Амнезія совісті, або кухня провокаційного хабара від СБУ

Амнезія совісті, або кухня провокаційного хабара від СБУ
Історія 2. Чим смердять таємні санкції Апеляційного суду Закарпатської області

Публікація про таємні санкції, які на подання військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону та Закарпатського СБУ видає направо та наліво Апеляційний суд Закарпатської області, на цей номер не планувалася. Але її прискорили події, які відбулися саме в цьому суді, де керівництво грубо порушує конституційні права та свободи людей, глузує із них.
Людське ставлення до керівників Апеляційного суду Закарпатської області було сприйнято ними як слабкість, а, відповідно, з ходаками та журналістами, які були там присутні, вирішили грати у футбол, посміхуватися. В останніх увірвався терпець. Наслідки для декого не забаряться…
Надаємо на ваш читацький розсуд матеріали журналістського розстеження, яке із цього приводу провів голова ЗОО ВГО «Правозахист» Михайло Темнов.
 
Початок: https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/28166/user_id/11398.phtml
 

ЧАСТИНА ПЕРША. ВАЖКИЙ ШЛЯХ ДИПЛОМАТІЇ
БУТИ ЧИ НЕ БУТИ
 
Відразу хочу зосередити читача на тому, що дана публікація більш схожа на аналітичний аналіз документів, відеоматеріалів та деяких фактів, які мені було повідомлено та надано особисто підсудним Богдан Ю.Ю., який з метою допомогти викрити фальсифікації під час фабрикування кримінальних проваджень звернувся до мене, як до журналіста та голови ”Правозахисту“.
Моя робота – суто аналіз із деякими елементами журналістського розстеження, адже перевіряючи окремі юридичні нюанси цієї специфічної справи, я вимушений був звертатися до фахівців права, викладачів із науковими ступенями, слідчих, які розуміються на цих питаннях. Є і мої особисті спостереження та припущення, які так і потрібно сприймати.
Виклад проаналізованих матеріалів, для більшої наглядності, я буду проводити із витримкою по часу, хронологією подій та коментарями, щоб усім стали відомі та зрозумілі порушення законодавства, які призводять до порушення конституційних прав та свобод громадян України, як здійснюються фальсифікування правоохоронними органами матеріалів кримінальних проваджень. При цьому, якраз містяться прямі докази того, що судова система як незалежний орган, допомагає їм в цьому та покриває їхні злочинні дії, з мотивів їх упередженості, залежності від правоохоронних органів та особистих зв’язків.
Мною, напередодні публікації даної статті, в одній із перших розмов після знайомства з Богдан Ю.Ю. було повідомлено про те, що йому доведеться зіткнутися із переслідуванням та зазначив про наслідки, які можуть наступити, коли він викладе отримані матеріали і те що логічно ще очікує від переписки із Апеляційним судом Закарпатської області. Іншими словами повідомив йому про те, що ми вступили в силову боротьбу з державними силовими відомствами та судом, тобто із системою, яка не любить таких гучних відкриттів. А це неминуче призведе до появи ворогів серед кола силових структур області. А тому він має прийняти рішення: або погодитися з будь якими, хоча вони є явно незаконними рішеннями цих органів, або сміливо оприлюднювати всі наявні у кримінальному провадженні фальсифікації та порушення військової прокуратури, СБУ та відстоювати їх в подальшому, шляхом оскарження до вищих судових інстанцій, в тому числі і до ЄСПЛ…
Обвинувачений Богдан Ю.Ю. намагався обрати той шлях, який не призведе до неприємних розголошень дій посадових осіб суду. Саме із цієї причини він не став вступати в конфлікт та викривати порушення, допущені слідчим суддею Гошовським Г.М., під час постановлення ухвали. Він хотів вирішити все тихо, в рамках закону, даючи слідчому судді можливість не втягнутися в неминучий конфлікт, через фальсифікації, вчинені старшим прокурором військової прокуратури Ужгородського гарнізону Харлаповим А.М.
ТАЄМНА УХВАЛА
Скандальний документ, про який піде мова, народився 9 лютого 2015 року в Закарпатському апеляційному суді за клопотанням старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Харлапова А.М.
В своєму клопотанні працівник військової прокуратури просив суд надати йому дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді проведення аудіо-, відео контролю щодо отримання хабара військовим комісаром Іршавсько – Виноградівського об’єднаного районного військового комісаріату Богдан Ю.Ю.
Суддя Апеляційного суду Закарпатської області, п. Гошовський Г.М., клопотання слідчого задовільнив та 9 лютого 2015 року постановив ухвалу, якою надав дозвіл на проведення вищезазначеної слідчої (розшукової) дії.
В подальшому, як повідомила прес-служба УСБУ в Закарпатській області та військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону, після отриманого дозволу, того ж дня було проведено документування отримання хабара військовим комісаром Богдан Ю.Ю.
Якщо вірити повідомленням прес-служб, то все нормально. Хабарника затримано. Закон переміг! Але я навмисно, в минулій публікації, показав справжню «ціну» таким повідомленням, та довів на конкретних прикладах, що часто наші правоохоронці зухвало брешуть громадськості, умисно прикриваючись в очах народу своїми намірами побороти корупцію, хоча насправді їх дії носять характер гонитви за показниками, так і особистими інтересами.
По суті та по змісту постановлена ухвала суду була отримана військовим прокурором Харлаповим А.М., та фактично містила відомості, які не відповідали дійсності. Це одразу давало підстави замислитися в тому, що виконана із грубим порушенням кримінального процесуального законодавства. Але ближче до справи.
Про таку ухвалу, яка надавала дозвіл правоохоронним органам, в особі військового прокурора Харлапова А.М. та працівникам оперативного підрозділу УСБУ в Закарпатській області Яцина А.Е., проводити оперативні дії по документуванню факту вимагання хабара, про який безпосередньо Богдан Ю.Ю. дізнався під час судового засідання 21 грудня 2015 року, після того, як її було розсекречено. Щоб було зрозуміло, про що іде мова і чому сьогодні навколо процесуального рішення слідчого судді Гошовського Г.М. від 09 лютого 2015 року, в Апеляційному суді Закарпатської області, вже другий місяць тріщать списи. Надаю вашій увазі текст клопотання, поданного військовим прокурором Харлаповим.А.М., а потім і ухвалу.
«…Встановлено, що наприкінці січня 2015 року до гр. Кека Є.В. звернувся її знайомий Горзов І.І., який проживає за адресою: Іршавський район, с. Лоза. 69 з проханням надати юридичну консультацію щодо правомірності можливого призову, Іршавсько –Виноградівським ОРВК, його на військову службу за частковою мобілізацією.
У подальшому, 05.02.2016 року, з метою з'ясування обставин призову Горзова І.І., Кека Є. В. прибула до Іршавсько – Виноградівського ОРВК в м. Іршава, де з приводу вказаного питання звернулася до військового комісара Іршавсько – Виноградівського ОРВК майора Богдан Ю.Ю.
У ході розмови Богдан Ю.Ю. повідомив Кека Є.В., що зможе, за грошову винагороду у розмірі 500 доларів США, допомоги їй вирішити в інтересах Горзова І.І, питання, щодо звільнення останнього від призову на військову службу за мобілізацією.
Крім того, у розмові Богдан Ю.Ю. зазначив, що грошові кошти у сумі 500 доларів США, Кека Є.В. повинна принести ранком 09.02.2015 року та передати йому особисто, після чого він, як військовий комісар посприяє непризову Горзова І.І, на військову службу за мобілізацією.
Таким чином, на даний час встановлені достатні обставини, які свідчать на наявність в діях Богдана Ю.Ю. ознак складу злочину, передбаченого ст. 368 ч. З КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років…
До клопотання, як «доказ» військовий прокурор Харлапов А.М. долучив витяг із Єдиного реєстру досудових рослідувань від 6 лютого 2016 року.
«Слідчий суддя апеляційного суду Закарпатської області Гошовський Г.М., за участі старшого прокурора військової прокуратури Ужгородської гарнізону Харлапова А.М. розглянув клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо військового комісара Іршавсько – Виноградівського ОРВК Богдана Юрія Юрійовича, 07. 04.1978 року народження, мешканця м. Мукачево, вул. Куруців, 21А/21.
З клопотання вбачається, що військовою прокуратурою Ужгородського гарнізону здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42015070210000043, внесеному в ЄРДР 06.02.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
В клопотанні стверджується, що Богдан Ю.Ю. вимагає від Кеки Є.В. неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за звільнення Горзова І.І. від призову на військову службу за частковою мобілізацією.
У клопотанні порушується питання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшуковик) дій щодо Богдана Ю.Ю., з метою з'ясування обставин злочину, всіх причетних до нього осіб та його фіксації, терміном до 06.04.2015 року.
Відомості про злочин та всіх причетних до нього осіб у даний час неможливо отримати в інший спосіб.
Керуючись ст. ст. 30, 31 Конституції України, ст. ст. 110, 246-248, 260, 263, 269 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
клопотання задовольнити.
Надати старшому прокурору військової прокуратури Ужгородської гарнізону Харлапову А.М. дозвіл до 06.04.2015 року на проведення стосовно Богдана Юрія Юрійовича, 07.04.1978 року народження, мешканця м. Мукачево, вул. Куруців, 21А/21, наступних негласних слідчих (розшукових) дій:
зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, абонентського номера оператора мобільного зв'язку «МТС» +038050-912-45-36, яким користується Богдан Ю.Ю.; аудіо-, відеоконтроль Богдана Ю.Ю.; візуальне спостереження із використанням фотографування, спеціальних, технічних засобів для спостереження за Богданом Ю.Ю.»
 
