Фiнал шевальє Баганця

Одiозний "лексусовий прокурор" написав рапорт про дострокову вiдставку
Ця сенсацiйна подiя сталася минулої суботи, коли державнi установи не працюють. У професiйних колах цей рапорт прокурора Львiвщини вже охрестили "явкою з повинною". Хтось наївно припустив, що прокурора замучила совiсть.
 
Але насправдi прокурор логiчно i впевнено рухався до такого сумного фiналу. Баганець -- це той прокурор, який так i не змiг дати публiчних вiдповiдей на абсолютно простi запитання.
 
Наприклад, чому респектабельний приватний чорний "Лексус", яким вiн користується, їздив пiд службовим мiлiцейським "синiм" номером? Звiдки бере грошi прокурор на витрати, що значно перевищують його офiцiйнi доходи? Що перевозять у "Лексусi", який не може зупинити жоден сержант дорожньо-патрульної служби?
 
Натомiсть скандальний прокурор написав заяву Генеральному прокурору, в якiй попросив покарати журналiстiв "Експресу", i "зокрема головного редактора Починка", статтею кримiнального кодексу, посадивши їх рокiв на три за грати. Мовляв, втручаються, падлюки, у приватне життя прокурора.
 
Це було щонайменше смiшно. Бо якби прокурор почепив синiй мiлiцейський номер на лiжку у спальнi, а журналiсти сфотографували його з дружиною у цьому лiжку, це ще можна було б назвати втручанням у приватне життя.
 
Але все було по-iншому. I йому довелося випродукувати чергову неправду -- примiтивну i недостойну прокурора.
 
Узагалi впродовж останнiх пiвроку, коли вiн став одним з оточення тих
людей, що, без жодного сумнiву, ставили собi за мету просто знищити газету "Експрес", прокурор не перебирав методами. Але в останнi тижнi стало зрозумiло, що всi звинувачення на адресу журналiстiв, якi вiн i його пiдлеглi талановито тиражували, лускають як мильнi бульки.
 
За прямим дорученням прокурора газету звинувачили в ухиляннi вiд сплати податкiв. Директора Андрiя Вея iз застосуванням сили вивели з дому, залишивши без нагляду батькiв семимiсячну дитину. Два суди поставили крапку в цiй темi, газета виявилась нi в чому не винною, вона нiколи не
боргувала державi жодної копiйки.
 
Прокурори звинуватили головного редактора в "аферах i злочинних оборудках", а потiм чотири рази зривали судовi засiдання, бо боялись викриття. Але на п'ятому засiданнi  таємне стало явним: усi закиди -- мiф, що не грунтується на жодному доказi. Така собi димова завiса для
самозакоханого прокурора, яка мала вiдвести увагу вiд нього, вiд його
махiнацiй, примiтивна спроба створити площину особистого конфлiкту.
 
Кожен наступний крок пана Баганця демонстрував, що прокурор панiкує i втрачає контроль над собою.
 
Вiн дiяв брутально, пiдло. Вiн особисто тероризував суддiв, вимагаючи ухвалення рiшень на свою користь. Вiн особисто дав вказiвку порушити нову кримiнальну "техталонну" справу проти журналiста газети Олександра Мартинця лише тому, що його мама, Свiтлана Мартинець, була автором сенсацiйних розслiдувань, де зачiпались iнтереси безсовiсних друзiв-депутатiв, якi безкарно влаштували за роки його прокурорства масштабний тiньовий грабунок комунального майна, мисливських угiдь, бюджетних коштiв i т. д. Справа розвалюється на очах, бо першокласнику зрозумiло, що
карати треба працiвникiв ДАI, якi влаштували масштабний незаконний продаж талонiв техогляду, а не журналiстiв, котрi це задокументували.
 
Вiн руками свого заступника за всяку цiну домагався через суд "заборонити
газетi "Експрес" поширювати iнформацiю про прокуратуру". I знову поразка.
 
Хтось каже, що прокурор вiв цю вiйну особисто, потрапивши в полон своїх неконтрольованих амбiцiй. Хтось каже, що вiн дiяв як iнструмент мафiї, на чиї iнтереси наступила газета. Хтось переконує, що безпринципного прокурора пробувала використати вже нова влада, аби, як кажуть, "зачистити регiон чужими руками". Кожна з цих версiй може бути правдою. Але це вже iсторiя, тож нехай достовiрнiсть версiй з'ясовують iсторики.
 
Однак правда i те, що, як  з'ясувалося, пан прокурор є членом таємного масонського ордену, члени якого мають спецiальне звання "шевальє".
 
Правда те, що вiн нагороджений спецiальною медаллю цього ордену. Правда й те, що орiєнтовно в той самий час такою ж масонською медаллю були нагородженi й екс-мiнiстр МВС пан Кравченко, i його права рука -- керiвник мiнiстерського управлiння кримiнального розшуку пан Фере. За що?
 
До речi, перший герой цiєї iсторiї скiнчив життя самогубством, другий помер за загадкових обставин, перебуваючи шiсть рокiв у комi. Цих трьох людей -- Баганця, Кравченка i Фере -- поєднує те, що вони вiдiграли ключову роль у справi Гонгадзе. Баганець став тiєю людиною, яка, очоливши в груднi 2000 року слiдство в цiй справi, фактично допомогла замести в нiй усi слiди.
 
Кравченко i Фере -- уже на тому свiтi, шевальє Баганець єдиний ще живий у цiй iсторiї. I, можливо, це одна з причин, чому його боялися всi. Мабуть, вiн розраховував на те, що i нас змусить його боятися.
 
Не вийшло. Ми не повiрили, що Баганець -- крутий дон. Ми завжди
ставились до нього лише як до прокурора, котрий обiймає посаду, оплачувану державою, i повинен служити їй. Може, ми наївнi, але вважали i вважаємо, що прокурор повинен служити законовi. I ми нiколи не воювали з цим прокурором i не маємо намiру воювати з будь-яким iншим.
 
У випадку Баганця ми, можливо, як нiхто розумiли, що цiй людинi потрiбна наша допомога. Їй потрiбно було спробувати допомогти побороти власнi недолiки. I ми все зробили для цього.
 
Дякуємо усiм, хто пiдтримував у цьому нас так, як мiг.
 
Редакцiя "Експресу"
 
http://www.expres.ua/main/2010/07/15/38676