КАРТИНА САЛОМ, або МАСКА НЕ ЖУРИСЬ

  
   Опублікував тут на днях маска своє ІМХО „Чомусь вже не смішно...” Звинуватив сайт у відсутності сатирично-гротесковіх матеріалів. А і справді, подумав я, де ж тут саме лікування від політзалежності. Майже нема. Може і сам винуватий. Треба маску рятувать від песимізму. А нумо, розкажу про своє нинішнє життя-буття та й про себе трохи.
  
   Маско! Тримай! Читати з посмішкою! Це наказ!
  
   Ще з дитинства, коли мені вирвало шматок з ноги, скиглячи від болю в нічній палаті, зробив висновок, що все в житті відбувається до кращого. Була причина. І так в цьому висновку досяг успіху, що коли років через десять опинився на залізному столі (ні, ні, не в трупарні, тільки в операційній, а тоб я тобі написав би зараз), притягнутий за зап’ястя ремінцями (але долоні були вільні) операційні медсестри оминали мене як раз на відстані долоні, зиркали та палили з по над масок сердито-зніяковілими очима. А щоб не мацав паразіт за всякі інтересні місця коли йому апендікс видаляють. Ну от такий я цинічний романтик. Проте хірургу, якому трохи було треба огірка на закусь, не скаржилися. Додатково нагодував і хірурга парою байок та півдюжиною анекдотів. Але цей був просто циніком і почав частувати мене пригодами з свого та своїх друзів сексуального досвіду. Дві з половиною години гайднули з шурхітом.
  
   Завжди будь діяльним та оптимістичним. Такий ось висновок.
   Де ж тут про політику, спитаєте ви? А зараз буде.
   Сиджу я біля груби, думу думаю. Як би це Україну врятувати. О! Це я забіг трохи.
   Значить так. Приперло мені покращання і лишився я без клієнтури. На сьогодні вже місяців вісім буде. Сала (тобто грошей) під шкурою ніякого на такий випадок не накопичено, зате передбачливо з літа-осені зробив такий харчовий запас, що ще б трьох до хати взяв би, то до цього урожаю могли б за поріг не вилазити. От і чкурнув на малу батьківщину.
  
   Сиджу значить. За вікном мороз тріщить, в пічці дрова, на плечі голова дівчини пристроїлася... До речі, я у кращих козацьких традиціях кілька років тому вкрав її з сусіднього району. Не голову, а дівчину. Тобто дівчину разом з головою. Тьху... Ну ти мене зрозумів. Батькам її дуже не подобалась наша різниця у віці. Забули бач народну мудрість що причинне місце ровесників не шукає. Та яка там "різниця у віці"? „Теща” од мене аж на цілих шість років старша.
  
   Сиджу, сам до себе розмовляю (от приємно мені спілкуватись з розумною людиною), аналізую, рятувальний план придумую.  Тааак. Що тут у нас? Політичний імідж? Його вже ніщо не врятує. Відкидаєм. Економіка? Туди ж. Культура? Повний анус. Хоча, хоча... От ЕВРО ми проводимо? Проводимо! Туристи приїджають? Так! Що ж їм такого можна було б та під яким соусом підігнать так „щоб Данія здригнулась”? Який матеріальний об’єкт накриває, об’єднує всю Україну? От скажи ти мені? Здогадався?
  
   А от і не вгадав! Не Саркофаг. САЛО! І тут в мене аж волосся заворушилось. Де, де я питаю, місце сала в нашому мистецтві. Не в жартах, не в байках, не в шоколаді блакитному, а в нормальному мистецтві, яке було б чисто українським та всеураїнським. І побачив я що теоретичного, академічного, наукового підгрунтя салу в нашій культурі нема. Діра. От і довелося, замість практичного купи-продай щось, зароби гроші на життя, засісти за розробку культурологічної теорії сала в образотворчому мистецтві.
  
   Теорію пропускаю. Оскільки матеріалу надовбав на кілька дисертацій і семестр лекцій. Зразу висновки і на чому зупинився, що зробив і яку купу ще треба перекидати. Читай і далі з посмішкою але серйозно. Це витримка з запрошення до Посла Російської Федерації.
  
