Подивився мій Ліричний Герой на битву Мартинюка із Ляшком, яку охоче транслювали та коментували, – і глибоко замислився на тему ума, честі і совісті народних наших депутатів.
І як завжди буває, коли людина філософствує про речі неіснуючі, роздуми затяглися на троє діб.
 
Герой не міг відкараскатися од розуміння марності своїх морально-етичних пошуків, їх повної безвиході, мимоволі порівнюючи себе із Діогеном, котрий зі смолоскипом в руках шукав Людину в прадавньому світі.
 
Дійшовши очевидного висновку, що в наші непевні часи шукати Людину, навіть не зі смолоскипом, а з потужним ліхтарем, - справа ще більш важка й невдячна, а надто серед депутатів – то й зовсім дурна, - Герой вже в котрий раз поринув у царину рим та ритмів.
 
Чому нема дуелей у ВР
І викликів не чути «До бар*єру!»,
Хоча й гризуться між собою, мов тер*єри,
Дядьки законодавчо-владних сфер?
 
Оскаженіло лізуть в ближній бій
І по мармизах луплять. Нешляхетно!
От взяли би дуельні пістолети
Та й з*ясували, хто із них правий.
 
Дурному Чечетову - був би він горів!
За диригентські чималі таланти
Парубія би дати в дуелянти,
Щоб той йому правицю хоч відбив!
 
Ляшко би кривднику націлився у лоб,
А той йому стріляв би, певно, в дупу.
Вони ж мов близнюки, з одної купи:
Червоний жлоб - Адам, Олег – блакитний жлоб.
 
Най Богословську збити з помела –
Бо остогидла чорнорота ця кобета! -
Не жалкував би я зенітної ракети,
Якби у мене хоч одна така була.
 
Ще на жінок надія є моя,
Скажімо – Ліля Григорович. Слава Богу,
То ж не Каплан, сліпенька та убога, -
То б гасом облила Підрахуя.
 
Яєць набрала б Леся Оробець –
То не сховався би Литвин за парасолю,
Отримав би за щастя, долю й волю,
Злетів би з крісла, наче горобець!
 
На жаль, нема дуелей у ВР,
Щоб депутатів менше втричі стало,
Щоб дух паскудний вивітрився з зали…
 
***
Панове, де б дістати БТР?