Про середній клас


Про середній клас В розвинених країнах соціальною базою існуючої суспільно-економічної системи і гарантом соціально-політичної стабільності є середній клас. Ясно, що основними представниками середнього класу мають бути найосвіченіші та найбільш кваліфіковані представники суспільства. Однак в Україні саме ця частина населення за рівнем матеріального добробуту навряд чи може вважатися середнім класом і опорою держави внаслідок стрімкого зубожіння.
 
Визначення середнього класу здійснюється за наступними критеріями: рівень освіти, рівень доходу, самоідентифікація, тип споживання, чутливість до змін зовнішнього середовища (соціального, економічного, політичного).
 
Американські економісти і соціологи при класифікації соціальних прошарків використовують такі терміни, як вищий клас (upper class), середній клас (middi class), робітничий клас (working class), нижчий клас (lowec class).
 
Разом з тим соціально-класова структура сучасного суспільства в США включає 12 позицій: 1 - капіталіст; 2 - дрібний підприємець; 3 - дрібний буржуа; 4 - експерти-менеджери; 5 - експерт-керівник; 6 - експерт-виконавець; 7 - кваліфікований менеджер; 8 - кваліфікований супервайзер; 9 - кваліфікований виконавець; 10 - малокваліфікований менеджер; 11 - малокваліфікований супервайзер; 12 - малокваліфікований супервайзер.
 
Стосовно Уккраїни один із західних експертів Мелвіл Кін пропонує розрізняти кілька класових категорій:
1) підприємці - власники засобів виробництва, що мають не менше 3 найманих робітників (0,7% зайнятого міського населення);
2) самостійні працівники - власники виробництва, що мають не більше 2 найманих робітників (2,1%);
3) менеджери - люди, що займають керівні пости і відповідають одному з двох критеріїв - або мають не менше 25 підлеглих, або мають хоча б одного підлеглого, що, у свою чергу, також має підлеглих (2,2%);
4) керівник першої ланки - безпосередні керівники, що мають від одного до 25 підлеглих, жодний із який, у свою чергу, не має підлеглих (20,8%);
5) експерти - наймані робітники, що є фахівцями і мають не більше одного підлеглого (9,6%);
6) працівники нефізичної праці - службовці, обслуговуючий персонал, що не є фахівцями і не мають не підлеглих (13,5%);
7) працівники фізичної праці - наймані робітники, що не мають підлеглих (42,8%).
 
Становлення ринкових відносин в Україні вимагає відповідної структуризації середнього класу. У його складі чільне місце повинні займати шари населення, зв'язані з недержавним сектором економіки: дрібні і середні підприємці, працівники приватних підприємств, особи, що здійснюють підприємницьку діяльність (не юридичні особи), кваліфіковані робітники, власники різних приватних об'єктів, цінних паперів і т.д. Разом з тим характерною ознакою середнього класу повинно стати безпосереднє володіння його представниками приватною власністю: засобами виробництва, житлом, земельними ділянками, заміськими будинками, фермами і т.п. При цьому саме менталітет середнього класу буде  забезпечувати соціально-політичну стабільність у суспільстві.
 
На сьогодні в Україні особливість соціальної нерівності полягає в тому, що різні групи і категорії населення існують у різних соціально-економічних класах. А це значить, що існують вони в окремих укладах з різними і нерівними життєвими шансами і можливостями. Сергій Макєєв, доктор соціології, виділяє чотири таких уклади.
 
1. Уклад натурального господарства, у якому сьогодні перебувають селяни, частина пенсіонерів-городян і т.д. Характерною ознакою тут є те, що в ньому, як і у всякому натуральному господарстві, відсутні або вилучаються основні блага цивілізації: наприклад, гроші, як універсальний засіб обміну, періодично і надовго відключається світло, газ. Тут відсутні основні побутові зручності. Охорона здоров'я і освіта тут у занепаді. Тип людини цього укладу (умовно) - патріархальний хлібороб.
 
2. Уклад, у якому сполучаються елементи натурального господарства і раннього індустріалізму. Тут хоч і обмежено, але обертаються гроші і в достатній мірі присутні основні блага індустріалізму: окремі побутові послуги, радіо, телебачення, телефонні комунікації, нехитра побутова техніка. Це уклад майже суцільного дефіциту і, головним чином, через незвичайну дешевизну робочої сили. Будь-які шанси на просування молоді, що перебуває в цьому укладі, дуже обмежені. Тут домінуючим соціальним типом є працівник, що живе тільки за рахунок власної праці і натурального господарства. У основному, це жителі маленьких і середніх міст, які, до всього іншого, все більше замикаються у своєму середовищі, через те, що контакти між різними укладами дуже обмежені.
 
3. Уклад розвиненого індустріалізму з украпленнями постіндустріалізму, присутністю значних елементів тіньової економіки і наявністю майже в повному достатку всіх благ цивілізації. Тут знають, що таке відпочинок і розваги, охорона здоров'я і освіта на вибір. Домінуючий соціальний тип цього укладу - це енергійна, заповзятлива, освічена, досить молода, схильна до рухливого й активного життя людина.
 
4. Уклад капіталістичного постіндустріалізму, тобто, посередництва і послуг. Тут уже цілком необмежений доступ до всіх сучасних благ і повна наявність того, що може дати сучасна цивілізація. Відсутні кордони між державами, люди почувають себе громадянами світу не тільки в плані можливості фізичного перетинання кордонів - тут можливе вільне одержання інших паспортів, іншого громадянства, будь-якої освіти для своїх дітей і т.д. Домінуючий тип цього укладу - це той, кого умовно можна назвати бізнесменом, але з урахуванням тих умов, у яких перебуває бізнес сьогодні в країні.
 
Отже, характерною рисою сучасної структури українського суспільства є наявність цих чотирьох укладів, їх значна і прогресуюча автономізація, тобто люди можуть переміщатися з одного укладу в інший, але шанси на це переміщення дуже незначні.
 
Середній клас відіграє у суспільстві важливу роль. Його головна соціальна функція – збереження економічної рівноваги і політичної стійкості. Саме середній клас був рушійною силою двох Майданів і саме за це влада його панічно боїться. Тенденції трьох останніх років прямо вказують на велику активність владних гілок стосовно зниження середнього класу як такого. Самодостатні і незалежні люди лякають можновладців та їх челядників. В результаті вибудовується Латиноамериканська соціально-економічна модель: за парканом всередині проживає 10% суспільства, так звана еліта. Ті 90%, що зовні існують джерелом збагачення такої еліти та засобом її обслуговування. Однак на сьогодні латиноамериканські країни повиходили з цієї прірви і Порівняння України з Гондурасом уже виглядає недоречним.
 
Там, де зникає середній клас, або він ще не сформувався, суспільство потерпає від нестабільності і не створюються умови для перетворення його на громадянське. Вирішальною умовою формування і зміцнення середнього класу було і залишається зростання і зміцнення економіки на основі вільної конкуренції і досконалої демократії. Разом з тим у свій час Дж. Кейнс вказав на два простих напрямки для найперших кроків:
 
1. Обов’язковість виконання контрактів.
2. Закон один і стосується всіх без винятку.


Фельдкурат (07.07.2017) durdom.in.ua