«НАЙШЛА КОСА НА КАМІНЬ»
 
Ознайомившись із цією ухвалою, підсудний Богдан Ю.Ю., 28 грудня 2015 року на ім’я голови Апеляційного суду Закарпатської області подає заяву:
«В провадженні Іршавського районного суду Закарпатської області знаходиться на розгляді кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015070210000043 від 6 лютого 2015 року, відносно мене, Богдана Юрія Юрійовича, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Під час ознайомлення із матеріалами кримінального провадження у військовій прокуратурі Ужгородського гарнізону Західного регіону України, мені було надано копію розширеного клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій від 6 лютого 2015 року № 20-15Т, що надсилалося на адресу Апеляційного суду Закарпатської області, а в судовому засіданні 21 грудня 2015 року я отримав розсекречену ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області № 0334 від 9 лютого 2015 року, про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій строком до 6 квітня 2015 року стосовно мене, Богдана Юрія Юрійовича (слідчий суддя Гошовський Г.М.).
Оскільки гриф обмеження «таємно» було знято із документів, вони є наявні в матеріалах кримінального провадження, що знаходяться в Іршавському районному суді Закарпатської області. На підставі ст. 93 КПК України та ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», прошу Вас надати мені можливість ознайомитись із матеріалами щодо клопотання про надання дозволу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 6 лютого 2015 року № 20-15Т відносно мене».
На це суд, в особі заступника голови суду, судді Гошовського Г.М., 31 грудня 2015 року повідомляє Богдана Ю.Ю. в письмовій формі про те, що його заяву скеровано до військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України.
Тобто, м’яко кажучи, пан Гошовський Г.М. зрозумів про факти фальсифікування та ухилився від надання обвинуваченому прямої відповіді. Мовляв, я тут ні до чого – все в прокуратурі. Це була перша спроба відфутболити Богдана Ю.Ю. Не в усіх вистачає сил пройти дистанцію та добитися істини в Апеляційному суді Закарпатської області, тим паче по таким судовим рішенням. Але у обвинуваченого Богдана Ю.Ю. ситуація відповідала вислову: «найшла коса на камінь». Тому він, захищаючи своє чесне ім’я, адже стверджує що хабара не вимагав і не брав, вирішив боротися до кінця. І не тільки тому, що це питання було принциповим. Там було й інше…
Отримавши копію цього документу та уважно вивчивши її, Богдан Ю.Ю, побачив в цій ухвалі не тільки грубе порушення його конституційних прав та свобод, а також фальсифікування самого клопотання, яке не містило реальних доказів його протиправної діяльності. Він грошей за відстрочку від призову громадянина ГорзоваІ.І., не вимагав. Однак це нахабно стверджувалося в клопотанні військового прокурора Харлапова А.М. І це ж брехливе твердження було взято за основу обґрунтування всіх підстав та обставин змісту ухвали слідчого судді Гошовського Г.М. Окрім того, ухвала містила інформацію, яка взагалі не відповідала дійсності, але суддя її халатно включив, тобто зловжив своєю владою, свідомо сфальсифікувавши документ…
 
КОСІННЯ ПІД «ДУРНЯ»
 
