СЛЬОМ-114. Підсумки.

Доброго дня, шановне товариство!
 
Вибачте, знову ж-таки, що тільки зараз знайшла можливість опублікувати результати, але робота, така робота…шо ну її в болото.
 
Найперше і найголовніше, про що хочу сказати ще з вчорашнього дня, так це те, що все ж-таки які ви у мене незлі та терплячі! Ну хоч би один дядя чи тьотя сказав: «Нє, ну не йопт?! Тобі шо повилазило? Чи ти алфавіт попутала? Ну написано ж – САТИРИЧНОГО – пункт номер один!». Ні, всі культурно промовчали, а я свою помилку помітила тільки вчора і ледь з горя не втопилася у стіралці.
 
Та як би там не було – конкурс відбувся і я з радістю готова оголосити його результати.
Ну по-перше, хоч і тема «нє в тєму», але все-таки вона була. І от сиди  тепер і думай, що робити із тими віршами, які написані, наприклад, на ностальгічно-сексуальну тематику (евгений рекушев, здрасті) або чудовим і ніяк неочікуваним квартетом (rutzit, Kisa Ivanova, Олекса.БЦ та Wog).
 
Думала я думала і кинула думати.
 
Тож.
 
Безсумнівно, перше місце  здобуває Wog зі своїм ліричним, сумним і одночасно прекрасним віршем про кохання:
 
Якщо колись, зозуленько моя,
Побачиш у труні знайоме тіло,
Душа з якого нагло відлетіла,
Скажу тобі зарання – це не я.
 
Я не могильний горбик на землі,
Я не сльозами зрошена хустина, -
Я терпкий запах свіжої ріллі,
Завитої в осінню павутину.
 
Я ледь помітна часточка краси
Близького, несміливого світанку,
Я крапля перестиглої роси,
Що серед поля зблискує щоранку.
 
Хай покриває вічності зола
Загублені в степу фрагменти тіла…
Я промінь світла, згусточок тепла,
Я все оте, що ти колись любила.
 
Мені, такій тонкосльозій і жалісливій, цей вірш запав у саме серце. Шановний Wog, поспішаю Вас привітати із перемогою у конкурсі, залюбки передаю Вам право вести наступний творчий зліт і ніжно цілую в щоки.
 
І якщо мої очі робилися сумними і навіть мокрими, коли я читала рядки переможця нашого конкурсу (ну а як про розлуку та смерть можна написати весело?), то людина, вірш якої посів 2-ге місце, відверто мене потішила:
 
Я пам'ятаю твій дарунок -
Букетик квітів польових.
І перший ніжний поцілунок -
Душа на конях вороних
Тоді у рай моя помчала,
Для мене зупинився час...
Тоді зозуля нам кувала
І сонце зігрівало нас.
Кохання  квіточку заламало
Якесь плюгавеє Ху@ло
Бодай чортисько його взяло
І в сраку вставило весло.
Щоб йому яйця одірвало,
За прутень най висить за гак,
А щоб не було йому мало,
Нехай ще трахне його шляк.
Щоб в роті пір'я колосилось,
Смоли  йому у жадну пасть,
Щоби на нім гівно женилось,
Хай жаба йому цицьки дасть.
Хай зварять з нього в пеклі мило
І ним хай миють там свиней...
До мене ж вернеться мій милий,
Пригорне тихо до грудей.
Він  знову ніжно поцілує
Мене і діточок малих.
І, як раніше,  подарує
Букетик квітів польових.
 
Гарний, легкий, емоційний вірш і це при всьому при тому, що також про кохання. Особисто я як філолог для себе знайшла багато нових зворотів: «Хай жаба йому цицьки дасть. Хай зварять з нього в пеклі мило. І ним хай миють там свиней...», «Щоб в роті пір'я колосилось, Смоли  йому у жадну пасть». Жаль, як же жаль, що натхненник даного вірша не побачить цих прекрасних і таких заслужених побажань. Ехх А Вам, Олексо. БЦ – особисто від мене – браво!
 
Третє місце розділили rutzit, Kisa Ivanova, Олекса.БЦ та Wog, які спонтанно, у єдиному пориві написали чи то вірш, чи то пісню – однак вийшло гарно. Молодці!
 
Не принуждай, не принуждай
Меня к любви с тобою, раша.
С тобою жизнь как у параши.
Возьми свой зад, вали давай!
 
Не повторяй мне "Я твой брат",
Я сиротою лучше буду,
Чем жить в объятиях Иуды,
Что слёзы с кровью мне дарят.
 
Не воскресишь, не воскресишь
Своих наемников заблудших.
Они давно в могиле тлеют
И память канула в  века.
 
Иль нет, сорви покров долой,
Свершится пусть на свете чудо
И в новом Нюрнберге я буду
Вгонять по гвоздю в гробик твой.
 
Когда же за  грехи свои
Пройдешь чистилища ненастья,
Придешь в  объятья мои
И мы восплачем, но от счастья.
 
...и на обломках самовластья
Напишут наши имена.
 
За руки взявшися, начнем
Возделывать наш общий сад.
А за поверженным Ху@лом
Свои врата  закроет Ад.
 
Ну а на 4-му місці  - евгений рекушев та його вірші про кохання. Визнаю чесно, мені Ваша лірика дещо незрозуміла, а про мотиви, якими Ви керувалися під час її написання я, взагалі, мовчу в тряпочку. Однак то моя особиста суб’єктивна думка, а в цілому – дякую Вам за те, що Ви з нами і що знаходите у житті місце для творчості.
 
Ну що, шановне панство, на цьому все.
 
Вибачайте, якщо щось не так.
 
Вітаю вас усіх з кінцем трудового тижня і бажаю гарних вихідних!