Колишніх комсомольців не буває

Львівські Обсервації Колишніх комсомольців не буває
Ая, біда чорна. Не знати з кого вибирати, кандидатів купа, але жодного такого, про якого можна вповісти, жи довіряєш йому беззастережно, нє? Ну, може, Гриценко. Але він не пройде.
 
І тут наші люди звернули свої погляди на Тігіпка. Востатна надія. Але про тоту востатну надію не годен вповісти, що вона послідовна. Якась вона кручена. Ну, от порівняємо деякі його заяви.
 
«Я не розраховую ні на які політичні дивіденди і не збираюся ні з ким загравати, щоб їх отримати. Мені не потрібні рейтинги. Балотуватися в президенти я не збираюся!» 20.03.
 
«У мене рейтинг в районі 6-7%. Маю повне моральне право висуватися кандидатом в президенти. Зараз мене просто пре від політики. Мені в кайф». 27. 11.
 
Цікаво, що стимулювало цей кайф?
 
«Хабара я ніколи не брав, ніколи. А, що стосується давання, то опосередковано так, давав». 27. 11.
 
«Кожен повинен почати з себе. Не давати хабара». 4. 12.
 
Що ж завадило нашому перспективному з себе почати? З вірою у Тігіпка теж вийшла плутанина.
 
«Мене як віруючого православного християнина глибоко засмучує розкол в Церкві і будь-які спроби встановити взаєморозуміння між її гілками можу тільки вітати». 14. 11.
 
«Ні, я не можу віднести себе до віруючих людей. Але заздрю тим, хто вірить в Бога. Вважаю, що таким речам треба вчитися. Думаю, що я ще не знайшов свого проповідника». Кореспондент, 27. 11.
 
Днями «Львівська газета», опублікувавши інтерв’ю з Тігіпком, подала і фразу про «віруючого православного християнина». Виходить, жи Тігіпко спочатку був віруючим, але за якийсь тиждень зневірився, а потім гоп – і знову став віруючим. Шо то з хлопом ся робе?
 
Але шо ту ся дивувати, коли він сам признався: «Дозволити собі чесність – це велика розкіш» («Кореспондент», 27. 11.) Ая-я, тота проблема переслідує усіх кандидатів.
 
Тільки, як ти такий віруючий, то якого шляка пхаєш свого носа у справи церкви? Мусиш поважати усі конфесії. А йому, бачте, не до шмиґи, що митрополит УГКЦ переїхав до Києва.
 
Але найбільша проблема Тігіпка – це його незрозуміла національна платформа. Живе собі хлоп з русифікованим прізвищем, і так йому цілком зручно. Тільки викінчений комсомолець міг заявити: «Усе, що розколює націю, має бути відкинуто». Цікаво, яким чином? Може заборонити? І плавно повернутися до совєтських ідеалів? Відкинути голодомор, сталінізм, НКВД, забути про НАТО, дозволити другу державну мову? Аби нація ся не розколола.
 
І це каже чоловік, який претендує на найвищий пост? Хіба йому невідомо, що націю якраз оті всі питання не так уже й турбують? Якби рівень життя піднімався, а не опускався, то ніхто й не помітив би, як ми раптом опинилися б в НАТО, зруйнували б усі пам’ятники тоталітаризму або одного гарного дня перейшли на латинку. Ну, хіба проплачені Кремлем якісь групки кацапчиків погалайкали б – і фертик.
 
Лови злодія!
Про корупцію найбільше волають ті, хто з неї користав і користає. Чого вартує натхненний спіч нашого Президента, який звинуватив силовиків у тому, що вони самі є учасниками тієї корупції. Один лише Луценко встав і вийшов, а решта сиділи і очима кліпали. Невже ніхто не міг відповісти:
 
– Пане Президент! Чи не ви самі пропонували наші кандидатури і обстоювали їх? Включно з Луценком. А хто зібрав цілу зграю донецьких прокурорів під одним дахом?
 
А ті прокурори файно собі живуть – мало того, що будують собі палаци, то ще й за кордоном купують в Баден-Бадені, у Ніцці. І нікому ніц. Як з гуски вода.
 
Або такий наш хрунь Лавринович з гнізда Чорноволового. Днями на «5 каналі» розпинався про корупцію, котра нібито зросла за влади помаранчевих. Звісно, що то нахабна брехня, бо в перші місяці після перемоги Ющенка корупція сповзла моментально донизу. А найбільші корупціонери або покінчили самогубством, або чкурнули закордон. Інша справа, що Ющенко виявився не тим, за кого себе видавав, і потім усе повернулося на свої місця. Але знову зростати почала корупція за прем’єрства Януковича.
 
Але сам Лавринович – це ж класичний корупціонер. Мало того, що сам не живе на одну платню, то ще й заопікувався родиною. Синочок його – власник цілої мережі юридичних контор. Про нього в «Оглядачі» можна прочитати таке: «Работает жестко, нагло, цинично, совершенно не опасаясь каких-либо претензий. В том числе и со стороны государства. Во-первых, он действительно имеет в подчинении агрессивную юридическую фирму, которая поднаторела в специфических украинских спорах, где победу приносит не столько знание законов, сколько тонкое понимание принципов коррупционного судоустройства и наличие соответствующих связей. Во-вторых, у него имеется мощное политическое прикрытие».
 
