Антиідилія

*Навіяне фольклором та Іздриком*.
 
Ніч яка ясная, зоряно-місячна,
Ані шелесь навкруги.
Гульк! – із «зеленки» вилазять вже тисячі,
Йдуть крізь кордон вороги.
 
Танками сунуть, загарбники прОкляті,
Прапор нап’явши чужий.
Згасли свічки з божнИка, що на пОкуті,
Мертвий з вцілілим лежить.
 
Сонний годинник тихенько вицокує.
Світла – у жоднім вікні.
Марно чекати, що гуркіт із кроками
Щезнуть до третіх півнІв.
 
Мойра пекельна, на жертву чигаючи,
Тінню шубовсне у став.
Зляканий хтось, від навали тікаючи,
Посеред вулиці впав.
 
Птаство німує, усе поховалося.
«Плі!» - з прикордонних застав.
Господи праведний, як же так сталося:
Чиркнули – й рай запалав?
 
Може, я сплю? Але що це за марево?
Хто ж так зурочив народ,
Що затулили нам вись зі Стожарами
Зграї бандитів-заброд?
 
Боже, не плачу, уже відболілося…
Дай лиш терпіння й снаги
Нам, громадянам і війську на милицях,
Зшити свої береги.
 
Ще не кінець, ще вистава триватиме,
Доки КолОс упаде,
Доки війна, повернувшись розплатою,
В Мокшу назад побреде.
 
Не зловтішайтесь, гієни-стерв’ятники,
Шкури живих не діліть,
Не поспішайте бліцкриг святкувати ви –
Правда за нами стоїть.
 
Брязкайте зброєю, бризкайте слиною –
Лиш пам’ятайте завжди:
Вихор здіймаючи над Україною,
Не оминете біди.
 
13-14.07.2014.