Какоррафіофобія

Схоже влада налякана до нестями цілком ймовірною можливістю пролетіти на місцевих виборах. Так сильно, що вже не дуже розуміючи, сама себе заганяє все дальше і глибше в безодню народної недовіри з якої, хай спитають шановного пана Миздодбула, - не повертаються.
 
Провал крокує за провалом, хлопці паляться у своєму бажанні будь яким чином виграти вибори, що навіть їх поодинокі незграбні спроби зробити добру міну при катастрофічній грі виглядають, ще більшими провалами.
 
Провальне турне Азарова по містах України для підтримки провладних кандидатів і критики всіх інших принесло результати повністю протилежні, від тих на які сподівалась Партія Регіонів. Люди консолідувались навколо тих кандидатів, проти яких агітував чинний Прем’єр Міністр.
 
Відкрита війна зі своїми колишніми партнерами по коаліції призвела до відтоку частини виборців до протилежного табору.
 
Друк зайвих бюлетенів в Харківській типографії, після якого з’явились дві поспішні заяви від Президента і Міністра внутрішніх справ, про необхідність терміново розслідувати, цей інцидент при тому, що Харківська прокуратура відмовляється відкривати справу. Буцімто людям не зрозуміло, хто тут у нас головний по адмін-ресурсу і фальсифікаціям? І хто саме може отримати можливість до-вкинути трішки бюлетенів за потрібних кандидатів.
 
Поспіхом відкрита самою Службою Безпеки України! справа проти не дуже рейтингового кандидата від Єдиного Центру в Донецьку Андрея Амбросенка, тільки через те, що він пообіцяв провести два екзіт-поли для унеможливлення фальсифікації виборів. Ця подія і акція протесту розпочата партією Єдиний Центр визвала неабиякий резонанс, як для регіону нібито підконтрольного ПР, після чого Могільов, знов ж таки поспіхом, заявляє, що вважає більшість акцій протесту провокаціями.
 
Навіть сліпому стає очевидно, що партія влади боїться – боїться втратити контроль над ситуацією, боїться, що її незграбні брудні передвиборчі технології в кінці кінців відкриють очі європейській спільноті на справжній стан справ в демократичній Україні. Бояться, що все наступне життя їм доведеться провести в обіймах єдиного друга – Москви, чого нашим олігархічним можновладцям хочеться чи не менше ніж найсвідомим нащадкам героїв-повстанців УПА.
 
І цей страх паралізує повністю їх мозок і змушує раз по разу помилятись і викривати свою підлу і цинічну сутність – показувати вже всьому світу, що в боротьбі за владу всі засоби підходять і вони не перед чим не зупиняться.
 
Ще довгий тиждень до виборів і я беру на себе сміливість прогнозувати цілий феєрверк конфузів і зальотів від владної команди. Залишається тільки сподіватись, що ця феєрія нарешті відкриє очі українському народу і дозволить зробити правильні висновки.
 

(c) Кебета - український суспільно-політичний блог
http://kebeta.in.ua