фкантєкстє 25-29 травня 2008


Підлість пігмеїв від політики не має меж. Технічний проект, фінансований грошима Рината Ахметова, «Наша Україна» пішов на Київські вибори, щоб відібрати голоси від ВО «Свобода»! Чи здають собі справу «провідники» української нації з «НУ», що вони відібрали голоси у справді національно-демократичної сили? Для чого, у час загрози демократії в Україні, виставляти свою завідомо непрохідну кандидатуру? На чий млин вони воду ллють? Хто їх фінансує? Не стоять Ахметовські гроші в горлі? Ні, звичайно, у «Нашій Україні» є й хороші люди – демократичні, національно-свідомі. Але, хлопці! Ви ж бачите, що ви непрохідні! Чого ви взагалі йдете на вибори?  Ви – маленька партія ідеї якої в даний час в Україні нікому не потрібні. Ви ж не можете набрати навіть 3 % у своїй електоральній вотчині. Від вашого «фюрера» нудить одну половину України, а друга його просто ненавидить. Чи не логічніше об’єднатися з більшими партіями і, під їх проводом, старатись пройти до Ради? А, навіть, якщо вас не візьмуть – відійдіть у бік. Ви ж бачите – не на часі провокувати протистояння. Україна в небезпеці!
 
Ну от, я й дочекався! Віктор Андрійович, врешті, довів хоч одну справу до кінця. Добив «Нашу Україну». Чисто Тарас Бульба! Вбив тим, чим і породив – зверху поклавши. Спочивай з миром «Наша Україна» - ти була хорошим проектом, як і всі проекти Ющенка. Ти починалась так гарно, так демократично, так неформатно. Свіжо і зі смаком виглядали твої кольори на фоні мокрого асфальту Майдану і  густої сніжниці листопада - грудня 2004 –го. А як гарно горіли жовтогарячі язички на дівочих сумочках, потертих рукавах стареньких курток і в петличках розкішних пальт! Ти була НАША. Ми в це так вірили. А потім ти стала ЇХНЬОЮ. Ми тебе не продали. Ні. Ми тебе застерігали і просили, як рідну доньку. Не ходи до них. Не загравай з ними. Не бери від них нічого! Ці так просто не годують, не поять і не танцюють. Ми хотіли тебе вберегти, але ти хотіла легкого життя. Що ж – в Європі й проститутки мають свою профспілку. І  з цим люди живуть. І нам доведеться з ЦИМ жити. Але з такою – ні. З такою порядні чоловіки, батьки і діти не живуть. Навіть попри те, що вона чиясь дружина, дочка, мама чи дитина. Важко вибачати шльондрі. Завше знаєш, що це не останній раз.
 
А Сталінград, здається, сплутали з Аускулом. Пірр в шоці. Він, виявляється, переміг не найбільш вражаюче в історії. Віктор Андрійович навпаки – спокійний. Він тільки трішки переживає, що Леоніду, як царю, заважають. Не добре це - заважати цареві. Леонід же, як то і личить спартанцю, не велемовний. І це не наслідок кокаїнової залежності та спровокованих цим мовних розладів. Скупий він на слова. І не тільки на них. А, втім, Леонід Михайлович молодець. Він знає, що народу пече. Він перший з усіх застосував прийом «відкат» стосовно не чиновника чи начальника, а стосовно народу. Народ це оцінив. Якщо ти ділишся – то роби, що хочеш. Правда, не весь народ так думає, але у нашій історії завжди чомусь так було, що меншість називалася «більшовиками».
 

 
Ех, тиждень видався на славу!  Різко порозумнішав Рудьковський. Попри те, що Колі так і не вдалось закінчити педінститут (вигнали за розум), він, очевидно, класиків читати любить. «Покайся Иваныч! Тебе скидка выйдет!», - голосила дружина бідолашного Никанора Івановича Босого, коли той впустив портфель в борщ. Колі в борщ навіть не портфель впустили, а – як би його культурніше сказати – просто нагидили. Тому Микола повністю усвідомив свою вину і щиро розкаявся. Ні, ні! Не думайте так погано про Колю! Він не кається і не жалкує, що злітав в Париж на пів мільйона наших з вами гривень разом з Сашею Ніколаєнко! За це йому не соромно, бо за це йому і так нічого не буде. Йому соромно за те, що він обізвав президента Хробаком, Земляним Хробаком. Ух, Коля! Раз ти так покаявся, то тобі точно «скидка» вийде. Десь на 10% на всі подальші поїздки до Парижу за державний рахунок. Ну так не садити ж Колю, насправді, за таку дрібницю? Що таке 500 тис. грн.? Це ж сльози. Пенсіонерів, бюджетників та інших дурнуватих лузерів, які думають, що на роботі з 8-ї до 20-ї можна заробляти гроші…  
 
