Петя Симоненко вилазить із «схрону» і переходить у наступ

Славне «бандерівське» місто Тернопіль віднедавна може стати в один ряд з такими відомими «ленінськими» місцями як Санкт-Петербург, Ульяновськ, Шушенскоє, Поронін та Женева. Звичайно, час не можна повернути назад, і товариш Ленін вже ніколи не зможе відвідати обласний центр за Збручем. Однак це місто все одно ввійде в історію, бо його нещодавно відвідав вірний ленінець, геніальний послідовник вождя світового пролетаріату — Петро Миколайович Симоненко. Ясна річ, лідер українських комуністів приїхав сюди не для того, щоб відкривати пам’ятник Степану Бандері. Він брав участь у пленумі обласного комітету КПУ та виголосив промову, яка може увійти в історію як «тернопільські тези».
По-перше, Петро Миколайович розкрив велику таємницю, про яку ніхто в Україні навіть і не здогадувався. Виявляється, що КПУ «бореться», і що нещодавній «44-й з`їзд КПУ вніс величезний вклад у розвиток теорії цієї боротьби». «У частині ідеології Компартія Україна сьогодні посідає перше місце в СКП-КПРС”, — гордо повідомляє прес-служба КПУ. Он воно як! А я думав, що в примітивну ідеологію комуністів, яка зводиться до простих дій «забрати та поділити», важко внести якісь нові збочення. Виявляється, можна. Тут ми явно недооцінили фантазії пестунчика Петі.
У той час, як усі мешканці країни, від двірника до Президента, навіть і гадки не мають про те, що таке коїться в країні, залишилася єдина сила – КПУ, яка за словами Симоненка, «дала об`єктивну оцінку того, що відбувається в Україні, і розповіла, як країні вийти з кризи”. Але головне – попереду. Петро Миколайович оголосив, що час оборонної тактики, яка «допомогла нам зберегти досягнення радянського періоду» закінчився, а тепер «ми переходимо в наступ …» А ще лідер українських комуністів Виступаючи в ефірі Тернопільської ОДТРК урочисто поклявся, що Компартія буде до останнього захищати громадян України від олігархічної політики.
Народ України вже давно відчував, що вже давно мав би з’явитися Робін Гуд, який захищатиме його від свавілля влади. Але те, що захисник вилізе з грудей цієї влади, де вона його пригріла… Геніальна стратегія! Але ще більш геніальним було оголосити про неї саме з самого лігва українського буржуазного націоналізму. Всі чекали, що з тернопільських «схронів» вилізе якийсь страшний бандерівець. А тут – бац! – Петро Миколайович власною персоною. І відразу ж — у наступ!
Він буде переможним, хоча й важким. Правда, перед його початком треба буде дохідливо пояснити людям, що всі антинародні закони, які фракція КПУ солідарно голосувала разом з ПР, Народною партією Литвина та «тушками» — це й є та сама «оборонна тактика», яка допомогла зберегти радянські досягнення. Потім, щоб не влучити в своїх, треба буде терміново відізвати з олігархічної влади багато службовців, наприклад, сина — Андрія Симоненка — з посади першого заступника голови Державного агентства України з інвестицій і розвитку, та цілу когорту заступників міністрів й інших чиновників високого рангу, що потрапили до влади по квоті КПУ.
Звичайно, всіх одразу олігархів побороти дуже важко. Навіть таким високо ідейним людям, як українські комуністи. Тому починати треба з когось одного. Не мецената й президента футбольного клубу, а більш дрібного й одіозного. Наприклад, Костянтина Григоришина. Це – просто ідеальна фігура для початку боротьбі з олігархами. Він не тільки прихоплював народне майно, але й робив це нахабно та цинічно. Вважається, що саме він завіз сюди з Росії моду на рейдерство. Й незважаючи на те, що у 2008 році попередня влада обмежила цьому російському бізнесменові в’їзд до країни у зв’язку з причетністю до рейдерських захоплень енергетичних підприємств і він втратив свій вплив на ряд обленерго, Костянтин Григоришин залишається крупним гравцем в такому специфічному українському бізнесі. Він і досі володіє цілою мережею запорізьких аптек, декількома санаторіями й торгівельними центрами та такими великими машинобудівними заводами як НВО ім. Фрунзе (м. Суми) та «Запоріжтрансформатор». Залишився також крупний пакет акцій у харківському «Турбоатомі».
Григоришин якось признавався, що хотів би повністю контролювати це підприємство, але Верховна Рада весь час забороняла виставляти стратегічний об’єкт на продаж. Тоді Костя пішов іншим шляхом. Маючи через свою структуру — «Сварог Ессет Менеджмент» — лише 14,5% акцій «Турбоатому», він намагався рейдерським способом поставити на чолі підприємства свого директора. Цікаво, що в цій справі їй дуже активно допомагала член фракції КПУ в парламенті Алла Олександровська, яка, під видом своїх помічників, намагалася провести на підприємство двадцять чоловік разом з новоспеченим «директором». Але не вийшло.
Ясна річ, член фракції не могла діяти без відома свого керівника. Та й в українському політикумі давно всі говорять про те, що КПУ фінансується саме Григоришиним. Правда, комуністи останнім часом стараються диверсифікувати джерела фінансування – недаремно ж вони домоглися призначення своєї людини на посаду головного митника. Однак, попри всі гучні заяви Петра Миколайовичва, всім давно ясно, що ніхто ні з ким не боротиметься. І справа не лише в Григоришині, солідарному голосуванні разом з олігархічними політичними силами чи в такій же любові до розкоші, яку демонструють комуністи-парламентарі.
Справа в ідеології. Вона така ж сама. Петро Симоненко має рацію – їм дійсно вдалося зберегти головні досягнення радянського періоду. Раніше всіма землями, надрами, заводами, фабриками та основними виробничими потужностями безроздільно володіли ЦК та Політбюро. Всім іншим відводилася роль дешевої робочої сили та статистів. Тепер замість ЦК – олігархи, а народові знову залишається лише спостерігати та просити дешевої роботи, хліба й видовищ. Правда, за ці два десятки років почали з’являтися слабкі елементи буржуазного середнього класу. Але нічого, ця ідеологічна прикрість – лише тимчасова. От скоро КПУ перейде в останній рішучий наступ…
Єгор Зборовський, для “ОРД”
http://ord-ua.com/2011/09/05/petya-simonenko-vilazit-iz-shronu-i-perehodit-u-nastup/?lpage=1