Про когутів.

- І шо?
- Ви мнє ето шоканьйє бросьтє. Ми тут с вами ни в бірюлькі іграєм…
- І шо?
- Йо. тв. ма.., майор! Под трібунал захатєл?
- Який трибунал? За шо?
- Гдє ви билі двацать пєрвава чісла с часу до шесті ночі?
- Райкін!
- Што, - Райкін?
- Гумореска така була в Райкіна: де ви були з восьмої до одинадцятої… Смішна, до речі.
- Какая, к чьорту гумарєска? Я вас спрашиваю, гдє ви і подчіненниє вам солдати находилісь двацать пєрвава чісла с часу до шесті ночі?
- Шість, - то вже ранок.
- І шо?
- От, бачите?
- Што я должєн відєть?
- «І шо?» - це абсолютно нормальне питання, якщо ти не розумієш, шо від тебе комусь потрібно.
- Я не комусь! Я, мєжду прочім, назначєн самім Главнокомандующім провєсті расслєдованіє…
- Головнокомандувач Збройних Сил України - колись це звучало гордо. Ні то шо – зараз.
- Я щас сдєлаю від, што нічєго нє слишал, майор. Только отвєть правдіво мнє на одін вопрос.
- Та я ж вже тринадцять раз на усі питання відповідав. І хлопці мої вже відповідали… Ну, яке ще питання?
- Откуда на вашом табірном ножє кровь? І  чья она?
- От же ж, знайшли про шо питати! Звісно шо, то - когутська кров.
- Вот так би і сразу! Наканєц-та! А то всьо ходім вакруг да окало… Подпішешь, значіт, протокол, што ета ви всєх там парєзалі?
- Усіх? Яких ще усіх? В нас тіко один когут був.
- Гдє у вас?
- На кухні.
- Так, стоп-стоп-стоп. Ви кого когутами називаєтє?
- Когут, - то півень. Як то кажуть на вашій мові – пітух.
- На каком ето на нашем язикє?
- На якій, якій… На генштабській мові.
- Так, майор, дапригаєшься ти у міня! Іді с глаз далой! Пока… А там – відно будіт…
 
***
 
- Пане полковнику, до вас той, шо з рослідуванням… до нас… з-за цих кацапів… ну, яких…
- Та, знаю, знаю. Хай заходить…
 
***
 
- Добрий вєчір, товріщ палковнік!
- Героям слава!
- Ви навєрноє уже в курсє, зачєм я здєсь?
- Аж ніяк! Шо трапилося?
- Я провожу служєбноє расслєдованіє по факту звєрского убийства солдат.
- Когось з моїх солдат сьогодні було вбито? Бо, вчора – ні. А позавчора російським снайпером було вбито одного мого солдата.
- Нєт, я не із-за ваших солдат здєсь. Вчєра главнокомандующій лічно визвал мєня і пріказал расслєдовать звєрскоє убійство, проізошедшеє вчєра ночью в N-скє.
- Як так? N-ск знаходиться на тій стороні розмежувальної лінії. Ми там стояли того року, але після розведення військ, тобто, коли ми відійшли на не підготовлені позиції, N-ск знаходиться в окупаційній зоні. До чого тут ми?
- Разрєшитє процитіровать?
- Будь ласка.
- Ночью двадцать пєрвова чісла в расположєніє трєтєй мотострєлковой дівізії проніклі українскіє дівєрсанти і зверскі унічтожилі роту спєцназа.
- А в нас тихо було.
- Унічтоилі бєз єдиного вистрєла!
- Шо, газом потруїли?
- Ножамі порєзалі!
- Спецназ?
- Спєцназ!
- ГеРеУшний спецназ?
- ГеРеУ… какой, к чьорту, ГеРеУшний?! ДеНееРовский!
- А в них вже й спецназ є?
- Тут так напісано.
- А зара давайте серйозно. Проти нас вже другий місяць стоїть десята окрема гірська бригада ГРУ Північно-Кавказського ВО. Так? Так! І шо ви хочете сказати, шо мої хлопці пішли собі вночі на прогулянку і покрошили тих упирєй голими руками? А… не голими. Ножами порізали. Складаними ножами?! Ви в своєму розумі? Хто вони і хто ми! Вони – спецназ ГРУ! А ми – окремий інженерно-саперний батальйон! І ось ви мені скажіть – як?
- Но вєдь нікаво другова здєсь тогда нє било!...
***
 
- Ну, шо, де цей капітан з генштабу?
- Та поїхав вже. Злий, як чорт.
- Злий? То добре, шо злий. А ну ж бо, давай сюди майора!
 
***
 
- Майор, мабуть, доведеться тобі вкатати догану.
- За шо, пане полковнику?
- За недбале відношення до спорядження.
- За яке недбале відношення?
- Бо, коли, майор, наступного разу різатимеш пітуха, на забувай ножа помити.
- Ви, пане полковнику, хотіли сказати: когута?
- Шо сказав, - те сказав. Все! Йди займайся роботою. Її ще багато…