   „... был разработан НОВАТОРСКИЙ художественный проект к ЕВРО-2012 и организация выставки. Проект призван стать одной из культурных достопримечательностей столицы и городов принимающих чемпионат. Презентация проекта состоится в Киеве в День Смеха. По состоянию на сегодня Киевская администрация приняв идею «на ура» выделяет промо-площадку между станцией метро «Крещатик» и мэрией. Проект носит долговременный характер. В дальнейшем планируется активное участие в Дне Города, открытии чемпионата, организация ежегодного фестиваля и участие в других культурных мероприятиях.
   Название проекта «Картина салом». Оно отвечает базовым ментальным артефактам украинцев,  несет положительные эмоции и охватывает все социальные группы. Т.е. проект всеукраинский и чисто украинский.
   На презентации планируется представить выполненые ВПЕРВЫЕ в мире в технике «салом по салу» (когда сало является и «холстом» и «красками») картины в стилях импрессионизм («Волнующее…», «Солнце Ван-Гога»), реало-абстракционизм (портрет «Поющаяий Скрипка» подразумевается Олег), реализм-натюрморт («Стакан сала» два артефакта в одном произведении и «Сало как сало» где комплекс «холст, краска, изображаемый объект» все из одного материала) и другие. А также будет представлено произведение-триптих в стиле концептуального искусства «Математическое сало. Сало1+Сало2+Сало3 =?» в котором искусствовед найдет дальнюю аллюзию с классической работой Джозефа Кошута «Один и три стула» в украинском варианте, математик – правильное изображение и отображение объекта, а обыватель просто интересную работу художника. Проводиться все будет скорее всего в форме хеппенинга.
   Проект, хотя и презентуется в День Смеха, обладает серьезным культурологическим аспектом призванным позиционировать Украину на международном уровне.”
  
   Ось такі справи друже. І настав для мене дуже веселий час як для тієї коняки на весіллі „голова в квітках, а ... круп в милі”. І жалію я що не народився шестируким Шивою.
   (Далі читати в темпі)
   Заготовки для рамок купив (рамки само-собою нестандартні, своєрідність матеріалу ), але потрібно столярний інструмент. Так хто у мене? Ага реставратори Степан та Люда. Підставка під „Математичне сало”? Ящик у дворі, оббіб’єм тканиною – буде. Прес-релізи по телеканалах? Мля-я-я... Де брать базу хоча б електроних адрес. Сиди, лізь в Нет. Банер? Знайомі надрукують на халяву. З дизайном та додрукарською підготовкою впораюсь сам. Маленькі презентаційні рамочки для авторських міні-копій картин 50х50 мм 10 грн штука, трохи більші 12,50. А скільки їх буде треба? Скільки наприклад „Дурдомівців” захоче мати ці перші в світі авторські копії? Кіло сала 40 грн, оптом 35. На одного „... Скрипку” іде чотири типу засмолу. Караул! За експериментами з спонсорським матеріалом (20 кг від знайомих) лишилися одні ескізи придатні тільки на бутерброди. Картопля, хліб, цибуля є – хоч якась користь з цієї творчості. Виробництво безвідходне та екологічно чисте. Кого сповістити? Er.J.Orchestra сповіщу сам. Сашко Дірдовський... Де його візитка???? Подерв’янський? Скину його на Галку. А з ким там Лесь по Гулай-Полю на тачанці катався? З Донієм? Сюди його, треба і Ар’єва щоб прихопив. Щоб прийшли і тимчасово назвали картини своєю власністю. А то ще вийде картина маслом „Беркут” цупить „Картину салом”. Начебто йому майок і гандонів мало. Йо-майо! Яка ідея пропадає. Так, поки не прокисла – подарувати всім. Хто замаякує Мухарському??? Подаруночний буклет-каталог? Дизайн зроблю. Друк – застрелюся. Задорожний, ти де?
   Не дай Боже Катя Осадча після вистави захоче зробити сюжет „Світське життя з салом”. В мене ж костюму нема. Хто хоче попрацювати вішалкою для картини? Один весь день не встоіть. Треба зміну, треба рибальскі стільчики... Який кабачок візьме на збереження першопрохідницькі роботи? Вони ж всі до мєї морозилки не влізають. Може Ніна з ковбасного? А як випадково поріжуть і продадуть світовий шедевр??? Агов, Львів. Хто проведе переговори про подальшу експозицію з арт-музеєм-рестораном „САЛО”? Харків, Донецьк де у вас там притулитися можна? Книга відгуків ***... Ва-а-а, тільки тиждень лишився... Все треба зразу і терміново, терміново, терміново...
   Резюме про себе: Толька, ти дурень... Або придурок... Загальний стан – вхеканий.
  
   Ну що, маско? Підняв тобі настрій?