Плач Ярославни Андрухович

Станіслав Овчаренко.  http://svetiteni.com.ua/ru/article/politics/708/
 
  1. В одній з німецьких газет Юрій Андрухович закликав західну громадськість „не від-водити очі від моєї країни”.
Навіщо?
Для співчуття чи гуманітарної допомоги? Може – чисто словесного вираження жалю?
Хто ж співчуває 300 млн. арабів, які ніяк не можуть упоратися з 5 млн. ізраїльтян?
Адже у нашому випадку 5 млн. донбаського народу, далеко не кращого, поневолили реш-ту 41 млн. українців!
Яке тут співчуття? Захід ладен розглядати навіть героїчну Грузію як політичне м’ясо для розділу – а тут Захід мусить співчувати 41 млн. українців, яких поневолили 5 млн. донба-сян?
Юрій Андрухович ГАНЬБИТЬ українську націю, якщо волає про гуманітарну допомогу як якомусь африканському племені.
Якщо проти путінської Росії допомагати Грузії – то треба тренувати їх бійців, поставляти сучасну зброю, надати фінансові ресурси
А як допомагати Україні Януковича, якщо вона воліє влитися у путінську Росію? Якщо не прагне опиратися? Тільки презирливим усним жалем?
  Андрухович робить перелік образ українській нації з боку окупаційної адміністрації.
І що? На те вона й окупаційна, щоб ЗНИЩИТИ усі ознаки української державності - на-віть знести споруду на Майдані Незалежності.
  Якщо заєць сяде і буде робити перелік злочинів лисиці – це ні до чого не приведе. Буде такий собі господарський облік звичайного кримінального хижака. Росія знехтувала дум-кою НАТО, ЄС – і ті змовчали. Янукович йде шляхом Путіна – і теж буде плювати на ду-мку Заходу – та Заходу від цього буде байдуже.
  Це навіть не національна трагедія – це, навпаки, національний СОРОМ – адже на За-ході політичні тушки невідомі.
  Серед цих тушок – сам Андрухович разом з Забужко – коли фактично підтримали Яну-ковича у другому турі президентської кампанії. Нам НІЧОГО говорити Заходові – треба шукати союзників проти наших ворогів – путінської Росії – навіть серед моджахедів Північного Кавказу. У них і у нас головний ворог – путінська Росія та п’ята колона в Україні. Яка має фантастичний погляд про стан речей в самій Росії.
  Якщо пан Андрухович є членом Комітету Захисту України – він повинен не плакатися, а звертатися до народу – і БАЖАТИ загострення політичної ситуації. Як писала Леся Українка: „Слово – чому ти не твердая криця!”
Зараз усі надії покладають на місцеві вибори.
Які вибори?
  2. Адже ця влада довела, що фальсифікація виборів для неї – раз плюнути. Адже на віх рівнях виборчі комісії у руках регіоналів та їх посіпак. Усі суди – також. Влада буде бук-вально ЗНУЩАТИСЯ з права вибору нашого населення. Будуть знімати з виборів, підта-совувати перелік голосів, бити протестантів, забороняти мітинги, закривати ЗМІ.
Нарешті – саджати у тюрми та вбивати наших керівників.
У них НЕМА іншого шляху – це класика встановлення неототалітарної влади.
Ми цю класику повинні знати напам'ять – і не травмуватися кожним фактом пересліду-вання. A la guerre comme a la guerre – як кажуть французи. На війні як на війні.
Треба припинити дискутувати з принциповим супротивником та не забувати образ.
Повторимо: якщо ми не покараємо тушок на НАШІЙ території – справу не зрушити.
Треба шукати та знайти „ахілесову п’яту” – та мати точку відліку, з якої ми зможемо роз-почати рух опору.
Нема загальних настроїв до опору? Неправда, у революційної меншості, готової діяти до-сить і кількості і рішучості. Адже нас цікавить не так електоральна більшість, як рішуча меншість руху опору. Бажано дисципліновану. „Тренерів” можемо знайти серед офіцерів української армії або й навіть кавказців. Вже зараз треба думати про відтворення україн-ської державності та української національної армії, яка має витік з ОУН-УПА. Кращої армії Україна не мала з давніх часів.
  Захід зараз нам не допоможе, нам до нього нічого звертатися. Спиратися ТІЛЬКИ на власні сили та тих, хто САМ захоче нам допомогти. Звичайно, треба інформувати світову громадськість – але про боротьбу з режимом, а не волати про страждання від клятого ре-жиму. На те він і режим, щоб так поводитися.
Вовк сіно не жере.
Є й оптимістична складова: опора Януковича путінська Росія – сама на краю розпаду та загибелі – їм скоро буде не до нас.
Тому не треба звертати увагу та не полемізувати не тільки із Заходом, але також і з Росі-єю. Вчимося у кримських татар створювати протодержаву у вигляді Меджлісу чи ще чо-гось. У одному інтерв’ю Мустафа Джемілєв довів, що тушки (у них – „шакалаи” ) не ма-ють впливу – і вони не проходять.
Це – в Криму!
Цим кримські татари відрізняються від українців.
Отже, якщо ми почнемо відчувати наших тушок як гидких шакалів та відповідно ставити-ся – вони різко скоротяться числом. А їх маєтки перетворяться на осаджені фортеці.
Адже, чого я хочу – це КАТАРСИСУ від перемоги над собою та зовнішніми обставинами. Але для цього треба пересилити страх, зневіру в себе, та ризикнути жити як вільній люди-ні.
Режим Януковича даний нам Матінкою-Природою як випробувальний стенд для перевір-ки якості української нації.
І не треба шукати ідеального героя чи мудреця – знайдіть його у власному дзеркалі.
3. Нещодавно я привів дані, що росіяни, які емігрують до країн Заходу – намагаються що-сили РОЗЧИНИТИСЯ у місцевому етносі, та забути свою Росію як страшний сон. І мову вчать як милесенькі. Не вважають Брайтон-Біч сувереною російською територією...
Цілковите втілення нездари Віктора Ющенко вважають героєм тільки богемний Андрухо-вич та майстриня опису політичного мінету Оксана Забужко.
Щоб знати – хто є патріотом України – спочатку розрізнимо – хто ним не є.
 
Розмісти ai-r.info