Саме маючи на меті з’ясувати ці питання, Богдан Ю.Ю. 4 січня 2016 року звернувся до голови Апеляційного суду Закарпатської області Дроботі В.В. із заявою, яку, згідно з відміткою секретаріату загальної канцелярії, було прийнято о 12.43. Цитую:
«Прошу Вас надати мені письмову відповідь про дату та час реєстрації (розгляду) матеріалів Апеляційним судом в Закарпатській області 9.02.2015 року стосовно Богдана Юрія Юрійовича (фіксацію часу створення документів технічними засобами ПЕОМ), а саме:
1. Дату та час реєстрації матеріалів клопотання за підписом старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону від 06.02.2015 року Харлапова А.М. за № 20-15Т;
2. Дату та час розподілу матеріалів автоматизованою системою розподілу з вказанням слідчого судді;
3. Дату та час розгляду матеріалів клопотання від 6.02.2015 року № 20-15Т;
4. Дату та час винесення ухвали слідчого судді за результатами розгляду клопотання (час фіксації технічними засобами ПЕОМ створення документу в електронному вигляді);
5. Дату та час реєстрації винесеної ухвали слідчим суддею Гошовським Г.М. від 9.02.2015 року № 0334;
6. Дату та час, кому видано ухвалу від 9.02.2015 року № 0334 (посадова особа військової прокуратури Ужгородського гарнізону, посада, прізвище та ініціали)».
Із цього документу фактично все зрозуміло і не потребує коментарів. Від себе зазначу про те, що спонукало обвинуваченого Богдана Ю.Ю. звернутися із такими питаннями до Апеляційного суду.
Санкції суду, пов’язані із порушенням конституційних прав та свобод громадян України, мають чітке визначення обмеження по часу, як від початку, так і до останньої години. І це дуже строго як контролюється, так і перевіряється.
Наприклад, в ухвалі суду про арешт зазначається не тільки день, а обов’язково і час, адже суттєвою є різниця, закрито особу в 12 годин дня, чи то в 24 00. Адже, після спливу цього часу, людина має бути негайно звільнена.
Законодавець передбачив і визначення в таких документах, і вказання часу обмеження конституційних прав і свобод громадянина. Тобто, якщо вказано, що особу можна прослуховувати, записувати із часу винесення ухвали, наприклад, із 15.00, то все, що здійснювалося до цього часу, є незаконним і як доказ вини використовуватися не може. Тим паче і після цієї години. І не дай Боже слідчий, прокурор, коли сплине термін ухвали, хоча б на 10 хвилин запізниться в суд із відповідними документами…
Передбачаю запитання: а що, є підстави стверджувати, що в суді, при розгляді таких клопотань, можуть порушувати закон? Хіба це можливо в наш час? Можливо. Тому і не було б цієї публікації.
Того ж дня Богдан Ю.Ю., за підписом голови Апеляційного суду Закарпатської Дроботі В.В., отримує відповідь. Цитую:
«На Ваш запит від 04.01.2016 року повідомляю, що клопотання старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України Харлапова А.М. про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06.02.2015 року за № 20-15Т зареєстровано 09.02.2015 року о 09:11 в автоматизованій системі документообігу апеляційного суду Закарпатської області, а о 09:15 визначено слідчого суддю.
Більш точний час розгляду клопотання, винесення ухвали, видачі примірника ухвали встановити неможливо, оскільки після виходу ухвали з друку дані щодо неї не зберігаються».
Уважно прочитавши заяву із тим, що просить підсудний Богдан Ю.Ю. та порівнявши із відповіддю голови суду, ви, шановні читачі, побачите, що пан Дроботя В.В. не тільки відморозився, а і збрехав. Фактично він відмовився надати інформацію, яка стосується підсудного і яка за Конституцією України, Законами України, має бути надана. Але голова суду чхати хотів на якість там права та свободи громадян, гарантовані якоюсь Конституцією країни. Ну не зберігаються дані і баста. Ви в це повірите? Я також ні!
Тому зрозуміло, що Богдан Ю.Ю. із такою формальною відпискою не погодився, хоча і вона дещо розкривала факти, які мали місце в процесі фальсифікування проти нього кримінальної справи.
Це була маленька перемога! Корупційна система, скрегочучи зубами, відступила на крок назад – вона, не розуміючи, що відбувається і саме чому, частково здала старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Харлапова. А.М. Про це трохи нижче. Ідемо далі.
 
СУЦІЛЬНИЙ «ВІДМОРОЗ»
 
Розпочавши дипломатичну гру із системою та усвідомлюючи, що вона буде за своїх пацанів стояти до останнього, підсудний Богдан Ю.Ю. був готовий і до цього. Тому, отримавши відповідь – відписку, із відморозом голови суду, який не бажає повідомити, коли було суддею Гошовським Г.М. виготовлено ухвалу, жене його в кут із іншого боку. Він в цей же час тобто о 12.43 того ж дня 4 січня 2015 року реєструє ще одну заздалегідь підготовлену заяву, адже такий сценарій було прораховано. Цитую:
«Прошу вас надати письмову відповідь про наявність, кількість та черговість розгляду справ 9.02.2015 року слідчим суддею Гошовським Г.М.
У відповіді прошу вказати дату та час розгляду відповідної справи за 9.02.2015 року».
Задум Богдана Ю.Ю. цілком зрозумілий. Якщо клопотання старшого військового прокурора Харлапова А.М., було в суді зареєстровано тільки в 9 годин 11 хвилин ранку, а в 9 годин 15 хвилин автоматизована система визначила слідчого суддю, вказавши на Гошовского Г.М. то це не значить, що він одразу ж розгляне це термінове клопотання. А тільки тоді, коли звільниться, адже цього дня він приймав участь в розгляді кримінальних справ в двох судових процесах. Що суддя Гошовський Г.М. на відеокамеру і визнає, говорячи, що до обіду він цього зробити не міг. Обід у Апеляційному суді починається в 12.00, а закінчується в 13.00. Тому до цього часу він 100% не міг розглянути це термінове питання.
На подану заяву голова суду був вимушений дати відповідь, яка стала ще одним кроком на шляху з’ясування усіх обставин фальсифікування ухвали проти Богдана Ю.Ю. Вони, працівники суду, це розуміли, але нічого зробити вже не могли. Цитую:
«На Ваш запит від 04 січня 2016 року повідомляю, що 09 лютого 2015 року суддя Апеляційного суду Закарпатської області Гошовський Г.М. брав участь у розгляді двох кримінальних проваджень, починаючи з 10 годин. Останнім з них було провадження за апеляційною скаргою Дюрдя В.І. на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 26.01.2015 про відмову у відкритті провадження за заявою Дюрдя В.І.
Дані про точний час закінчення апеляційного розгляду містяться тільки в матеріалах зазначеного провадження, яке повернуто до Виноградівського районного суду».
Цікава відповідь. В ній вже окреслено ще один конкретний час – 10.00 годин ранку, із якого суддя Гошовський Г.М. приступив до розгляду кримінальних справ, де він був як у складі колегії, так, можливо, і головуючим. Враховуючи, що усі судові засідання, в яких 9 лютого 2015 року суддя Гошовський Г.М. брав участь, відбулись, та те, що колегії суддів виходили в нарадчу кімнату, то раніше як після обіду 13.00 він, при усьому бажанні, приступити до вивчення матеріалів клопотання, звільнитися не міг. Судді себе люблять і жертвувати годиною на ухвалу, замість обіду, в жодному разі не будуть. Так ми виходимо на 13.00, якщо розгляд останньої кримінальної справи не затягнувся.
На відео, відповідаючи на питання журналістів, суддя Гошовський Г.М. говорить, що по вказаним кримінальним справам навіть були перенесення їх розглядів. Також в цей час він навіть дзвонив військовому прокурору Харалапову А.М. Слід розуміти, що таке відбувалося перед обідом. Але чим завершилася розмова із військовим прокурором він не повідомив. Цікава деталька... Ми до неї ще повернемось.
Все це вже перевірено. Але я вважаю недоцільним розписувати, бо вже і так все зрозуміло. До того ж є інші докази, які підтверджують моє припущення…
Таким чином, на підставі отриманої інформації із відповідей на заяви Богдана Ю.Ю., ми з’ясували, що до 10.00. слідчий суддя Гошовський Г.М. не розглядав клопотання, тому що готувався до судових засідань, та до того ж йому вже б не встигли передати матеріали, підготовлені військовим прокурором Харлаповим А.М. А якщо б навіть і отримав, то він не став би цього робити, бо це час, якого у нього із ранку не було. В зв’язку з тим, що необхідно було підготуватися до участі та розгляду справ, які були призначені на той день. Що він чесно і визнав на відео.
Окрім того, ст. 248 КПК України передбачає обов’язкову присутність прокурора, слідчого із усіма матеріалами кримінального провадження на розгляді у чергового судді клопотання про негласні слідчі дії. А Гошовский Г.М., як ми з’ясували, в цей час був на судових засіданнях і тому не міг погодити із військовим прокурором Харлаповим А.М. час розгляду його клопотання. Але із його слів дзвонив... Така можливість в нього з’явиться тільки після другого судового засідання, коли він отримає зареєстроване клопотання і коли він сам прийде з обіду. При цьому були інші, вельми суттєві обставини… Про них в кінці. Аналізуємо далі.
В цій же відповіді голова суду Дроботя В.В. знову ж таки відморозився, стверджуючи, що «…точний час закінчення апеляційного розгляду міститься тільки в матеріалах зазначеного провадження, яке повернуто до Виноградівського районного суду».
Це є неправдою! Час зберігається в комп’ютері, у секретаря судового засідання, адже вона роздруковує для справи протокол судового засідання, де виступи сторін зазначені не тільки погодинно, а і щохвилинно… Чи може я не правду пишу, пане Дроботя В.В.?!
Окрім того, час можна знайти і по процесуальному документу, який виніс суд, вийшовши із нарадчої кімнати. До того ж нагадую, що властивість кожного створеного файлу – це обов’язкова наявність інформації в ньому про день та час його створення. Для цього достатньо тільки увійти у властивості документа і там буде все… І взагалі в суді діє інструкція з обігу електронних документів… Як ви помітили, шановні читачі, в секретаріаті, приймаючи документи, проставляють не тільки день, а і час… Це вимоги саме цієї інструкції…
Хоча Богдан Ю.Ю. зіткнувся цього дня із суцільним відморозом керівництва Апеляційного суду Закарпатської області, все одно це була маленька перемога. Адже вони, керівники, тоді не розуміли, що хоче Богдан Ю.Ю. Вірніше, вони розуміли, чого він добивається, але не допускали, що він, захищаючи своє ім’я, якщо йому відмовлять в законному праві, піде на досить рішучі кроки…
Цього дня йому вдалося відвоювати ще чотири години, за які слідчий суддя не міг розглянути клопотання військового прокурора, що було принципово. Так на цей день не все було підтверджено документально. Але, якщо ти намацав слабинку, то туди і рухаєшся. Ця тактика повністю себе виправдала. Чому я так пишу, ви дізнаєтесь в кінці цієї інтриги із фальсифікуванням слідчим суддею Гошовським Г.М. зазначеної нині скандальної ухвали.
 
