"У Тимошенко найпотужніший штат платних інтернет-коментаторів"

Андрій, 31 рік, м. Київ, працює "коментатором" в інтернеті. Він пише позитивні коментарі, якщо виходять негативні статті або відгуки на форумах про відомого політика з Партії регіонів. Своє прізвище та ім'я політика попросив не називати.
 
Як ви працюєте і для чого?
 
— Створюємо ілюзію підтримки користувачів інтернету. Кожен політик, який хоче впливати на суспільну думку, має великий штат коментаторів. Ми створюємо "образ" чи ілюзії реального відношення користувачів інтернету до політика.
 
Як вас завербували?
 
— Можна сказати, що це закритий клуб, туди можна потрапити тільки за протекцією члена клубу. Знайомий, з яким колись працював, запропонував попрацювати на політика. В двох словах пояснив, що є секретний підрозділ, який працює на ім'я цього політика. Треба робити позитивний імідж. Сказав, що самі вже не можуть справлятись з обсягами роботи. Запитав, чи готовий я. Пообіцяв, що будуть платити "хороші гроші". Я здогадувався, що саме мені запропонують - писати коментарі. Рівно за тиждень цей же знайомий мені подзвонив, зустріч була в одному із штабів, за закритими дверима. Людина, з якою говорив, працює в штабі.
 
Як оплачується робота, є бонуси, премії?
 
— Хороші коментатори дуже затребувані, цей ринок дуже розвивається. Працюю вже майже півтора року. Зарплата щомісячна, зараз отримую $1000 на місяць, зустрічаюсь і отримую її в конверті. Коли починав, було трохи менше. Пояснили, що оплата залежатиме від того, як працюю. Дехто отримує навіть більше, але про це не прийнято говорити. Сподіваюсь, що цей політик ніколи не піде у відставку.
 
Як розуміють, що саме ти написав коментар, а не хтось інший?
 
— Є спеціальні люди, які це роблять, вони ніби начальники. До того ж політик особисто продивляється сайти про себе. У кожного комп'ютера є "айпішник" (IP-адеса — унікальна адреса вузла в комп'ютерній мережі — ред.), на деяких сайтах вона відслідковується. Маю 30 поштових ящиків та півсотні "ніків" (nickname, з англ. "прізвисько" — ред.). Є спеціальний блокнот, це все записано, "начальник" про це знає. В основному все будується на довірі. Хоча часто буває, що поручають роботу на конкретному сайті. Якщо там нічого не з'являється з коментів, то він розуміє, що я на роботу "забив".
 
Як знаходите негативні статті та відгуки про політика?
 
— Є спеціальна програма, вона відслідковує всі публікації про цього політика. Стоїть у мене на ноутбуці. Це ексклюзивний інтернет-пошуковик, програму встановив адмін штабу. Вибирається регіон "Україна", працює як звичайний пошуковик, але знаходить дрібніші згадування про політика. Ще працюємо по конкретних сайтах, таких як "Кореспондент" або "Українська правда". Зазвичай в партійних офісах, де працює команда коментаторів ця програма встановлена на всіх комп'ютерах. В середньому в штаті 25 постійних коментаторів, які працюють вахтовим методом упродовж доби. Зазвичай чергує не більше 5 людей. Якщо щось трапляється та в інтернеті "випливає" якась тема, то підключаються усі.
 
Можете розказати про специфіку роботи?
 
— Коментарі мають бути як позитивні, так і агресивні, але на захист політика. Там велике поле для творчості, головне - захищати. Прикладів не буду наводити, бо можу підставитись. А ще, аби написати компетентний відгук, потрібно відслідковувати, чим займається цей політик, знати історію стосунків з його політичними ворогами, постійно читати політику. Можна використовувати ненормативну лексику. Головна задача, аби останнє слово було за мною. Якщо триває дискусія і сили не рівні, то потрібно почекати, поки "опозиційні" коментатори відпрацюють та підуть. Тоді можна писати і останнє слово буде за тобою, це професійна таємниця. Основоположні правила - писати виразний коментар, не писати під різними "ніками" на сайтах, де висвічується "айпішнік", аргументувати свою позицію, іноді можна спробувати задавити суперника інтелектом, морально принизити. Деякі коментатори починають психувати, зриватися на необґрунтовані образи і їх можуть "забанити" на деяких сайтах. Мене жодного разу не "банили".
 
Що значить - сили нерівні?
 
— У кого в штаті 100 коментаторів, можуть зім'яти будь-кого іншого. Сила тут в кількості. Наприклад, з моєї команди працює двоє, з іншої десять.
 
Відомо, звідки взагалі виникла така ідея?
 
— Перший штат з'явився у Тимошенко ще під час "помаранчевої" революції. Це був один з інструментів впливу на громадську думку в мережі. Потім моду перейняли всі інші політики. В когось коментаторів більше, в когось менше. У Тимошенко і досі найпотужніший штат.
 
Є норма по кількості коментарів та знаків?
 
— Ні. Іноді залежить і від самого. Якщо о першій ночі не сплю і бачу, що десь іде дискусія, то працюю і вночі. Піднімали тільки один раз, коли був форс-мажор. Який, не можу сказати.
 
Є конкуренція між коментаторами?
 
— Ми робимо одну спільну справу, її результати з боку замовника та відношення його до нас залежать тільки від нас. Ніколи не сваримось.
 
А з коментаторами інших штабів?
 
— Коментатор — це як футболіст, який підписав контракт з клубом, тому конкуренція зі штабами інших політиків можлива тільки на інтернет-сторінках, в житті я все одно нікого з них не побачу і не впізнаю.
 
Тобі не соромно за таку роботу?
 
— Зовсім ні. Я можу бути незгодним зі своїм політиком, але коли пишу комент, маю відстоювати його точку зору. Політика — це моя робота і ставлюсь до неї сумлінно. Вдома не можу чути розмови дружини, коли дивиться новини. Просто пізнав істину — мета будь-яких політиків не в поліпшенні життя народу, і не в служінні йому. А в тому, щоб залишатися при владі будь-яким доступним способом. Ця риса об'єднує абсолютно всіх політиків у нашій країні, тому розмови про політику я вважаю безглуздими.
 
http://gazeta.ua/articles/politics/389378