Чи потрібна нам війна?


Чи потрібна нам війна? «Мабуть, це і красиво - померти,щоб завоювати нові землі, але сучасна війна руйнує все те, заради чого вона нібито ведеться.» Антуан де Сент-Екзюпері
 
  В історії людства зафіксовано і описано порядку 15 тис. війн. Війни Стародавнього світу та Середньовіччя зрозуміти не важко – у людей бракувало освіченості, інформації та засобів дипломатії для вирішення конфліктів. Але як пояснити те, що наразі ведеться близько 20 воєнних конфліктів, людські втрати від яких становлять по різним даним від 600 000 до двох мільйонів?!
Для того, щоб зрозуміти логіку війни ми повинні звернутися до оцінки її ролі у суспільстві.
 
  Роль війни в людському суспільстві оцінюється неоднозначно. До позитивних наслідків війн відносять обмін інформацією і "прискорення ходу історії" (багато новинок винаходяться і з'являються спочатку для військових потреб і лише потім знаходять своє застосування в мирному житті), а також зняття протиріч (війна як діалектичний момент заперечення в Гегеля). Деякі дослідники відносять також до позитивного фактору для людського суспільства те, що війна повертає в людський соціум біологічний відбір, коли потомство залишають найбільш пристосовані до виживання, оскільки у звичайних умовах людського співтовариства дія законів біології при виборі партнера сильно послабляється.
  До негативних наслідків війн можна віднести той комплекс, який позначається як гуманітарна катастрофа: голод, епідемії, переміщення населення. Сучасні війни пов'язані з величезними людськими й матеріальними втратами, з небувалими колись руйнуваннями і нещастями. Наприклад, втрати у війнах європейських країн (убиті й померлі від ран і хвороб) склали: в XVII столітті – 3 млн. чол., в XVIII столітті - 5 млн. чол. , в XIX і початку XX століття (до Першої світової війни) – 6 млн. чол., у Першій світовій війні – близько 20 млн. чол., у Другій світовій війні (включаючи загиблих у фашистських концтаборах) - понад 50 млн. чол.
Але людські жертви не переконують багатьох у тому, що необхідно покласти кінець будь-яким війнам.
  Психологи, такі як Зігмунд Фрейд і Джон Боулбі, затверджують, що людині по природі речей властива агресія. Вона підживлюється сублімацією й проекцією, коли людей перетворює своє невдоволення в упередження й ненависть до інших рас, релігій, націй або ідеологій. Якщо війна є невід'ємною частиною людської натури, як передбачається багатьма психологічними теоріями, то повністю зжити її ніколи не вдасться.
  Але такі теорії ґрунтуються на волі переважної більшості населення. Однак вони не враховують той факт, що тільки невелика кількість війн в історії була дійсно результатом волевиявлення народу. Набагато частіше народ насильно втягується у війну своїми правителями. Одну з теорій, яка ставить в основу політичних і військових лідерів, розробив Моріс Уолш. Він затверджував, що переважна більшість населення нейтральна стосовно війни, і що війни трапляються тільки тоді, коли до влади приходять лідери із психологічно ненормальним відношенням до людського життя. Війни затіваються правителями, які прагнуть воювати - такими, як Олександр Македонський, Наполеон, Гітлер. Подібні люди стають на чолі держав у часи кризи, коли населення шукає ватажка із твердою волею, який, як їм здається, здатний розв'язати їхні проблеми.
  Раціоналістичні та економічні теорії припускають, що обидві сторони в конфлікті діють розумно й виходять із бажання одержати найбільшу вигоду (частіше всього економічну) при найменших втратах зі своєї сторони. Вудро Вільсон сказав з цього приводу: "Чи є на білому світлі хоч один чоловік, хоч одна жінка, нехай навіть дитина, яка не знає, що причини війни в сучасному світі криються в індустріальній і комерційній конкуренції?". Виходячи із цього, якби обидві сторони знали заздалегідь, чим скінчиться війна, то було б краще для них прийняти результати війни без боїв і без даремних жертв.
  Незважаючи на те, що дані теорії можуть пояснити, чому війни існують, вони не пояснюють існування деяких культур (наприклад, пігмеї), що не знають війн як таких. Якщо внутрішня психологія людського розуму незмінна, то подібні культури не повинні б існувати.
 
  Нехай мене назвуть утопічним та слабким пацифістом, але я не вважаю людину агресивною апріорі та впевнена, що будь-які конфлікти можна і треба вирішувати мирним шляхом.
  У наш час людина виступає проти іншої лише тоді, коли її свідомість збочена тими, хто має владу над нею. Тільки раби схильні до мілітаризму та насилля, бо в них вони знаходять спокій своїй ущербності. «Жорстокість завжди виникає із слабкості» - так вважав ще Сенека. Пацифізм – це властивість вільної людини.
  Можливо, ви скажете, що агресія та насилля – це невід’ємні якості людини, але я впевнена, що вбивати інших людей прагнуть люди лише несповна розуму або хворі. Здорова та розумна людина ніколи не захоче чинити по відношенню до подібної собі істоти дії, котрі можуть привести її до смерті. А тим паче до цілих суспільств та народів.
  Але в особливих випадках такі дії роблять с першого погляду «нормальні» люди. Але причина все одно є. Ці люди бояться і змушують боятися інших. Як казав Бернард Шоу: «Ненависть – помста боягуза за випробуваний ним страх».
  Головним моїм аргументом проти війн буде величезна кількість людських жертв, які несуть держави та суспільства, котрі вирішили піти по шляху війни. Я маю на увазі не лише тих воїнів, які загинули на полі бою або повернулися з ранами, які унеможливлюють їх життя, а й мирних, котрі опинилися «не в тому місці і не в той час», народилися не тої національності або ж просто мають своє світобачення. Серед цих жертв є і діти, котрі не мають платити життям за дурість дорослих.
  Оскільки в більшості випадків війни ведуться задля досягнення цілей правлячої верхівки, то абсолютно нерозумно та непрактично жертвувати заради цього людським життям та щастям.
Насправді вбити людину, через те, що вона не притримується ваших поглядів, має те, що ви хочете мати або просто вам не подобається – дуже легко та просто, а домовитися і прийти до консенсусу - це перевага розумних та свідомих. Люди вдаються до сили лише у випадку, коли не здатні вирішити проблеми за допомогою інтелекту, а я рахую, що ми вже давно на це здатні.
  Будда вважав, що «ненависті можна покласти кінець не ненавистю, а лише любов’ю». Та любити цей світ таким, який він є не так просто і жити в мирі з усіма надзвичайно складно, але досить показувати свою злу та слабку суть! Ми можемо вирішувати складні проблеми без допомоги насилля. Потрібно лише захотіти. Ми повинні покласти край ненависті та війнам!

devil_lass (26.05.2010) durdom.in.ua