НАЙБІЛЬШ ЙМОВІРНО…
 
11 січня 2016 року Богдан Ю.Ю., із журналістами, черговий раз іде на прийом до заступника голови суду Гошовського Г.М., якому знову дає заяву, в якій просить повідомити точний час виготовлення ухвали та дату її видачі військовому прокурору Харлапову А.М. На що отримує не менш цікаву відповідь:
«На Ваші запитання щодо клопотання старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України Харлапова А.М. від 06.02.2015 № 20-15Т і його розгляду слідчим суддею повідомляю наступне.
1. Клопотання зареєстровано в Апеляційному суді за № 334т 09.02.2015. Слідчий суддя для його розгляду був визначений автоматизованою системою документообігу Апеляційного суду цього ж дня о 09:15.
2, 3, 4. Точний час розгляду клопотання встановити неможливо, але він не міг перевищити визначених частиною 1 ст. 248 КПК України шести годин з моменту отримання слідчим суддею, з урахуванням часу вивчення матеріалів, прийняття рішення, виготовлення ухвали і її реєстрації у відповідному журналі обліку клопотань та ухвал.
5. Ухвала № 0334 від 09.02.2015 (обсяг - 1 сторінка) була віддрукована у вказаний вище період, за не більше ніж 10 хвилин, у двох примірниках, головним спеціалістом відділу режимно-секретної роботи Тютченком К.Г.
З урахуванням завантаженості слідчих суддів і відділу режимно-секретної роботи суду, найбільш ймовірним є припущення про підписання ухвали слідчим суддею приблизно о 15 годині 09.02.2015».
Коментування цієї відповіді буде нижче. А зараз пропоную, шановні читачі, ознайомитися із ще однією відповіддю, наданою на заяву Богдана Ю.Ю. паном Гошовським Г.М., яка вже стосується військового прокурора Харлапова А.М., який нібито 9 лютого 2015 року отримував у Апеляційному суді Закарпатської області ухвалу.
«На Ваш запит щодо клопотання старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Західного регіону України Харлапова А.М. від 06.02.2015 року за № 20-15Т, додатково повідомляю, що ухвала слідчого судді від 09.02.2015 р. № 0334 була видана в Апеляційному суді Закарпатської області в одному примірнику Харлапову А.М. під розписку.
Дату і час видачі документа встановити неможливо: внесення таких даних до журналу обліку ухвал суду та клопотань правоохоронних органів на здійснення оперативно-розшукових заходів із застосуванням оперативно-технічних засобів не передбачено».
Як вам цей документальний перл? Як на мене, то це просто шедевр, із якого можна витягнути ще декілька версій, вже будучи переконаним, що намагається приховати слідчий суддя і чого він більш за усе боїться. Давайте проаналізуємо її.
Суддя спочатку пише: «що ухвала слідчого судді від 09.02.2015 р. № 0334 була видана в Апеляційному суді… Харлапову А.М. під розписку».
Я навіть і не сумніваюся, що ухвала була видана саме Харлапову А.М., а не комусь іншому, бо це зазначив сам суддя. До того ж це режимний об’єкт, за яким ведеться відеоспостореження, яке в подальшому архівується та має свої терміни зберігання. Терміни зберігання відеоінформації, як до секретної частини, де видаються ухвали про негласні слідчі дії та зберігається інша інформація, яка складає державну таємницю, ще не збігли… При необхідності Богдан Ю.Ю. дійде і до цього питання. Повертаємось до аналізу.
Але саме в цьому реченні слідчий суддя обійшов питання, коли вона була видана і тому він, не бажаючи цього проколовся двічі. Перший раз, коли підтвердив, що Хралапов А.М. отримав ухвалу. Він цим визнав, що в журналі про видачу документів є відмітка із підписом Харлапова А.М. та зазначенням його посади, прізвища та дати отримання. Другий прокол, це спроба обійти дату видачі. Мовляв він її отримав, а от коли – невідомо. Останнє не відповідає дійсності. Це ж негласні слідчі дії, які мають чітко визначений годинно-похвилинний початок та закінчення. Я вже про дату не пишу... Це ж обмеження Конституційних прав та свобод, панове!
Але найбільший прокол ми знаходимо нижче, де слідчий суддя пише, що: «… Дату і час видачі документа встановити неможливо…» бо «…внесення таких даних до журналу обліку… не передбачено».
В цьому реченні я бачу страшний переляк слідчого судді. Він вже починає розуміти, до чого це йде і чим це може для нього особисто закінчитися. Те, що суддя написав, було із його боку останньою спробою переконати заявника Богдана Ю.Ю. в тому, що він нічого не порушував, все законно і що ніяких відміток про дату та час отримання Харлаповим А.М. ухвали в них дійсно немає.
Якщо порівнювати та аналізувати два речення, то ми бачимо, який розбрід та коливання відбуваються в свідомості слідчого судді. Він реально боїться. І знає чого… І цей страх випирає між рядків. І цей же страх говорить, що він написав неправду!
Запам’ятайте виділений текст. Ми до нього повернемося трохи нижче, коли будемо розбирати, в чому саме є ця неправда.
 
