Передмова до теми: ЯК НАМ ОРГАНІЗУВАТИ ВЛАДУ В УКРАЇНІ

Тема влади цікавила людство з часу його існування. Уже в «Повчанні Птахотепа» (XXVIII ст. до н.е.) містяться висловлювання щодо божественної справедливості, законів і правил людських стосунків. Хоча нам більш відомі політичні і правові вчення часів Давньої Греції, який починається десь з IX ст. до н.е., потім вчення Платона, Аристотеля і мислителів, що жили після них. Основні концепції демократичного устрою держави сформувалися уже в XVIII ст.н.е. Так, що ми не першопрохідці в цій справі.
 
Тема влади і власне форми її організації має 2 основні аспекти: ментальний і організаційно-правовий. Саме ці два чинники в Україні не дозволяють створити і змусити функціонувати систему державної влади в інтересах народу.
 
Згадаємо недалеку історію, бо це витоки нашого сьогоднішнього буття.
Території сучасної України з XVII ст. знаходилися в складі різних держав: східні – Російської імперії, західні – Австро-Угорської імперії, а далі – панської Польщі, частково Румунії і Чехословаччини. Тому і сформувалося різне ставлення населення цих територій, що жило в різних умовах, до самого поняття залежність – незалежність, національної культури, традицій і навіть церковної віри. Ментальність передається в поколіннях і з цим потрібно миритись. Ворожнеча між різними частинами України розпалюється якраз з метою не допустити порозуміння, бо тоді держава Україна стане сильною і дійсно незалежною.
 
Тепер до важливості організаційно-правової форми.
В результаті досить неочікуваної для більшовиків перемоги революції 1917 р., в Росії було зламано царську державну машину, що обслуговувала інтереси царя і його апарату, і ніяк не годилася для виконання задач побудови матеріально-технічної бази соціалізму, а надалі – комунізму. Перед більшовиками гостро постало питання щодо способу організації влади для виконання нових завдань. І відповідь дав народ. Бо не В.І.Ленін придумав РАДИ як форму організації влади в СРСР. Це була народна ініціатива, яку Ленін розвинув у своїх працях. Надалі, Й.Сталін вмонтував в цю систему ще і партійний апарат. І система РАД народних депутатів, які формували виконавчі органи по вертикалі, керована на усіх рівнях партійними органами, існувала до розпаду СРСР.
 
В 1991 р. Україна одержала незалежність. Також досить несподівано. Необхідно було створювати нову форму державного правління, яка була б спроможна виконувати нові задачі з переходу в нову соціально-економічну формацію, бо ринкова економіка, це уже не соціалізм, а тим більше – не комунізм. Чи то часу не вистачило, чи розуму, але нової форми державного правління так і не придумали. Прилаштували до керівництва стару радянську - компартійного типу. Президент України за своїми розмитими повноваженнями і статусом глави держави залишився фактично тим, ким раніше був перший секретар ЦК КПУ. Тому і роздає він усім вказівки і директиви і намагається керувати і впливати на всі гілки влади: законодавчу, виконавчу і судову. Це було за часів Л.Кучми, це повертається за нинішнього Президента В.Януковича. До речі, посада Президента за повноваженнями не відноситься ні до однієї з гілок влади в Україні.
 
Тим часом, республіканська форма правління будується на принципах розподілу функцій влади на законодавчу, виконавчу і судову. Принцип розподілу функцій між гілками влади необхідний для створення системи стримань і противаг та забезпечення взаємного контролю. Розподіл функцій влади – це гарантія від можливої узурпації влади однією особою чи органом влади. Демократія, правопорядок та ефективна система управління в державі повинні забезпечуватися системою організації влади, а не милістю однієї особи, що перебуває на вершині владної піраміди і диктує свою волі усім іншим.
 
В Україні, як ми усі бачимо, починається поворот до обмеження громадських прав. Однією із умов демократії і республіканської форми правління є здійснення влади за дорученням народу. А якщо більшість народу занепокоєна діями влади в Україні в останній час – значить підозрює або відчуває порушення своїх прав чи інтересів.
 