Приблизно у той же момент, коли Рудьковський каявся, інший соціаліст – тепер уже колишній – слідів покаяння не виявляв. Зарвався Юрєц! Плів він колись лапті Кучмі, а тепер йому сплетуть. Леонід Данилович був чоловік благий та добрий – аж дурний. Не міг придумати, за що Юрася «закрити». А Віктор Андрійович та Віктор Іванович дуже чітко усвідомили, що закрити ЮрВіталіча можна за що завгодно, наприклад за ляпас по обличчю Черновецького.  Ну, що ж наша прокуратура – креативна структура, я нею захоплююсь і не сумніваюсь, що садити Юрвіталіча треба. Тільки я не можу зрозуміти як Луценко попав Черновецькому в обличчя – там куди не плюнь суцільна жопа, навіть дикція однакова.
 

 
Тим часом у нелегкій боротьбі зі здоров’ям нації поліг один з заступників міністра охорони України від здоров’я. Звільнився за власним бажанням той, хто був відсторонений на час розслідування ситуації, що склалась навколо смертей дітей від щеплення проти кору та краснухи. Не пішов у відставку, не звільнений з роботи з відповідним записом у трудову книжку, не поніс покарання, а звільнився сам. Так собі пішов. «Ну, ви тут розгрібайте, те, що наворотили під моїм керівництвом, а я піду?» І пішов. Можливо, Проданчук ні в чому й не винен, але розслідування йде, а розлідувати вже нічого. Винного нема. Вже покарали. Звільнений. Гарно. Ще залишиться тільки посадити дві-три медсестри з провінції і все – алес! Всі задоволені. І про вакцину забули. І про те, який вона колір мала і про те, де її купляли і про те, хто її купляв. Поважний дядько по телевізору розказав, що вакцина, ну просто, ну не могла, ну ніяк хлопчину вбити. Нє-а. Він просто хворобливий був. Продуло і помер. І решті діток погано не від вакцини. Та що ви! Це ще треба вияснити від чого їм погано. Тобто почекати пару днів, щоб забулося. А як забудеться – дітям довідку на руки і додому. Нема чого симулювати!
 
Взагалі, за здоров’я нації дбають у нас без спочинку. Таблеточки купити в аптеці – які хочеш, скільки хочеш. Від анальгіну до трамадолу і все без рецепта.  Препаратів завозять щомісяця нових в Україну – закачаєшся! Одні одних ліпші. І то найновіші! Навіть на щурах недотестовані!
 
А як дбають наші олігархи за здоров’я тієї самої нації! Пінчук, он, фонд проти СНІДу безугавно примножує. То рекламу по телебаченню покаже, то Елтона Джона до Києва привезе. СНІД лякає. А щоб, наприклад, з туберкульозом боротись, чи діабетикам інсуліну купити, я щось таких благодійних заходів не чув. Чого б то? Невже туберкульоз Елтона Джона не боїться?
 
Ну, а в загальному, все у нас добре. Між президентом і прем’єром (-кою), з огляду на міцну, як ніколи, коаліцію демократичних сил, існує повне взаєморозуміння і гармонія. От приїхав Віктор Андрійович з Канадщини, а вона його чемно в аеропорту зустрічає. А він такий, - «Ну шо, красівая, паєхалі катацца?». Ну, вони й поїхали. Це кльово, я вам скажу! Президент бомбилою підробляє! Але й клієнтів хороших знаходить! В Донецьку – возив Рината, в Києві – Юлю. Бабловита клієнтура! Дають – здачі не хочуть. Правда, Юля могла й не дати. А звідки дасть? Вона ж Заводик ще не продала!
 

 
Але менше з тим! Цікаво вам про що вони в машині говорили? Маєте:
 
«Ото значить, їдему собі в тув машині, Юля і я. То, май, знаш, опріч мене ши й ті два лушпаї – касієр Юлін…  Як то котрий? Та, май знаш, того касієра -  він ся Пінзеник пише, і мій шофер… Або маю много шоферів?! Таже ж Вітя – я єго до Канади посилав за пчолами… Но і я ся питаю у Юлі, бо май вижу, шо ся уна шос не киват ні на мене, ні на кого: «Жоно, ци ня любиш?»  
А уна вдає, шо така занята, шо не може ся обернути, і отвічать ми: «Чоловічку, злотий, ци просила м тя, коли м занята, та не кивай ня, бо годна м ти вповісти правду!»
Відиш, цимбор, яка гадра? Чистий ЄЦ!»

 
Звідки маю запис розмови Віктора Івановича Балоги і Валерія Вікторовича Гелетея? Шуфрич дав! Відаєте, як то є – уни втроє троха собі пішли до бані, та випили мало-мало палінки, як то є між русинами, а потому Валера і Нестор ше ся тренували бокса, шоби на кіно показати в телєвізори… А запис – то на мобілку.
Машинально записало…

Канаріс (30.05.2008) durdom.in.ua