ВІДПИСКА «ЗГОРИ»
 
26 січня 2016 року Богдан Ю.Ю. звернувся із інформаційним запитом до Державної судової адміністрації України, в якої просив повідомити про день та час реєстрації ухвали слідчого судді, винесеної 9 лютого 2015 року, адже сервер знаходиться в них. Це було логічно, адже хто, як не вони, можуть скоріше розібратися в цьому питанні та дати вичерпну відповідь.
Згодом Богдан Ю.Ю. отримав відповідь – по суті відписку, в якій повідомлялося, що його інформаційний запит скеровано до Апеляційного суду Закарпатської області.
Я б сказав, це дуже цікавий документ, із якого можна зробити багато припущень, перевіряючи які, вийти на нову інформацію, пов’язану із виготовленням та реєстрацією ухвали, підготовленої слідчим суддею Гошовським Г.М.
Давайте спробуємо згенерувати версії, від яких і будемо в подальшому відштовхуватись.
Перша полягає в тому, що судова адміністрація – це такий орган, до якого дуже рідко звертаються із подібними інформаційними запитами. Тільки вона, а ніхто інший, спроможна дати відповідь на поставлені Богданом Ю.Ю. запитання. Але вона відмовила. А чому вона відмовила?
Чи можемо ми припустити, що даючи таку відповідь Богдану Ю.Ю. та скеровуючи його до Апеляційного суду Закарпатської області, вона просто виконувала прохання слідчого судді Гошовського Г.М.? Можуть у нього там бути друзі, однокурсники тощо? Можуть! Чи міг він звернутися до них теоретично? Міг. Це порушення? Так! Чим вони можуть допомогти? Тільки відфутболити інформаційний запит. А що це, можливо, давало слідчому судді?
Богдан Ю.Ю. на таку відповідь може опустити руки, бо куди ще можна звертатися за інформацією, яка його цікавить. Таким чином надається час і можливість владнати це питання мирним шляхом судді Гошовському Г.М.
Судячи з поведінки судді Гошовського Г.М., він цією можливістю не скористався чи то не захотів, вважаючи, що заявник не посміє… Але тут пан Гошовський Г.М. помилився…
 
«КАЗНИТЬ НЕЛЬЗЯ ПОМИЛОВАТЬ!»
 
