"Чистка" громадської думки

Новий уряд на чолі із Президентом України Віктором Януковичем постійно наголошують українській та світовій громадськості, що вони сповідують демократичні цінності та працюють над їхньою реалізацією у повсякденному житті нашої країни.
Важливим аспектом демократичного суспільства є вільне виявлення громадської думки та пошуки у ній підтримки збоку правління. Цілком протилежна ситуація відбувається за тоталітарних режимів, які прагнуть придушити громадську думку чи контролювати її.
Громадська думка – двосторонній процес. З одного боку, вона сприяє формуванню та виявленню масової свідомості, що виражає ставлення людей до суспільно важливих подій та фактів, до діяльності соціальних спільнот, окремих осіб тощо. З іншого боку, вже сформована громадська думка щодо певної проблеми має вплив на індивідуальну свідомість, що певним чином виражається у її поведінці.
Варто погодитися, що одним із найважливіших факторів формування громадської думки є ЗМІ. Саме вони останнім часом починають зазнавати утисків щодо висвітлення об’єктивної інформації. Нещодавно нинішня влада ліквідувала Національну комісію з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при президентові України. Стають помітними ознаки політичної цензури. Сюжети комерційних каналів наповнені однобічним висвітленням тем, з каналів практично зникла опозиція, основні повідомлення вказують нам на те, що «уряд досяг, зробив, виконав, перевиконав». Ця риса зараз є найбільш характерною для каналу «Інтер» та ICTV. Українські сучасні новини наповнені лише позитивом, загалом, як і у наших північних сусідів. Радує, поки що, лише той факт, що плюралізм думок ще наявний у світовій мережі, до якої цензура ще не підійшла.
Ситуація, звичайно, не виглядала б так трагічно, якби після роботи кожен другий українець не вмикав телевізор, а читав, наприклад, світову класику. Тобто, громадська думка формується під впливом різноманітності думок. А коли всі громадяни формують свою позицію із одного джерела, той не може виникнути ніякої дискусії, яка б могла породити активні дії для вирішення проблеми. Усі негаразди не зникають, а перебувають у стані застиглості. Рано чи пізно цей стан буде основним фактором дій або громадян, або владних структур, але вже на іншій базі.
В даній ситуації, чітко видно як нам насаджують готову суспільну думку, з якою достатньо складно боротися. І тут виникає ще одна проблема, що сьогодні надзвичайно актуалізувалася. Одним із прямих виявів громадської думки є демонстрації, мітинги. І що ми бачимо? Журналіста із каналу «1+1», що відкрито заявив про введення цензури у ЗМІ, звільнили з роботи. У березні почала викристалізовуватися громадська думка щодо міністра освіти та науки Д. Табачника. Відбулася хвиля мітингів по всій Україні, після якої одного активного студента заарештували, інших учасників починають виганяти із ВНЗ за громадську діяльність. Тобто, є два виходи: або існує громадська думка насаджена контрольованими ЗМІ, або телевізор буде на замку, і ми не будемо зайвий раз показуватися на вулиці.
Цей ряд можна продовжувати й далі, але мене у цей час найбільше хвилює сам процес деградації громадської думки в українському суспільстві, що мала б сприяти комунікації громадян, їхньому контролю за адміністративними структурами. Але поступово її основні риси втрачаються, й Україна починає щораз стрімкіше здобувати характеристики зовсім недемократичної держави. Тому, протистояти цьому важко, але необхідно.