Більшість із нас, без сумніву, побачила останні авторські програми С.Шустера та Є.Кисельова 14.05.2010 р.
Реальної опозиції, що захищає права народу – не існує. Існують об’єднання політиків, які гризуться за право бути при владі на посадах і не вилетіти з влади. Багатьох із них уже не влаштовує існуюча організація влади. Вони про це говорять. Але вони не знають, як переформатувати владу на свою користь. Щоб усім їм було добре. Представникам чинної влади зрозуміло, що добре. Опозиція також хоче, щоб і їй було дуже добре і зручно «боротися» чи то «відстоювати» народні інтереси. Нам показують як годинами йде пустопорожній спір із взаємними звинуваченнями, які важко перевірити, про збільшення розміру доплат, наприклад, до пенсії на суму від 7 до 75 гривень. Досягнення!
Чому ніхто не обмовився ні словом як створити умови для розвитку середнього і малого бізнесу, що дозволить людям самим себе забезпечувати, а не чекати милості невідомо від кого.
А тим часом, власники великого бізнесу в Україні будуть і далі використовувати усі ресурси держави на свою користь і реально примножувати свої статки. Якщо ж цілі галузі і стратегічні підприємства куплять російські олігархи чи безпосередньо сусідня держава, то знаючи наш слов’янський менталітет, народу звідти майже нічого не перепаде. У них достатній досвід як виводити доходи з-під оподаткування в офшорні зони, через схеми створення спеціальних економічних зон, та і дивіденди необхідно буде виплачувати на користь інвесторів. Так, можливо будуть створені нові робочі місця, хоча зовсім не обов’язково для громадян України.
 
Держава уже не має достатньої власності і поступово втрачає вплив на можливість забезпечення і виконання соціальних програм для непрацездатного населення, що призводить до ганебно низького рівня життя основної частини населення України. Але особливих потуг, з боку політиків, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку середнього класу, не помічено.
 
Нинішні політики показали себе не здатними очолювати країну і забезпечити її розвиток. Однією з причин постійних криз в Україні є саме існуюча форма правління. В штучно створених умовах безвідповідальності політики борються один з одним за владу. І стан економіки, екологічні проблеми, загроза техногенних катастроф по всій країні, рівень життя народу – їх не цікавить. Ми усі бачимо рівень освіти, культури і вихованості наших політиків. Ми бачимо нескінчені потоки бруду, накопичені усіма ними без винятку в процесі їхнього сходження до вершин влади і ту щедрість, з якою вони цей бруд виливають один на одного. Настав час очистити українську політику шляхом її стерилізації від носіїв бруду. Нехай поживуть простими громадянами в тих умовах, які вони створили для народу. Я не вважаю, що вимагаю поступити з ними жорстоко.
 
Чому я акцентую увагу саме на створенні нового державного механізму влади? Спочатку причини:
1. Існуюча форма державного правління виявилася неспроможною належним чином вирішувати завдання з розвитку країни і захисту інтересів народу;
2. Механізм влади повинен працювати чітко і стабільно незалежно від того, хто займає найвищі посади в державі, і мати захист від дій некомпетентних осіб;
3. Кандидати на найвищі державні посади повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, що висуваються на заняття відповідної посади;
4. У нас відсутні лідери, що здатні об’єднати весь народ.
 
Пояснення на прикладі. Якщо Міхаелю Шумахеру запропонувати розігнати автомобіль Жигулі, виготовлений 1978 року, до швидкості 200 км/год., то при всій його майстерності він цього не зробить. Запропонована йому машина з такою швидкістю не їздить.  А якщо простому українцю, який має водійські навики, дати можливість їздити на Ferrari 612 Scaglietti, то він без особливих зусиль розвине швидкість і 220 і 250 км/год., а з часом і більше, при необхідності.
Висновок: якщо ми створимо досконалий механізм державної влади – люди, здатні управляти, знайдуться. Я навіть впевнений, що в Україні їх достатньо.
 
Якщо той, хто читає цю статтю ствердно відповість на 3 основні запитання:
1) чи хочете ви жити в незалежній державі Україна?
2) чи бажаєте ви зберегти демократію в Україні?
3) чи готові ви відстоювати свої громадські права на гідне життя? – то у нас є спільна мета і ми обов’язково знайдемо шляхи до цієї мети.
 
На кінець. Формат статті не дозволяє висловитися в повному об’ємі на заявлену тему. Надалі, буду старатися окремими статтями висловлюватися з проблем створення форми державного правління в Україні по кожній із гілок влад і механізму його впровадження.
Запрошую усіх до розумної дискусії, бо це досить складна тема і мені буде цікавим ВАШЕ сприйняття. Те, що я планую пропонувати не вписується в шаблони і штампи, зате враховує саме український менталітет і допущені владою помилки.
 
Вважаю, що одержані знання перевіряються можливістю їх реалізації на практиці. Можна ходити на передачі на телебаченні і сипати чужими цитатами і розумними формулюваннями, але виникає питання – а де практичний результат? Ми уже стільки наслухалися, що голова пухне, а реальне життя все не покращується.
 
Якщо комусь будуть зустрічатися якісь складні речі, я б порадив керуватися здоровим глуздом. Тобто, підходить воно для вас чи неприйнятне. У нас дуже багато загальноприйнятих тверджень, які ми сприймаємо як істину. А можливо нам вбивали в голову цю істину коли ми були з іншого боку сприйняття і зараз нам час подивитися на речі саме з іншого боку. Недарма існує вислів, що точка зору залежить від місцезнаходження.
 
До наступної зустрічі.