А тепер, коли вже зібрано достатньо відповідей, я розкрию, чому так принципово підсудний Богдан Ю.Ю. поставився до цієї таємної ухвали на негласні слідчі дії. Пропоную знову повернутися до неї.
Почнемо із самого початку. В ній зазначено, що клопотання було розглянуто за участю військового прокурора Харлапова А.М. Це ж підтвердив журналістам на відеозапис і слідчий суддя Гошовський Г.М., який розглядав ці матеріали. Він категорично зазначив, що Харлапов А.М. був присутнім при розгляді його клопотання. Чому на цьому так наголошує слідчий суддя? А тому, що він не мав права розглядати клопотання у відсутності прокурора, бо це передбачає Закон України, а саме ст. 248 КПКУ від 13.04.2012 № 4651-VI, яка наголошує:
1. Слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.
2. У клопотанні зазначаються:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) короткий виклад обставин злочину, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
3) правова кваліфікація злочину із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;
4) відомості про особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
5) обставини, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину;
6) вид негласної слідчої (розшукової) дії та обґрунтування строку її проведення;
7) обґрунтування неможливості отримання відомостей про злочин та особу, яка його вчинила, в іншій спосіб;
8) відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;
9) обґрунтування можливості отримання під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії доказів, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які його вчинили.
До клопотання слідчого, прокурора додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання.
3. Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
1) вчинений злочин відповідної тяжкості;
2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.
4. Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинна відповідати загальним вимогам досудових рішень, передбачених цим Кодексом, а також містити відомості про:
1) прокурора, слідчого, який звернувся з клопотанням;
2) злочин, у зв’язку із досудовим розслідуванням якого постановляється ухвала;
3) особу (осіб), місце або річ, щодо яких необхідно провести негласну слідчу (розшукову) дію;
4) вид негласної слідчої (розшукової) дії та відомості залежно від виду негласної слідчої дії про ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати абонента спостереження, телекомунікаційну мережу, кінцеве обладнання тощо;
5) строк дії ухвали.
5. Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу.
http://kodeksy.com.ua/kpku-2012/248.htm
Навіть, якщо хтось і не має можливості ознайомитися із цією статтею КПК України, то сам, шляхом логічних міркувань, дійшов би до того, що так має бути. Саме обов’язкову присутність прокурора, слідчого передбачає категорія справ, які пов’язані із проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, прослуховування, зовнішнього спостереження, тобто обмеженням конституційних прав та свобод громадян України. І це правильно! Так і мало б бути в усіх випадках. Слідчий суддя може запросити у прокурора матеріали оперативно- розшукової справи, почитати оперативні матеріали із агентурними повідомленнями тощо, щоб переконатись, що дійсно в діях громадянина вбачаються ознаки злочинної діяльності, адже він в першу чергу позбавляє громадянина його конституційних прав та свобод.
Якби так не було, то санкції можна роздавати направо та наліво як колись «в старі добрі часи непорушної імперії під назвою – СРСР». Не сподобався журналіст, підприємець – його на прослуховування. Може так липким на руки правоохоронцям вдасться здобути на нього компромат, а потім взути на гроші, створити проблеми.
Якщо громадянина ставлять на прослуховування, то в санкції обов’язково вказується дата та година, із якої починається обмеження його конституційних прав та свобод, до того ж так би мовити «забарвлення»: контрабанда, шпигунство, тероризм, хабар тощо. Все інше, що не передбачає санкція, не підлягає збереженню.
Але повернемося до нашого старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Харлапова А.М. Як стверджує ухвала, він був присутній, бо інакше б не було ухвали. Це зазначено в ухвалі. А що реально? А от тут і починається саме цікаве. Судіть про це самі.
Реально цього дня, 9 лютого 2015 року, військовий прокурор Харлапов А.М., при усьому своєму бажанні, не міг бути присутнім під час розгляду свого клопотання як із самого ранку, так і після обіду... до пізнього вечора.
В цей день, зранку, він вже готувався до практичного проведення негласних слідчих дій в Іршавському районі.
Як стало відомо Богдану Ю.Ю., військовий прокурор Харлапов А.М., зареєструвавши в 9.11 клопотання, поспішив готуватися до поїздки. Це була звична практика, адже хто із місцевих адвокатів посміє перевіряти, коли реально було отримано ухвалу слідчого судді, до того ж це важко довести. Нагадую минулу публікацію, в якій було зазначено, що планувався зовсім інший сценарій, із масками-шоу, після якого Богдан Ю.Ю. мав би погодитися на звільнення та штраф, що йому пропонувалося…
http://ord-ua.com/2016/01/27/kak-zarabatyvayut-chiny-i-dengi-sotrudniki-zakarpatskogo-usbu-i-voennoj-prokuratury/
Ідемо далі.
Як стверджують конфіденційні джерела із оточення Харлапова А.М., приблизно о 9 годині 55 хвилин ранку він виїхав із м. Ужгород. Скільки потрібно їхати до цього районного центру? В залежності від того як їхати. Але якщо навіть і гнати на усіх парах з мигалкою, то години буде замало. Треба враховувати, що це був ранок. Тому, приблизно, окреслимо півтори години. О 12.00 дня очевидці його вже спостерігали в м. Іршава. Якщо вірити слідчому судді Гошовському, то приблизно саме в цей час чи трохи раніше він дзвонив йому після розгляду кримінальних справ. Але той був вже в Іршавському районі. Про що вони говорили, суддя не повідомив. Але сміло можна припустити, що Харлапов А.М. сказав йому, де він зараз і що прибути не може. Міг попросити розглянути і в його відсутності, мовляв, потім зайду, заберу. Можливо, що було і не так…
В 13.15 розпочалася зустріч Богдана Ю.Ю із провокаторкою Кека Є.В. в кафе в центрі м. Іршава. А в 13.43 Богдан Ю.Ю. був затриманий працівниками ВБКОЗ УСБ України в Закарпатській області. В м. Ужгород із Харлаповим А.М., який був весь цей час поруч із ним, вони прибули близько 18.00.
Нагадую, що згідно з розпорядком роботи, працівники апеляційного суду завершують свою роботу о 17.00 за київським часом. Впродовж цього всього часу, а саме до 20.00, в приміщенні військової прокуратури Ужгородського гарнізону, за адресою м. Ужгород, вул. Бращайків, 2, під керівництвом прокурора Харлапова А.М., як процесуального керівника, проводилося ряд слідчих дій стосовно Богдана Ю.Ю. з оформленням відповідних процесуальних документів.
Це ж, фактично, під час допиту в якості свідка 19 січня 2016 року підтвердив і співробітник УСБ України в Закарпатській області Яцина А.Е., який, відповідаючи на питання підсудного Богдана Ю.Ю., коли він отримав від військового прокурора  доручення на проведення негласних слідчих дій, в якому, одним з додатків якраз і була зазначена ухвала Апеляційного суду Закарпатської області на проведення негласних слідчих дій, давав покази суду під присягою про те, що всі необхідні документи в нього на руках були в 10.00 годин ранку 9 лютого 2015 року…
Наївний Яцина А.Е. навіть не підозрював як він разом із Харлаповим А.М., як фабрикатори – фальсифікувальники матеріалів цього кримінального провадження, потраплять в логічну пастку, яку вони самі собі й створили і в неї ж загнали слідчого суддю Гошовського Г.М., якого, як ходять розмови, впливові особи із військової прокуратури попросили не топити військового прокурора Харлапова А.М.
Пан Гошовський Г.М., як порядна людина, пообіцяв, цього і не робить. Але чи знав пан слідчий суддя, в яку халепу його затягують обманним шляхом, вирвавши обіцянку допомогти, адже він не знає усіх нюансів цієї справи? Вважаю, що ні.
Пікантність цієї ситуації полягає в тому, що затримували Богдана Ю.Ю. о 13 годині 43 хвилини. Тобто ухвали Апеляційного суду Закарпатської області ще не могло бути ні теоретично, ні практично. В цей час Харлапов А.М. в м. Іршава був присутній на затриманні. В той час, як стверджує співробітник СБУ, в нього вже із самого ранку було доручення за підписом прокурора Харлапова А.М., з додатками, одним з яких була, в тому числі, ухвала Апеляційного суду.
Пан Яцина А.Е. інакше сказати не міг, бо так було зареєстроване доручення із додатками. Залишити в журналі реєстрацій документів військової прокуратури зайве місце для пару документів під потрібну дату – це звична практика. Сам колись, працюючи у військовій контррозвідці, спостерігав, як працівники, які не встигали оформити документи, просили секретаря ”зарезервувати“ потрібну дату. Не думаю, що щось змінилося за цей час, хоча це і військова прокуратура.
Ви вже зрозуміли, шановні читачі, що відповідь на цей казус та грубе порушення Конституції України, Законів України потрібно шукати як в Апеляційному суді Закарпатської області, так і військовій прокуратурі. Відповідь проста. Доручення військового прокурора, як і багато інших документів, про що буде окрема публікація, були виготовлені задніми числами, коли Богдана Ю.Ю. вже було затримано. Саму ж ухвалу Апеляційного суду пан Харлапов А.М., як свідчать джерела із його оточення, отримав вже після приїзду із м. Іршава, де проводив слідчі дії. Тобто наступного ранку, 10 лютого 2015 року, що згодом буде підтверджено. Адже після скандалу, який є вже неминучим, це грубе порушення буде комісійно перевірено.
Не важко здогадатися і про те, коли слідчий суддя Гошовський Г.М. підписав ухвалу про негласні слідчі дії. В своїй відповіді він зазначив, що, можливо, близько 15.00, але не пізніше.
Логіка судді зрозуміла, адже він за законом не міг порушити 6-годинний термін. Але є велике але…. Через те, що в силу обставин, які склалися в Закарпатському суді, по цьому питанню їх ніколи ніхто не турбував та скарги не писав, то із високою долею вірогідності можна стверджувати, що ухвала була виготовлена або о 15.00, або значно пізніше, і це зафіксовано на сервері. Тому суддя і пише «можливо», розуміючи, що якщо скаржник докопається до суті, то відповідати за гру в дурника із Богданом Ю.Ю. доведеться і йому. Це дозволяє зробити висновок, що ухвала раніше 15.00 ще не була готова, що підтверджує слово «можливо».
Таким чином, слідчий суддя Гошовський Г.М. зробив усе можливе, щоб врятувати старшого прокурора військової прокуратури Ужгородського гарнізону Харлапова А.М., але сам потрапив під удар, внісши в ухвалу відомості, які не відповідають дійсності.
Харлапова А.М. під час розгляду клопотання не було в приміщенні суду. І за це слідчому судді доведеться відповідати в дисциплінарному порядку, адже таких грубих ігор із правами і свободами громадян йому ніхто не подарує.
А шкода! В порівняні із тим же головою суду, він на голову вищий!
З ким не доводилося спілкуватися, усі характеризують цього суддю тільки позитивно, як чесну та принципову людину, яка, беручи участь у розгляді кримінальних справ, всупереч практиці, виносить виправдувальні вироки, що є рідкістю та свідчить про особисту мужність та принциповість.
Я особисто поважаю суддю Гошовського Г.М., знаючи як правозахисник по багатьох справах, де він поступив принципово і чесно. На мою думку та особисте переконання, його підставили…
Весь цей час пану Гошовському Г.М. натякали, що Богдана Ю.Ю. цікавить тільки прокурор Харлапов А.М., який як нам відомо із конфіденційних джерел, отримав під розписку ухвалу 10 лютого 2015 року. Але слідчий суддя не захотів почути, бо пообіцяв допомогти Харлапову А.М. висковзнути із цієї халепи… Можливо це і не так! Можливо що нам люди кажуть не всю правду, але інакше дії слідчого судді пояснити неможливо. Особисто я, не маючи на меті конфронтацію та розголосу цього порушення, зробив витік інформації, яка мала дійти вечором 11 лютого 2016 року до судді Гошовського Г.М. або ранком 12 лютого.
Ні, борони Боже його ніхто навіть і в думках не мав наміру шантажувати. Причина в тому, що на цьому дипломатичний період вичерпав себе і після нього починається для Богдана Ю.Ю більш складний – війна за свої права та своє право.
Із свого боку я зробив все можливе, щоб не було звернень, публікацій, комісій, публікацій то що.
За це ви, шановні читачі, можете мене звинуватити в не принциповості, покритті корупції, службових зловживань суддів.
Я із цим погоджуюся. Але я це зробив тільки тому, що був переконаний, що суддю Гошовського Г.М. як чесну і принципову людину просто використали та підставили. А кожен із нас, може помилитися, повіривши на слово того ж самого військового прокурора, який на той час керував цим правоохоронним підрозділом. І я отримав дзвінок від посадової особи, яка зондувала ситуацію і вважала, що все це велика херня.
Я не став сперечатися. Потім мені передзвонив Богдан Ю.Ю. і сказав, що він дає дозвіл на друк цього матеріалу. Так і закінчилася дипломатія… І так слідчий суддя Гошовський Г.М і попав під роздачу, куди він сам себе і загнав.
На сьогодні у пана Гошовського Г.М. майже вже немає можливості поставити кому в усім відомому історичному реченні «Казнить нельзя помиловать». Це право перейшло потерпілому Богдану Ю.Ю., громадськості та журналістам, їх бажанню довести все до логічного кінця.
Я, маючи багато знайомих серед слідчих навмисно поцікавився в них, як проходить процедура розгляду клопотань прокурорів, слідчих по негласним слідчим діям, отриманні ухвал. В межах можливого, не розголошуючи державної таємниці, я почув те, що по суті знав і сам на це вийшов. Але при цьому я почув головне. Є спеціальний бланк, який заповнює особа яка отримує ухвалу. Там зазначається все, в тому числі не тільки дата, а і час отримання, адже це є суттєвим. Є і журнал в якому слідчий, прокурор, який отримує ухвалу на негласні слідчі дії записує дату та час її отримання, свою посаду, прізвище, ставить підпис.
Окрім того мені надали виписку із постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 про «Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах, організаціях».
Так от взірець журналу по обліку підготовлених документів має аж 21 (двадцять одну графу), серед яких є і місце для номера реєстрації та дати відправлення. На це, під час останньої зустрічі, було звернуто увагу судді Гошовського Г.М.
Його відповідь не забарилася. Коли ця публікація вже була готова за його підписом надійшов лист.
«На усний запит щодо журналу обліку підготовлених документів за формою №36 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, установах і організаціях, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року №939 повідомляю, що журнал такої форми в Апеляційному суді Закарпатської області ведеться щодо матеріальних носіїв інформації, які підлягають відправці з Апеляційного суду і до яких ухвали слідчих суддів не відносяться.»
Дякуємо, пане Гошовський Г.М. за відповідь. Це нам відомо і встановлено! Цим прикладом Вам підказували, що якщо в такому журналі передбачено місце для дати реєстрації та відправки документу, то який сенс ламати комедію про журнал обліку ухвал, існування якого Ви визнаєте у своїй відповіді. І нам відомо, що він ведеться за інструкцією яка має гриф таємності.
А Ви та голова суду пишете, що дату отримання ухвали військовим прокурором Харлаповим А.М., винесеної слідчим суддею встановити неможливо… Ви ж посадові особи. Ви ж несете відповідальність за свої дії та бездіяльність, в тому числі, і за приховування інформації та неправдиві відомості, які Ви підтверджуєте своїми підписами. І це маєте усвідомлювати!
Ідемо далі.
Приміщення Апеляційного суду має режим таємності. Просто так пересічний громадянин туди не потрапить. І просто так, не надавши документи, які посвідчують особу, ухвалу не видадуть. До того ж працює відеоспостереження. За все це відповідає СБУ.
 
