"Кто более матери -истории ценен, або незамінних немає?

Скільки разів у Совковії за різноманітних оставин ми чули це сакраментальне6 "незаменимых у нас нет!". Типова ознака тоталітарного режиму - всі мають бути однаковими, всі гвинтики системи, "не высовывайся", "не отрывайся от колллектива" тощо. Сучасні чиновники - відрижка того режиму, бо чим іншим можна пояснити висловлюваннявисокопосадовця столичної міліції щодо фігурантів сучасної "справи лікарів"? "Невже ці лікарі такі унікальні? Не можу повірити, що в інституті Шалімова крім них ніхто більше не може зробити пересадку нирки?
 
А от я думаю, що будь - яка людина високої кваліфікації, а тим паче лікар-хірург- кардіохірург, трансплантолог - це, якщо провести аналогію з оригінальним виробом ручної роботи -теж ексклюзивний "товар", цінніший за лоти Сотбі*с.
 
Не буду зараз про саму справу, про неї в мас -медіа тільки ледачий не говорив, ведеться слідство, працюють адвокати, подаються апеляції. До речі, сама справа унікальна. Лікарів, яких прозвали "чорними трансплантологами" ( от люблять у нас штампи) підтримують їхні хворі, бо це - їхня єдина і остання надія на життя!
 
Ви знаєте, що таке ниркова недостатність? В юності я бачила, як помирала від уремії мама мого однокласника. не дай боже нікому такої долі. гемодіалізу тоді ще не винайшли. Та й тепер, у 21 столітті ів нашій державі на нього велика черга.
 
Хворі, їхні родичі прийшли в апеляційний суд, який мав ухвалити рішення про зміну запобіжного заходу підслідним. Ви думаєте, судді стало шкода цих нещасних?
 
От я і думаю. невже ці лікарі такі небезпечні для суспільства, невже вони, якщо їх випустять під підписку про невиїзд, будуть бігати по місту з ножами і вирізати нирки? було б смішно, якби не було так сумно. Певна річ, пастор Аделаджа, причетний до справи "Кінґз кепітел", корисніший для нашого суспільства, його за гратами не тримають. А міліцейський чиновник заявляє: якщо нам доведуть, що ці лікарі і справді унікальні, то ми, можливо, розглянемо можливість возити їх на необхідні операції під конвоєм". А ні, то сидітимуть вони за ґратами півроку, байдуже, що станеться з їхніми пацієнтами.
 
І нікого не зворушують сльози матерів. А чому, власне, мають зворушувати? Наші можновладці лікуються в інших, паралельних світах. Але думаю, якщо б їм знадобився донор органу і вони не могли б його знайти законним шляхом(а закон про трансплантацію в нас недолугий), вони б спокійнісінько цей закон обійшли.
 
А так, "незаменимых у нас нет" і сумління їх не гризе.Але якщо вони вже так печуться про суворе дотримання закону, то чи не варто звернути увагу на одне ду-уже цікаве явище сьогодення .Ми щодня бачимо передвиборчу рекламу регіоналів зі звинуваченнями попереднього уряду в руйнуванні економіки.
 
Якщо гральний бізнес - це важлива економічна галузь, то "таки да", зруйнували.І
 
що ми бачимо тепер?
 
Випадково почула розмову двох молодиків у маршрутці. " Я працюю охоронцем в казино, отримую 10 тис. грн. тепер, якщо я з цієї роботи піду, то на менш, ніж на 10 тис. не піду." З розмови стало зрозуміло, що хлопець збирається кидати навчання, бо робота вигідна. І справді, де, після якого ВУЗу, принаймні, у бюджетній сфері, він може розраховувати на такі гроші? Але цікаво інше.
 
Він відповів своєму товаришу, коли той спитав:Але ж казино заборонені? "А ти бачив вивіску Інтерактивний клуб, типу, там інтернет? Тільки я тобі нічого не казав." Я, до речі, сама такі вивіски бачила, тільки не дотумкала, до чого це. І справді, після заборони грального бізнесу (хоч робилося це за ЮВТ по-кавалерійському, по-більшовицькому, це теж не метод) в палатках, де були однорукі бандити, стали продавати книжки (власникам треба було якось виживати). І от скажіть мені, що для нашого суспільства цінніше? Здоров*я простої людини чи кишеня олігарха?
 
Наївне питання, еге ж?