Наша Україна: Чи можна реанімувати пацієнта

Наша Україна: Чи можна реанімувати пацієнта
Фото Михайла Марківа
Наша Україна і її почесний голова,
незважаючи на втрату довіри,
продовжують діяти за старою схемою
Ситуація із перенесенням з’їзду партії Наша Україна, який був запланований на 19 березня, але так і не відбувся, засвідчила, що, незважаючи на численні поразки в минулому, партійне керівництво не змогло зробити з них належних висновків. Замість того, щоб створювати потужну опозиційну силу, керівництво НУ воліє перебувати у нинішньому стані розколотої політсили із застарілою ідеологією. Дана ситуація є великим плюсом для влади, якій вигідна така "вишиванково-глечикова" опозиція.
 
Офіційна версія пов’язує скасування партійного зібрання із хворобою почесного голови Віктора Ющенка.
 
Проте неофіційна інформація свідчить про наявність чергового внутрішньопартійного конфлікту, що стосується як персонального складу керівництва, так і загальної партійної ідеології.
 
Як стало відомо газеті Коммерсант-Украина, у керівництві партії надто загострилося протиріччя між представниками "старого покоління", до яких належать Петро Ющенко, Олександр Черевко, Віра Ульянченко, та "нового покоління" в особі Юрія Єханурова, Володимира Огризка, Віктора Матчука і Миколи Оніщука. Останні прагнуть реформ, зокрема розширення повноважень політради партії. Натомість стара гвардія відчуває, що втрачає свій вплив і пручається цьому, налаштовуючи Віктора Ющенка проти голови політради партії Валентина Наливайченка.
 
За чотири дні до з’їзду екс-президент у дуже різкій формі спілкувався з Наливайченком та Сергієм Бондарчуком, головою виконкому Нашої України, звинувативши їх у тому, що вони хочуть відібрати в нього повноваження, повідомило на умовах анонімності джерело видання в партії.
 
Фактично, конфлікт стосується повноважень колишнього президента Ющенка, котрий, формально віддавши керівництво партії Наливайченку, зберіг помітний вплив на її долю, зокрема на вирішення стратегічних питань.
 
На руїнах імперії
 
Це далеко не перший гучний конфлікт, пов'язаний з Нашою Україною протягом останніх років. Можна згадати і про скандал із заборгованістю заробітних плат працівникам секретаріатів партії. Тоді неспроможність партійного керівництва вирішувати нагальні проблеми стала загальноукраїнським надбанням. Власне, тоді регіональні структури партії припинили своє реальне існування, а сама вона стала привидом української політики.
 
Варто зазначити, що мова йде не про рядовий політичний проект, котрих за новітню історію України можна нарахувати не одну сотню, а про політичну силу, що ще недавно була на вершинах політичного олімпу.
 
Так, 2002 року блок Наша Україна був переможцем парламентських виборів. Згодом, уже після 2004 року, коли Ющенко став Президентом, на основі блоку було створено партію, яка б, у теорії, мала стати "партією влади". Однак досить швидко владна команда, яка із самого початку була вкрай неоднорідною, розкололась на кілька груп, що перейшли до взаємного протистояння.
 
Поступово, внаслідок цілої низки вагомих помилок президентської команди, лідерську нішу серед "помаранчевих політичних сил" зайняв БЮТ, щодо якого уже в парламентах 2006 та 2007 років скликання Наша Україна виступала у ролі "молодшого союзника".
 
    Фракція НУНС, що складалася з багатьох партій та "блоків усередині блоку", остаточно розкололася. На даний момент вона не становить якоїсь єдності та перетворилася на дискусійний клуб
 
Згодом фракція НУНС, що складалася з багатьох партій та "блоків усередині блоку", остаточно розкололася. На даний момент вона не становить якоїсь єдності та перетворилася на дискусійний клуб. Дехто з колишніх представників фракції вже давно перейшов до пропрезидентської більшості, дехто почав розбудовувати власні опозиційні партійні проекти (Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Вячеслав Кириленко), але дехто продовжує вперте змагання за владарювання на руїнах "нашоукраїнської імперії".
 
Місце у політикумі
 
Боротьба за владу всередині Нашої України є звичним явищем, що нікого вже не дивує. Водночас, більш цікавим є інше питання: за що безпосередньо відбувається боротьба і чи є головування у цій політичній силі реально значимим з точки зору політики.
 
