ТРИПТИХ

  
 
   Украинские росы                                      Вересневі тягучі дощі,                              Вибач Захаре, мій діду,
               уволожили стих,                          осенева хронічна застуда,                         що заспівав по-чужинськи,
   огоньком папиросы                                  твої скроні стискає облуда,                        що моє слово - полова,
               серпеньавгуст затих.                    нескінченні тернові кущі.                           що для родини - обжинки.
   Тучехмароторосы                                                                                                   Далі не буде зупину,
               из России летят.                          Неозначеність сенсу життя...                    ззійде навала ординська.
   Запитання - вопросы,                               Чорнодзьобі маленькі лелеки,                    Матір моя - Україна,
               это - вересентябрь.                     нутряної липневої спеки                            мова моя - українська.
                                                                 не забувши, у вирій летять.
 
                                                                 Не питай мене в чім негаразд,
                                                                 не питай, чи повернеться щастя,
                                                                 не питай, чи скінчиться ненастя.
                                                                 Щось мовчать Олександр і Тарас...