Думка пересічної людини

Не чіпають події у Вінниці, Ужгороді. Якось однаково рівно до них. Мають потребу люди й бажання – хай тренуються. Але, як на мене, то не призведе до чогось більш масштабного. Адже – картоплІ на носі, а за словами знайомої: «Допоки українці крутими тачками приїздитимуть у село по картоплю, нічого не зрушиться». Можливо й такА можливо й через спостереження людини, яка з найсильнішою задишкою була порахована  разом з іншими. Порахована навіщо? Якщо до місця перерахунків людина їхала із певними настроями, із власного бажання, витрачаючи ВЛАСНИЙ ЧАС. На щось маючи надію, а побачивши що?   А ще варто згадати «голодування» депутатів проти прийняття закону про мови. Піднявши бучу, показавши приклад молоді, натомість того, щоби достойно припинити те голодування «депутати десь ділися». Діти залишились. ДО проблем. Досвід. Для молоді, для тих, кому щось в цій країні не байдуже.
 

  Але наразі мені цікаво ось що: « Все то добре, що ми розуміємо свої помилки і бачимо їх. Але від одного бачення нічого не змінити. Ну побачили, як воно правильно має бути, і толку з того. В нас немає хазяїна України. Можна сказати, що в своїй хаті ми хазяї. Ми повинні будувати, виховувати, навчати правильно не « для бумажки». Я з цим згідна, якби в усіх РАПТОМ  людей перевернулась свідомість, що це дійсно мій дім, в якому будуть жити, а не існувати, мої діти, онуки, правнуки. В нашій країні все для «людей»: медицина, освіта – безкоштовні. А чи це так? Мої діти закінчили престижні в Україні навчальні заклади: медичний, фармацевтичний, аграрний.  І ЩО вони мають на сьогодні? Всі діти, які здили на крутих тачках «на заняття» з товстими гаманцями і крутими татами працюють в престижних закладах, так як могли купити собі робоче місце, чи влаштуватись по юродству. Хоча в навчанні показали себе не найкраще. Звідси питання – а стоїть навчатися 10-12 років лікарю, щоб отримати 1200 гривень на прожиття» Ось така думка пересічної людини цієї країни. А в мене натомість виникла інша – а чи може лікар віддавати усього себе роботі за ТАКУ платню?
Зазвичай коли люди чують або читають подібні думки, відразу починають наголошувати на тому, що лікар повинен працювати виходячи з потреб гуманізму, людяності, співчуття до іншого…  А в мене виникає запитання про те, що чомусь ніхто не задумується про ті самі речі стосовно лікаревої родини, його маленьких дітей, його прагнення мати можливість відвідати закордон за власну зарплатню, а не за лівий прибуток.