СТИСЛІ ПІДСУМКИ
 
Винесення неправосудної ухвали слідчим суддею Гошовським Г.М. призвело до того, що:
1. Військовий прокурор Харлапов А.М., не маючи ухвали слідчого судді, виїхав на місце події, де залучив до проведення негласних слідчих дій працівників УСБУ в Закарпатській області, які через підставну особу провокували військового комісара Богдана Ю.Ю. на отримання хабара, чим грубо порушили Конституцію та Законодавство України.
2. Якщо ж військовий прокурор Харлапов А.М., не маючи ухвали слідчого судді Гошовськрого Г.М., виконав доручення для працівників УСБУ в Закарпатській області на проведення негласних слідчих дій, в додаток якого вніс ухвалу, про що дав покази в Іршавському суді працівник Закарпатського СБУ п. Яцина А.Е., який стверджував, що на 10.00 в нього було доручення із ухвалою, то ми маємо ще і злочин, оцінку якому має дати слідство.
3. Наслідки цього бедламу вже зрозумілі. Так як ухвала є незаконною, такою що винесена в порушення вимог законодавства, то все, що пов’язано із нею визнається недопустимими доказами. Про це без сумніву буде заявлено відповідне клопотання.
Що і треба було довести. А тепер, шановні читачі, робіть висновки на тему, чи потрібен нам такий суд, судді та голова суду, які плювали на конституційні права та свободи громадян?!
Нешановні пане військовий прокурор Харлапов А.М. та працівник УСБУ в Закарпатській області пан Яцина А.Е., та іже з ними, умовно кажучи «клізми» які ридають за вами виберете собі самі…
Керівництву ж Закарпатського СБУ я раджу розібратися в цьому випадку і прийняти міри, адже всі місця під церквами вже зайняті... А вони такі хлопці, що і під тюрму можуть підвести...
 
ЧАСТИНА ДРУГА.
«МИ, ДРОБОТЯ ПЕРШИЙ…»
 
