Последовательная и многообещающая

Про послідовність поки що чинного прем'єр-міністра України можна говорити довго. Тимошенко завжди і наполегливо повторює, що вона послідовний політик і дотримується всіх взятих на себе обіцянок. Тож, давайте перевіримо чи це дійсно так.
 
Розпочнемо з позачергових виборів Київського міського голови. Тоді, в 2008 році, саме за найбільш наполегливою ініціативою Тимошенко ці вибори відбулися.
 
На усіх мітингах, з екранів телевізорів, і з виборчих листівок БЮТ Тимошенко і Турчинов наполегливо запевняли - необхідно проводити вибори у Києві в два тури. Мовляв, так набагато точніше можна визначити уподобання киян.
 
Вона публічно й неодноразово обіцяла (далі цитата) "поламати порочну практику обрання мерів двадцятьма відсотками голосів і більше не пускати в місцеву владу таких пройдисвітів, як Черновецький".
 

І це дійсно потрібно було робити. Тому, що при однотуровому голосуванні перемагає той, хто набрав більшу кількість голосів. А це може бути і 10%. Цей гарний лозунг вони обіцяли втілити в життя і до, і вже після виборів мера.
 
Але вже 7 грудня 2009 року на зібранні, присвяченому дню місцевого самоврядування, Тимошенко заявила: "У Верховній Раді продавлюватиметься закон, яким вибори міських голів будуть пропонувати проводити у два тури. Я знаю це. Я знаю, що це мета, це технологія, з тим, щоб налагодити все як слід. Але хочу сказати, що наша команда за це голосів не віддасть".
 

Далі шалені оплески мерів міст і здивовані обличчя тих депутатів від БЮТ, хто "продавлював" цей законопроект. І на сьогодні навіть не існує єдиної думки у фракції щодо цього питання. Всі приголомшені заявами Тимошенко.
 
Власне, Юлія Володимирівна завжди перед виборами обіцяє багато і різне, а потім, під час наступних перегонів, обіцяє протилежне. Головне - аби відповідало очікуванням виборця.
 
Ну, приміром такий випадок: загальновідомо, Тимошенко проти закону про підвищення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати, ініційованого Партією регіонів.
 
Вона навіть повідомила вустами міністра соціальної політики Денисової, що за цим законом реальне підвищення складає всього 60 копійок.
 
Одночасно з тим, Тимошенко говорить про неможливість виконання такого закону, так як потрібно багато грошей, а в кризу, мовляв, їх не вистачає на виконання навіть чинного бюджету.
 
Після цього на офіційному сайті Тимошенко 7 грудня 2009 з'являється повідомлення, що "..потенціал України при розумній економічній політиці дозволяє забезпечити збільшення заробітної плати в еквіваленті до 1 тисячі доларів".
 
Як це зрозуміти?
 
І взагалі, як можна обіцяти такі речі, за умови навіть неподаного бюджету?
 
До речі, про те, коли буде ухвалено закон про бюджет на 2010 Тимошенко сказала під час виступу на всеукраїнському форумі залізничників 16 грудня 2009: "Бюджет на 2010 рік, швидше за все, буде прийнятий після президентської кампанії".
 
Не перестаючи дивуватися політичним маневрам Тимошенко, відзначимо її чергову непослідовність. До початку виборчої кампанії, вона зазначала: "На мою думку, було б правильно запитати у людей, яку форму правління вони хочуть бачити: президентську чи парламентську".
 
При цьому лідер БЮТ відзначила, що її особиста позиція - це діяти так, як скажуть люди. І навела приклад, що у Європі більшість країн є парламентськими за формою правління.
 
Вже 14 грудня 2009 Тимошенко заявила: "Нам необхідно позбутися від цього хаосу, безпорадності і дурості в політиці. І ми це зробимо, тому що це виникло, в тому числі, і тоді, коли ми змінили Конституцію, і навести порядок ми зможемо, починаючи зі змін документів ... Така Конституція, яка дасть сильну президентську чітку консолідовану владу в Україні".
 
І на останок. Хочеться відзначити, що Тимошенко, напевно, вже не досить вірить у свою перемогу. Підтвердженням цього є її слова:
 
"Якщо я не буду у другому турі, то я однозначно підтримаю кандидата від демократичних сил, незважаючи на історію наших стосунків. Я не буду воювати зі своїми - ні з Ющенком, ні з Тягнибоком, ні з Гриценком...".
 
Валентин Колєчкін, для УП