    На даний момент Наша Україна може претендувати на два політичні ресурси: бренд партії та постать Ющенка. Однак ці моменти можна тлумачити не лише позитивно, але й як певний негатив для політсили
 
На даний момент Наша Україна, позбавлена і серйозних спонсорів, і розбудованої партійної інфраструктури, може претендувати лише на два політичні ресурси: 1) бренд партії, що залишається пізнаваним для більшості українців; 2) постать почесного лідера Віктора Ющенка, який продовжує асоціюватися у суспільній свідомості з "помаранчевою революцією" та національно-демократичним рухом.
 
Однак ці моменти можна тлумачити не лише позитивно, але й як певний негатив для Нашої України.
 
Ющенко значною мірою повторює долю радянського президента-реформатора Михайла Горбачова, який навіки залишиться для європейців та американців руйнівником "імперії зла" та борцем за демократію, у той час як для більшості колишніх громадян СРСР його постать є, м’яко кажучи, неоднозначною.
 
Так само і Віктор Андрійович для західних політиків та громадськості назавжди буде лідером безкровної демократичної революції. Для рядових учасників цієї самої революції він той, хто знехтував їхньою довірою.
 
Ще більш одіозним є бренд самої Нашої України, що міцно асоціюється у суспільній свідомості із кумівством, кулуарністю та "любими друзями".
 
Відповідно, на даний момент політичний пацієнт Наша Україна є швидше мертвим, ніж живим. Для його ж оживлення необхідний курс інтенсивної організаційної та ідеологічної терапії.
 
Напрямки руху
 
Власне, саме останнім, очевидно, і планував зайнятися новий керівник – Валентин Наливайченко. Принаймні, судячи з останніх публікацій, у партії окреслилася тенденція пристосування партійної ідеології до нових соціально-політичних умов.
 
Зокрема, традиційна націонал-демократична риторика вже не може претендувати на консолідуючий електоральний чинник. В умовах проведення владою реформ із сумнівними соціальними наслідками в суспільстві спостерігається запит на соціально-економічні ідеї й програми. Громадяни очікують від політиків, у першу чергу, варіантів власного виживання, а не культурологічної демагогії.
 
Проте, незважаючи на все це, Ющенко продовжує чіплятися за старі ідеологічні догми.
 
Показово, що з боку влади лунають заяви, спрямовані на захист позицій колишнього Президента. Зокрема, старий-новий керівник МНС Віктор Балога заявив, що без Віктор Ющенка Наша Україна має всі шанси перетворитися на клуб за інтересами. Очевидно, що подібні заяви урядовця не могли бути зроблені без мовчазної згоди на те урядового керівництва.
 
    Для владних кіл вигідне збереження Нашої України у нинішньому становищі. Така "вишиванково-глечикова" опозиція є зручною для влади та доповнює "смолоскипово-радикальну" опозицію від Свободи
 
Вірогідно, що для владних кіл вигідне збереження Нашої України у нинішньому становищі, тобто: 1) розколотої; 2) на чолі з одіозним керівництвом; 3) озброєної застарілою та незрозумілою ідеологією.
 
Така "вишиванково-глечикова" опозиція є зручною для влади та доповнює "смолоскипово-радикальну" опозицію від ВО Свобода. Обидва варіанти покликані залякувати російськомовний електорат та перешкоджати створенню потужної та консолідованої української опозиції.
 
За такого підходу стає зрозумілим суспільна увага до проблем рядової української партії Наша Україна.
 
Очевидно, що вона зараз має три шляхи для розвитку: радикальні реформи, розчинення в інших опозиційних силах чи продовження стагнації. Саме останній шлях – вигідний для влади та багатьох впливових нашоукраїнців. Перший напрямок руху – важкий, трудомісткий та не передбачає гарантованих результатів. Другий же малоймовірний внаслідок особливостей української націонал-демократичної опозиції.
 
Однак вже зараз зрозуміло, що Наша Україна - це відображення усіх вад колишнього "помаранчевого табору", які і привели його до політичного занепаду. І навіть за умов кризи ніхто не зробив висновків із попередніх помилок, а це працює на стійкість та непорушність нинішньої влади.
 
Петро Олещук, політолог, для Новинаря
http://novynar.com.ua/analytics/government/160980