Екстрим – задоволення дороге


Екстрим – задоволення дороге Був колись такий старий анекдот.
 
Щоденник кавказця: «Панеделник – нудно. Вівторок – нудно. Середа – малтшик із сусіднього аула зарізав мій баран. Четвер – я зарізав малтшик. Пятниця – сусідній аул прийшов і перерізав мої барани. Субота – я перерізав сусідній аул. Неділя – нудно». На місці кавказця я би написав: «Росія об’явила нам нову торгівельну війну. Нудно».
 
Скільки можна людям ходити по граблям? За 22 роки нашої Незалежності з жодною країною світу у України не було стільки економічних негараздів як із сусідньою Росією. Я розумію, існує певна кількість наших співгромадян, які всерйоз вважають, що все то – лише окремі негаразди на тлі міцної братньої дружби двох народів. Що поробиш? Не стає менше нащадків поручика Ржевського. Той теж довго не розумів натяків, аж поки йому не розтлумачили відверто.
 
Пам’ятаєте? «Поручик, так ви хочете зі мною сексу, чи ні? – Натяк зрозумів».
 
За 22 роки пишуча братія, наводячи численні аргументи і докази, стерла пальцями сотні клавіатур аби повідомити, керівництво Росії визнає лише дві форми братерської дружби – злиття і поглинання. Керівництво Росії НІКОЛИ не відмовиться від параноїдального бажання стати новими «сабіратєлямі зємєль рускіх».
 
Позаяк часи коли найкращими союзниками Росії у справі розширення власних кордонів були її армія і флот безнадійно минули (не підходить для цієї ролі стройбат з Чечні озброєний ракетою Булава), Росія максимально застосовує економічні чинники, використовуючи своє монопольне положення постачальника газу та спекулюючи своїми неосяжними просторами, тобто доступом до внутрішнього ринку РФ. А отже економічні війни з Росією були, є і будуть до тих пір, допоки Україна не забезпечить себе альтернативним газом та допоки українські товари не стануть конкурентоздатними на ринку Європи. Останнє – не факт, до речі.
 
Вам зрозуміло? А експортерам – ні. І так – вже 22 роки.
 
Вже не те що не страшно, а навіть не смішно запитувати українських експортерів, на що вони розраховували на російському ринку, після сирної, молочної, м’ясної, санітарної та інших війн? Невже не зрозуміло, що працювати з росіянами це те саме, що вирощувати пшеницю на мінному полі? Урожайність може й гарна, але ж необережний крок убік і питання врожайності миттю перейдуть в розряд несуттєвих. Хай йому так, фірми типу свинокомплексів Колеснікова, які постачають свинину в РФ залізничними потягами, мають свої важелі впливу на російську верхівку, аби захистити своє там становище. А пересічні експортери, ті самі які зараз верещать мов потерпілі, про що думали? На що сподівалися?
 
Давно очевидно, боротися з російським економічним свавіллям можна лише в один спосіб – стерти Росію з мапи світу у власній свідомості. Забезпечити себе альтернативними джерелами енергоносіїв і завойовувати ринку усієї земної кулі, крім її надто непередбачуваної 1/6 частини.
 
При всій моїй нелюбові до чинного уряду, на його місці всім тим експортерам які зараз верещать про утиски з боку російської митниці, я б сказав так. Дорогі бізнесмени. За 22 роки ви мали безліч часу аби пересвідчитися що таке робота на російському ринку. Якщо навіть після цього ви туди попхалися, маєте визнати, що або вас погубила ваша ж власна жадібність (і тоді це суто ваші проблеми), або – ви великі любителі екстремальних розваг.
 
А екстрим – задоволення дороге.

Дракон (17.08.2013) durdom.in.ua