Майже завершивши аналітичний огляд отриманих матеріалів, я отримав продовження. Богдан Ю.Ю. попросив мене піти разом на прийом до судді Гошовського Г.М.
8 лютого 2016 року разом із Богдан Ю.Ю., та іншими журналістами-правозахисниками, представниками громадських організацій спробували потрапити на прийом до Гошовського Г.М., щоб отримати відповіді на ті питання, які залишилися. Та остаточно переконатися в тому, що шлях дипломатії себе вичерпав.
В канцелярії суду Богдан Ю.Ю. ввічливо повідомили, що суддя Гошовський Г.М., який саме сьогодні проводить особистий прийом громадян, згідно графіку, складеного керівником апарату та затвердженого головою суду, до обіду зайнятий, бо приймає участь в судових засіданнях.
Голова суду Дроботя В.В., який перебував у робочому кабінеті, через начальника відділу організації прийому громадян загальної канцелярії, відмовив присутнім як у прийомі, так і в поясненні причин відсутності та неорганізованості, станом на 10.00., 8 лютого 2016 року, особистого прийому громадян керівним складом Апеляційного суду в Закарпатській області у визначений день.
В зв’язку з цим не залишалося іншого виходу, як усім, хто бажав потрапити на особистий прийом з метою вирішення кожним своїх питань, йти безпосередньо до голови суду пана Дроботі В.В. А там, в канцелярії, і почався цирк, який мені довелося побачити.
Матеріали відео викладені в Інтернет. Від перегляду ви, шановні читачі, без сумніву, отримаєте велике задоволення.
Дивитись відео:
ttps://www.youtube.com/watch?v=y-XSJVdxRos
Першу лінію оборони тримала секретарка-фаворитка Апеляційного суду. Вона так відчайдушно стала захищати свого шефа, що першим висновком присутніх було припущення, що це його дружина. Але інші секретарки розповіли, що це добре відома Мирослава Козакова. Хтось згадав, що свого часу її було звільнено із суду і потім, коли Дроботя В.В. став головою суду, її було поновлено на роботі через Львівський апеляційний суд своїм безпрецедентним рішенням... Але це вже інша історія...
Так вона й опинилася на цьому місці.
Через декілька хвилин, після того як замовк головний «кулемет» секретарки – закінчився «гас» – усі зайшли в кабінет його величності, пана, голови усія судів Закарпатської області, ледве не президента Дроботі В.В.
– Майже Гай Юлій Цезар, – почулося десь поруч.
– Із власною Нахертіті біля дверей, – додав хтось поруч.
Я, не розуміючи, про що йде мова і в чому полягає іронія, глянув у бік столу, за яким в кріслі розтікалась його величність. За габаритами майже він. Але, глянувши на стіну, занімів. Там висів величезний портрет пана Дроботі В.В. Зрозуміло, що не такий як у Пшонки – не ті гроші, але вигляд був вражаючий. Добре, що не портрет улюбленої «Чао-Чао» із золотим вінцем на голові, яка свого часу погризла пачку «капусти», знайдену під диваном...
Шановні читачі! Погляньте уважно на цей портрет, який надається вашій увазі. Ви, мабуть, помітили, де знаходиться статуетка Феміди. За паном Дроботею В.В.! І це є не випадковість. Це є символічно і про багато що свідчить. Якби вона була на передньому фоні, то це б говорило про ставлення голови суду до Конституції, Законів України. Тобто про його повагу. А задній фон це є задній. Так собі, сліпа прислужниця, яку як хочеш так і використаєш… Так стверджує психологія поведінки та наука про символізм.
На думку прийшло: а що мають відчувати відвідувачі, заходячи в цей кабінет. Наприклад, закордонні делегації… Які висновки вони роблять про нашу державу, споглядаючи обличчя голови суду на стіні...
Від думок відволікла перепалка із головою суду, який поводив себе не як чоловік, а як його істерична секретарка, що є на відео. Але не менш смачніше це викладено моїми колегами:
«Я ВАМ ДАЮ 5 ХВИЛИН, ЩОБ ВИ ПОКИНУЛИ МІЙ КАБІНЕТ!» –
грізно сказав громаді Дроботя Віталій Перший. Грізно встав. І грізно втік. Без пальто. В костюмі. Через таємні дверцята, на яких написано «Нарадча кімната». Насправді там вихід із приміщення суду на вулицю. І почалооось...
Частина перша.
Дивіться, як дбає про нас наш Гарант Конституції, голова суду і...челядь. Челядь захищала свого хазяїна, як могла. Не було часу приховувати звірячі інстинкти. Щирились і ричали просто в обличчя активістів, в камери.
ВИСНОВОК: країну не врятувати жодними реформами.
https://www.youtube.com/watch?v=9k_bjzAZLc8&feature=youtu.be
Даю на ваш розсуд ще одну публікацію.
СУДДЯ ДРОБОТЯ В. УТІК З РОБОТИ
8 лютого 2016 року в Апеляційному суді Закарпаття все було, як завжди, спокійно, розмірено, за розкладом, за попередніми домовленостями. Аж раптом якісь псевдоактивісти, псевдожурналісти, псевдогромадяни, псевдолюди забажали особистого прийому. І стали вимагати якихось своїх прав. Такого нахабства голова суду Дроботя В.В. та його челядь допустити не змогли. І пішли в атаку на зухвалих псевдолюдей. Погрожували поліцією. Звинувачували у корупції та хабарництві членів громадських організацій, ставили під сумнів посвідчення журналістів, шипіли на них, сичали, розмахували руками, витріщали очі, падали в леквар, викликали невідкладну медичну допомогу. Суддя Дроботя втік з місця подій через потайний вихід із суду. Мужній на вигляд суддя виявився мужнім лише на дорогому портреті, який мирно прикрашав стіну у кабінеті. Але ті кляті активісти і до портрету причепились. Знахабніли настільки, що навіть вимагали показати якісь посвідчення. Що робиться в країні? Як можна так плювати на сонце, яке світить нам із Апеляційного суду? Хто захистить суди від паплюжників суддівського сумління?
https://www.youtube.com/watch?v=9k_bjzAZLc8&feature=youtu.be
А потім відбулася ще одна цікавинка.
ЗГИНЬТЕ! ВИ МЕНІ НЕ ПОДОБАЄТЕСЬ!
Апеляційний суд Закарпатської області в місті Ужгороді. Мила бесіда про право громадян України на прийом керівництва суду із помічником голови суду Дроботі В.В.
https://www.youtube.com/watch?v=y-XSJVdxRos
Тепер про свої враження. Я побачив не кабінет голови суду, а якоїсь приватної установи, де знаходились не державні службовці, а челядь, яка прислуговує своєму пану.
Те, що я почув, а потім побачив, нагадало мені 1917 рік, коли усім відомий пан Керенський тікав із Зимового палацу, переодягнувшись в жіночий одяг.
Голова суду повз мене пролетів скоріше за Керенського, тому, мабуть, вже було і не до жіночого одягу. Але мене вразила не швидкість судового «спринтера», а те, що я побачив на інших стінах його кабінету!
Шановні читачі! Ви будете здивовані та збентежені тим, що я вам зараз напишу. В кабінеті голови суду Дроботі В.В., як істинного шанувальника Януковича В.Ф., на стіні не було портрету президента нашої держави П. Порошенка.
Питання не в тому, чи любить пан Дроботя В.В., чи люто не навидить президента нашої держави. Це його особисте відношення. І з цим можна було б погодитись, якби Дроботя В.В. не був головою суду, а якимось там приватним підприємцем. Але ж Закарпатський суд на сьогодні це є ДЕРЖАВНА УСТАНОВА, а пан Дроботя В.В., поки що, є ГОЛОВОЮ АПЕЛЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ, а не власником приватної шахрайської фірми «Роги та Милиці». Хоча нині для Закарпатців це майже одне і теж. Окрім того на стіні біля дверей висіла в рамці фотографія де пан Дроботя В.В. поруч із президентом Л. Кучмою. Той навіть його обнімає. Місце для Л.Кучми та для себе є! А для президента держави чомусь невистачило… Чи не в цьому потрібно шукати відповідь на таку непошану та нелюбов до нині діючого президента держави?
Далі буде.
Михайло Темнов,
голова ЗОО ВГО «Правозахист».
Від редакції. От така вийшла історія із провокацією хабара по фіктивній ухвалі, виготовленій із порушенням законів України слідчим суддею Гошовським Г.М.
Нині готуються документи у вищі інстанції, які мають дати як оцінку усьому тому, що відбулося, так і діям голови суду Дроботі В.В. Адже він, на думку громадськості, явно не на своєму місці. Йому скоріше за все заважає не тільки його портрет в кабінеті, а й він сам, на місце яких проситься портрет президента держави та інша більш відповідальна особа.