Звіто про зустріч Одеської фракції ДД, або подорож селюка.

Пропозиція щодо зустрічі учасників, що прозвучала на сайті, сподобалась мені одразу. Тому, я жодної секунди не вагався, коли мені зателефонував kuznetsov-v і сповістив про день і місце зустрічі.
Відстань до Одеси з мого містечка складає 140 кілометрів. На дворі 21 сторіччя, подумав я, мабуть, години за півтори-дві буду на місці.  Але страшна дійсність внесла свої корективи. Перші 60 кілометрів автобус їхав дві години. Дорога нагадувала дупу. Суцільну дупу – два горби- сідниці, а між ними, прошу пробачення, дірка. І так - на кожному метрі .... До загальних вражень довав стан полей – або пусті поля, або зарослі бур"яном оранки. І тільки зовсім поряд з Одесою  з"явилися гречані поля, що нагадали мені дитинство ...
До Одеси  від мене доїхала максимум відбивна котлета. Але kuznetsov-v врятував моє життя,  зустрівши мене на вокзалі і сповістивши, що він на мене чекав . І він же  відвіз мене на зустріч до міського парку. Там одразу мій настрій змінився на краще. Сильно на краще.
Туди прийшли люди, саме  через яких я приїхав до Одеси – OdessiTT, taniako, stefania, gato, optimist, сережкина. Я  міг тільки сподіватись, що мені так пощастить. Але життя подарувало мені рідкісний дарунок – я закохався у них  всіх. Полум"яний революціонер OdessiTT. Серйозний, діловий kuznetsov-v.  Тендітна і освічена taniako. Яскрава,  стрімка, ділова Stefania. Загадковий і  уважний gato. ДУЖЕ розумні, ерудовані і освічені  optimist і эксперт.  Жіноча, гарна, цікава, приваблива сережкина. Було справжнею насолодою спілкуватися з ними. Тому, прошу пробачення, що я не запам"ятав всі нюанси співбесіди – я слухав їх як гарну музику. Сподіваюсь, Stefania з її художніми здібностями зможе описати наше спілкування, у мене таких здібностей нема.  Але жести, думки, афоризми,  залишилися в моєму серці назавжди. І теплі долоні сережкіної теж.... І фотографії зараз лежать на моєму столі!  Це був той самий випадок, коли відчувати себе селюком,  було зовсім не соромно. Панове і пані! Я готовий знову зустрітися з вами будь-коли і слухати вас знову!
Дуже смішно, що наша бесіда іноді дуже нагадувала старезний анекдот, коли чоловік потрапив до раю, і Святий Петро повів його на екскурсію. Вони оглянули постаменти, де сиділи люди, і , час від часу, обертались. Святий Петро поянив, що обертаються вони коли на землі про них згадують. Добре, каже чоловік, зараз трохи спекотно, піду сяду біля тих трьох вентиляторів. Та то не вентилятори, каже Петро, то є багатоликий Сєва-Одессит-Антипрофф, Harddie і Федір Злобін. Сподіваюсь, що їм в той день довелося обертатися з тією частотою (або гикати голосно) , що ми їх  згадували. Власне, незрозуміло, чому інші одесити не приєдналися до нашої компанії – більш доброзичливу і людяну компанію уявити просто важко. Ну, а коли хтось боявся піти звідти з  деформованою пикою – мене боялися вони марно. Я бажаю їм (та і всім іншим моїм однодумцям і опонентам з ДД) здоров"я, творчої наснаги  і довголіття.
Саме тоді я навіть трохи пожалкував, що я не співробітник дуже відомої контори і не маю технічних засобів запису – бесіда наша протягом майже чотирьох годин була ДУЖЕ цікавою і пізнавальною. А я так люблю перечитувати книжки і знаходити там нові нюанси... Всі три години моєї зворотньої дороги люди довкола мене  дивувались моєї усмішці  – я все подумки згадував нашу розмову і присутніх жінок.
Д-р Аяйкін писав, що він після персональної розмови не зможе сперечатися з такими співбесідниками. Маю погодитись з ним – я теж тепер не можу. Як можна сперечатися з такими людьми?!!  Ви всі такі людяні, такі справжні ....
Мені в житті мало з чим пощастило, але з друзями мені щастило завжди. Тішу себе  сподіванням, що після цієї зустрічі я здобув нових справжніх друзів. Дякую вам !