Сусід Івана Петровича


Сусід Івана Петровича Персонажі цілком вигадані, а усі співпадіння - випадкові.
 

Сусідом через стіну у Івана Петровича був дуже начитаний поліглот, поважного віку чоловік, котрий усім представлявся як пан Шторц. Вдома він мав величезну бібліотеку із різноманітних книжок. Але переважала комуністична література від Маркса, Єнгельса та Леніна до Кабе, Вейтлінга та Фейербаха.  Іван Петрович пишався своєю дружбою з паном Шторцом ще й тому, що пан Шторц був неперевершеним, палким оратором. Головні принципи та прийоми ораторського мистецтва в пана Шторца заклав одіозний відеоблогер Аполоній Шарудій.  
 
Кожний свій ранок пан Шторц починав з яєчні на шкварках. Він десь вичитав, що сім яєць зранку  дають заряд бодрості на цілий день, а також, посилюють розумову діяльність.
 
От і цього ранку, як завжди, пан Шторц нарізав дрібними кубіками сало і поставив у сковороді на повільний газ. А сам, тим часом, накинув банний халат на своє немолоде тіло, на якому були тільки широчезні сімейні труси і енергійно вийшов на балкон, прихопивши зі столу білий батон .
 
Під балконом, що був на третьому поверсі, швендяли туди-сюди перехожі, не звертаючи на пана Шторца  ніякої уваги. Тоді пан Шторц починав кришити батон на їхні голови і вони одразу зупинялись і  викрикували на його адресу різні некультурні слова. Це підбадьорювало пана Шторца і тоді він вже починав відламувати цілі шмати батона та кидати вниз, на голови очманілих людей. До людей під балконом, підходили все нові та нові довідливі перехожі, аби подивитись що відбувається. Коли вже збирався величезний натовп глядачів, пан Шторц перехилявся через поручні балкону і звертався до натовпу іноземною мовою:
 
- Ну шо, местечковое упоротое жлобье, хотите правды? Так Я вам сейчас ее брошу как обглоданную кость, ублюдочная порхатая мудота!
 
Після цього пан Шторц розпрямлявся, розгортав плечі і як риторик Демосфен, ніби вихор, театрально розмахуючи руками, починав чеканити свою блискавично-брутальну промову:
 
- Каждая олигархически-воровская мразь, уже десятилетия норовит помощнее окатить дерьмом единственного государственника в стране, удивительно стойкую и волевую в украинском политикуме женщину  с яйцами , норовя отомстить за всё так и не украденное ими из бюджета страны!
 
Натовп затихав, стараючись зрозуміти про що йдеться.  А пан Шторц розпалювався ще дужче:
 
- Намедни, Я  отправил с нарочным письмо в американский Конгресс, где тщательно обосновал необходимость увеличить тюремные сроки для махровых корупционеров с 200-300 лет до 500-600! Потому-что все эти мрази являются долгожителями и после отсидки за ними не остается никаких долгов в виде недосиженных лет! Это же чудовищная несправедливость! Поэтому, сроки должны быть увеличены и мясорубка неотвратимого правосудия, касающаяся бурной деятельности злостных торбохватов, должна заработать еще зашкваристее, обрекая их на отсидку в вечных слезах, соплях и долгах!
 
Пан Шторц захопив побільше повітря у легені.
 
- И тогда шо? Ась?!  - продовжував верещати пан Шторц, - Скажэнные пачитатели светлой памяти безвременно упокоенного на политической помойке Крановщыка, завыли матерно, начали биться пустыми головами об паркет, всячески давая понять окружающим, шо он - это не он!
 
Чим більший градус набирав пан Шторц, тим сильніше закипала в ньому лють і він, геть причманілий, вже сам починав плутатись у своїх думках, але зупинитись не міг.
 
- Вполне вероятно, что вас слегонца задело, шо вы пуканы рвете, голося за политический трупик Крановщыка, а некоторые, особо дебильные, так и вовсе … па зову сэрдца! Бо тогда, в оту во всех смыслах безнадёжную мечту, может поверить тока самый инкурабельный пачитатель местечкового жлоба!  
Да-с, ушлепки! Так а шо тада истерим?! - із лукавим прищуром запитав пан Шторц, -  Смиритесь, мерзотная генетическая плесень,  сядете все! Ведь это же не как абы шо, а шо абы как! Панимать нада!!!
 
Саме у цей момент, позаду пана Шторца, із балконних дверей повалив густий дим. Хтось із натовпу крикнув:
 
- Придурку, у тебе щось підгоряє!
 
На мить утворилась тиша. Усі почули через відчинені балконні двері як щось пекельно шкварчить. Валив густий, чорний дим. Але пан Шторц знову перехилився через поручні балкону і вже зверхньо-поблажливо, але так щоб усі почули, сказав:
 
- За сим Я должен откланяться. Некогда Мне тут с вами. Меня ждут бассейн, водка и куриный шОшличок! - і з цими словами жваво розчинився у задимлених дверях балкону.
 
Треба пояснити, що басейном пану Шторцу слугувала велика оцинкована балія посеред кімнати, наповнена водою. Горілкою - бурячиха із села Піддупники, а курячим шОшличком були обвуглені свинячі шкварки.
 
Натовп, крутячи пальцями біля скронь, почав розходитись.  А пан Шторц, отримавши неабиякий заряд позитивної енергії вже був готовий до нових державницьких справ.
 


Shtorm (23.08.2019) durdom.in.ua