Україну таке приходить з кро¬вопролиттям? І лісова, мислив¬ська стежка червоніє кров'ю людською?
 
Деякі облради напередодні виборів нахабно пороздавали десятки тисяч гектарів угідь "своїм" людям — депутатам, їхнім родичам, чиновникам лісового господарства.
 
Ніякої користі місцеві гро¬мади, чиї угіддя віддано навіть без їхньої згоди, не мають. На¬впаки, селяни скаржаться, що приватники випускають у при¬роду мангалів (схрещених ди¬ких кабанів), що привчені до людських рук кабани напада¬ють на обійстя. Люди бідка¬ються, що їх не пускають до лісу, що не мають де пасти корів. Що мисливські угіддя "хазяям лісу" потрібні не зад¬ля збереження звірини й дерев, а задля власних інтересів. Вони ж самі, кажуть, відтепер у но¬вих панів — кріпаки.
 
Чому одним десятки тисяч ге¬ктарів незаконно дають за день, а інші роками не можуть отри¬мати п'ять соток спадщини?
Хто покриває лісові афери? Які депутати, хто й за які суми віддає мисливські угіддя своїм родинам, сватам-братам? Які села мають нині нових "панів" і кого саме? Далі буде.
 
Світлана МАРТИНЕЦЬ  «ЕКСПРЕС» 10 — 17 ЧЕРВНЯ 2010 РОКУ, №61 (5224)
Стор.13
www.expres.ua