Вічний хрест
Так невільно та солодко - переможені стрілки піщаного годинника, котрі показували замір української молитви до Христа.
Наче сповнений легковірного та наївного подиву - очі української дитини та її відданої до смерти матері та трудолюбивого батька: пустота безкінечно-глибокої душі вражає своєю тьмою та смутком - таким сумирним та неосяжним.
Сумирна правильність подиху із ніздрів пекла, котре рухається по напрямку води до темного океану із крові.
Ці очі - бачать натхнення та спрагу до любовниці-війни.
Життя нелегко вдається нам - але страху в очах уже немає, - ми безкінечні.
Сутінки рукостискання людини що обрала своїм шляхом висіти на хресті аби так невимовно слабкодухо та туманно дивитися на світ чужими очима - бо своїх уже немає.
Ознаки жіночої вроди що ковтає святу воду наче пристрасть спасти своїх дітей та малювати життєво-реалістичні картини Леонардо: тут правильна та неосяжна стихія зустрічається із українським безсмертним наче птиця фенікс сонцем.
МихайлоАнтонишин (06.06.2024) durdom.in.ua