В собачий голос

Можливо, у Коломойського були якісь причини, чи він просто приколовся, пропонуючи на пост губернатора Донецької області Медведчука, але, насправді, я жахнувся від такої можливості.
 
Поки бойовики різних народних республік руйнують інфраструктуру України, як би це не видавалося дивним, вони діють на руку АТО, показуючи, що ніякі вони не хазяї на тій землі; прикриваючись цивільними – що вони про них не дбають. Ставленням до закону, мародерством, викраденнями людей, заручниками, рекрутством в свої лави починають все більше визивати роздратування у допоки співчуваючого населення.
 
Надивившись на так званих «захисників»,  жителі Донбасу можуть вирішити, що гірше вже не буває і цілком спокійно сприйняти прихід українських сил. Ні, ясно, що залишаться такі, які продовжать диверсійну діяльність і після відновлення української влади, але я говорю в цілому. Чекають лише, щоб настав мир і спокій. Про це сотні раз було сказано прямим текстом.
 
Якщо ж до влади стане Медведчук, або інший прокремлівський діяч, то знаючи про «мир і спокій», він намагатиметься його дати на підконтрольній території і якомога швидше. «Миром і спокоєм» благословлятиметься знищення всього українського, поняття тероризму перевернуть з ніг на голову, вину за всі пережиті дончанами біди перекладуть на українську сторону. Захоплені землі стануть раковою пухлиною на тілі України.
 
Не говорю вже про те, що в східні області буде ще більше російського бізнесу і торгувати вони стануть майже виключно з Росією. Не стане українських газет, мови, телебачення, банків та ін.. Народ заспокоять російськими зарплатами та пенсіями – бо так треба заради стабільності. Взагалі, все буде чимось схоже на ситуацію в Криму.
 
Тому, щоб така «стабільність» видавалася привабливою, в інших областях України потрібна нестабільність.
 
Туди якраз і «ласкаво» попросять виживших «ополченців», а насправді – сепаратистів-терористів, щоб створювали нові народні республіки. Спочатку на теренах так званої Новоросії, а потім і далі.
 
Якщо не придушити гідру сепаратизму в зародку, то контрреволюція розповзеться по всій, поки що, унітарній державі.  
 
Як на мене, це є непогана схема захоплення України Росією, не вступаючи з нею у війну.
 
Граючись в різні перемир’я, президент ллє воду на млин сепаратизму.
 
Напевно, він проінформований краще, ніж ми – прості жителі «дурдому», але я не розумію: чому він не бажає виграти маленьку донецьку війну і стати справжнім президентом-героєм з рейтингом, впевнений, який і не снився його попередникам?