Поэты про это

Видатні українські поети писали свої вірші в ті далекі роки, коли ніхто і помислити не міг би, що в Україні буде такий президент на ім’я «Віктор Янукович». А які б у них, наших геніальних співців, могли вийти чудові рядки, якби вони побачили «ето» навіч? Автор у міру своїх сил і таланту спробував змоделювати ці потенційно можливі твори українських «соловейків».
 
Тарас Шевченко*
 
І день іде, і ніч іде,
І голову вхопивши в руки,
Дивуєшся: чому іде
До влади ця тупа тварюка?
 
Леся Українка*
 
Сторононько рідна! коханий мій краю!
Чого все замовкло в тобі, заніміло?
Лиш виборці де-де озвуться несміло:
«Кого ж ми обрали?», - друг друга питають.
І знову замовкне… як глухо, як тихо…
Ой лихо!
 
Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна?
Сховалась від рейдерів злобних на небо?
Спуститись на землю безщасную треба!
Ти бачиш, як суне братків сила темна?
Ти чуєш, як правду неправда скрізь боре?
Ой горе!
 
Коли ж се минеться! Чи згинем без долі?
Хто чесний, потрібно зібратись на силі!
Навіщо родитись і жити в могилі?
Як маємо жити в бандитській неволі,
Хай смертна темнота нам очі застеле!
Ой леле!
 
Іван Франко*
 
Народе мій, замучений, розбитий,
Мов той електорат на роздорожжу,
Вождів риторикою, ніби струпом, вкритий!
Твоїм будущим душу я тривожу,
Від сорому, який нащадків пізних
Палитиме, заснути я не можу.
Невже тобі на таблицях залізних
Записано в бандитів бути гноєм,
Тяглом у мінівенах бистроїзних?
Невже повік уділом буде твоїм
Укрита злість, облудлива покірність
Усякому, хто зрадою й розбоєм
Тебе скував і заприсяг на вірність?
Невже на те стільки сердець горіло
До тебе найсвятішою любов'ю,
Щоб ти офірував гаман і тіло
Чужинцям духом, мовою і кров’ю,
Тим вуркаганам, що плювать хотіли
На волю твою, віру і надії?..
 
Платон Воронько*
Через поле, через гай
Ходить хлопчик Віднімай.
 
Як чужу забачить шапку,
Накладе на неї лапку.
 
А зустрінеться Міжгір’я –
Аж летить з Міжгір’я пір’я.
 
Бачить виборчу дільницю –
Вкраде голосів дещицю.
 
Слідом (мама, не балуй!)
Ходить хлопчик Підрахуй.
 

 
Олександр Ірванець* (за мотивами Володимира Сосюри)
Любіть Волноваху! Вночі і в обід,
Як водку і пиво з-під крана.
Любіть Краматорськ. І так само любіть
Дружківку, Славянськ і Стаханов.
Єнакієве не забудьте кохать,
Бо ж звідтам улюблений лідер.
Як шапку з вас тамечки будуть знімать,
Тоді не кричіть «гнойний п…р»!
Торез полюбіть – навіть різко в торець
Діставши попід териконом.
Любіть Угледар, та нехай йому грець,
Харцизьк покохайте до скону!
Дівчино! Всьому Комунарську ти дай
Кохання палкого стократно –
І стане тоді весь улюблений край
Таким, як село Благодатне.
Юначе! Ти мусиш любити в умат,
Сильніше, ніж любиш коханку,
Мєрцалова пальму, вигадливий мат,
Селідово, Бахмут і Брянку.
Любов цю, сильнішу ніж потяг до піхв,
Плекай, навіть трусячись з страху.
Люби Святих Гір шал духовних утіх.
І знаєш – люби Волноваху!..
 
Петро Осадчук
 
http://www.politikan.com.ua/2/0/0/15956.htm