Синочок тяжко гарує в тіні татуня, а татуньо в тіні Януковича. І що залишається Лавриновичу, як не брехати? Бо ж так хочеться залишитися ще на поверхні і попрацювати для блага родини!
 
Бєрєзовскій агітує за Ющенка
У своєму листі Боря Бєрєзовскій (наш хлоп з Березова) безапеляційно заявив: «Есть три кандидата: «уголовник-рецидивист советского образца; беспринципный политикан, с комсомольским задором алчущий власти, и хрестоматийный либерал». А завершив тим, жи треба голосувати за Ющенка. Але на Банковій обурилися: провокація!
 
Але чо би я так обурювався? Невже Вікторові Андрійовичу не сподобалося, жи його кумпля «уголовником-рецидивистом» прозвали?
 
А найбільше мене здивувала реакція Луценка, який заявив, що як тільки БАБ припреться в Україну, він його арештує. З чого б то? Росія нам ще жодного нашого політичного біженця не видала.
 
Жертви аборту
Львівська обласна рада, успішно вирішивши усі насущні проблеми області, взялася за аборти. Не мають за шо наші вуйки взятися, то беруться за грубший кінець: надумали заборонити аборти в Україні. Перед тим вони вже задемонстрували нам свою високу моральність, гнівно засудивши презентацію геївсько-лесбійської антології.
 
Можна подумати, що рівень інтелекту наших дупотатів настільки зашкалює, що вже можна і за літературу братися. Але чому вони так довго тамували в собі той свій гнівний протест проти збоченської літератури? Таж якщо забороняти антологію, то треба заборонити й окремих авторів-збоченців: Сафо, Мікеланджело, Шекспіра, Байрона, Оскара Вайлда, Поля Верлена, Артюра Рембо, Волта Вітмена, Марселя Пруста, Гертруду Стайн, Вірджинію Вулф, Юкіо Мішіму і т. д. Ба навіть – о жах! – святого Августина! А твори цих авторів усе ще у вільному продажу! Ба навіть є кнайпа «Шекспір». Куди ж дивиться наша громадськість?
 
Але вернемося до абортів. Усі знають, що красти, вбивати, поширювати наркотики і брати хабарі заборонено. І що? І ніц. Крадуть, вбивають, поширюють і беруть. Чи зникнуть аборти, якщо їх заборонити? Ні. Відкриються підпільні кабінети, поїдуть наші жінки до Молдавії, до Придністров’я чи Росії. Заворушаться турфірми, пропонуючи свої послуги, а оскільки попит породжує пропозиції, то гінекологами стануть санітари, медсестри і фельдшери не конче з дипломами.
 
Доктор філософії Петро Гусак вважає, що в Україні уже давно на часі заборонити аборти, бо, мовляв, «половина країн у світі заборонили аборти». Забув тільки уточнити, що то за країни. Аборт беззастережно дозволено у 28% країн, але до цієї групи входять майже всі індустріально розвинені держави, у тому числі такі густонаселені як США, Канада, Австралія, Китай, Росія, Туреччина, Індія. Тому частка світового населення, що проживає в країнах з ліберальним законодавством, набагато більша – понад 40%. А візьмемо Європу. Аборти заборонені здебільшого у карликових державах: Мальта, Ватикан, Андорра, Сан-Маріно, Монако, Ліхтенштейн. Виняток – Ірландія, Іспанія та Польща.
 
А там, де вони заборонені, 74 000 жінок вмирають щорічно від абортів проведених кримінальним шляхом.
 
Нашим моралістам пора знати, що в Голландії, де аборти дозволені, на сотню жінок припадає тільки один аборт. Бо справа не в заборонах. В Західній Україні теж значно менше роблять абортів, ніж на Сході країни.
 
Але я за нашу обласну раду спокійний. Якщо вона буде з абортами так само боротися, як з грипом, лежачи пляцком у Єгипті, то ніц з того не вийде.
 
Кнайпи Львова
В понеділок мав-єм здибанку з журналістами польського радіо. Після інтерв’ю запросили мене на вечерю до готелю «Старий Краків» на Шпитальній. Що то була за вечеря – бодай не казати. Мені було жахливо соромно за наших рагулів, які так ганьбляться перед туристами.
 
Поляки вирішили замовити українські страви: борщ, вареники і налисники. Борщ був у стилі «бліда поганка» – по пару ложках ніхто його їсти не захотів. Примітивна блідо-рожева юшка, яскрава ілюстрація приказки: «Борщ без мнєса – то є зупа, хлоп без вуса – то є дупа».
 
Така сама доля чекала на вареники. Тісто було грубе, начинка – сама бульба. З’їли по пів вареника. Налисникам повезло більше. З них виколупали сир, а саме тісто залишили.
 
Хтів би-м побачити власника того готелю і запитати: де ви взяли таку кухарку? Та то ганьба для Львова! Задзвоніть Юзьові, то він вам запропонує не одну таку господиню, жи за її стравами гості і серветки поковтають.
 
http://www.zik.com.ua/ua/