Оскільки єдиним джерелом влади в Україні є народ, а він ВЖЕ послав ВСЮ владну систему, то висновок лежить на поверхні…
Черговий Закон про вибори – димова завіса політичних наперсточників: будь-який варіант документу гарантує збереження влади у збанкрутілого політикуму, і залишає громадян без впливу на владу.
Відколи замаячили на горизонті наступні вибори-12, політики почали все голосніше просувати та обговорювати черговий Закон про вибори. Між тим, новий проект – лише димова завіса політичних наперсточників. Бо кожен наступний варіант документу залишає громадянам все менше впливу на владу, і, в той же час, оберігає збанкрутілий політикум від реальної конкуренції в рамках псевдодемократичного законодавства.
Сучасний український політикум нагадує бугая, що за недоглядом хазяїна-народу вирвався на волю, гасає країною, лякачи всіх зустрічних і вселяючи безнадію змінити долю на краще. То ж, шукаймо міцних хлопців, які вставлять до носа цієї тварини кільце, і змусять її робити свою справу, замість лякати (і грабувати) власного хазяїна. Не схоче коритися – то на бійню (політичну, звичайно)
Кільце для нашого бугая має досить просту політичну конструкцію: НЕГАЙНЕ ДОСТРОКОВЕ відкликання виборних осіб у разі, якщо вони не виконують волю виборців і свої власні передвиборчі обіцянки. Немає нічого логічнішого і справедливішого за таку елементарну вимогу народу до «еліти». Тим більше, що всі концептуальні, правові і технологічні підстави – в наявності: http://e-democracy.in.ua/ljudyna/61-oleksandr-tertychnyj. І не лише в справедливості чи логічності тут питання.
На сьогодні проблема полягає в тому, що суспільство вже ВІДЧУВАЄ,  але ще НЕ УСВІДОМЛЮЄ: іншого варіанту мирного позитивного розвитку країни просто не існує. Лише така кардинальна новела законодавства може свідчити про істиний демократизм держави, і лише таким шляхом можна уникнути шляху до занепаду і вельми вірогідного руйнівного вибуху. Жодна партія, жоден мозковий центр не можуть запропонувати позитивного варіанту розвитку, який би обминув цю центральну підвалину демократії: негайне відкликання брехунів і зрадників. Наша верхівка цього не бачить, не хоче ні бачити, ні чути, ні відчувати.
«Псевдоеліта» може собі це дозволити: у них завжди знайдуться приватні літаки та гелікоптери, щоби дати деру за кордон – до своїх дітей з онуками, до своєї нерухомості та своїх рахунків в офшорах. Платити за їхніми соціальними боргами вони залишають нам – тим, хто виїздити не може і чи не хоче.Лише реальної відповідальності боїться наш бугай: «інститут відкликання депутатів відсутній в демократичних країнах. Я сподіваюся, що його в Україні також ніколи не буде…» - так відповів на запитання слухача радіо «Свобода» міністр юстиції О.Лавринович http://www.radiosvoboda.org/content/article/3557520.html. І далі став залякувати слухачів такими наслідками: «повна відсутність державного управління, непрацездатні органи, суспільство, яке поринає у політичний хаос і веде себе у глухий кут».
Пан міністр так дбає про суспільство, що не помітив, як змінив причину і наслідки політичної кризи. Адже, саме безвідповідальність правлячого класу ВЖЕ привела країну у той самий глухий кут, яким він нас лякає. Втішати може хіба той факт, що кількість дурнів в Україні помітно знижується: чисельність виборців, готових брати участь у голосуванні на виборах до Верховної Ради, лише за останні 10 місяців зменшилася на 23%: з  73% до 50% (Опитування Київського міжнародного інституту соціології протягом 08 – 18 квітня 2011 року). Висновки з вердикту лежать на поверхні: оскільки єдиним джерелом влади в Україні є народ, то він ВЖЕ послав ВСЮ владну систему…
А міністр робить вигляд, ніби не знає, що їх вже послали, і розказує нам про гарний виборчий закон, в якому підвищать прохідний бар’єр і ліквідують ненависну  графу «проти всіх» - як у демократіях (!). Ну кого може сьогодні обдурити ця фальшива пісенька? Якщо міністр вважає демократичними Росію чи Білорусь, то тут нема чого і розмову вести. А, якщо посилається на західноєвропейські держави, то що у нас з ними політекономічно спільного? Може, місячний доход середнього українця перевищив кілька тисяч доларів, від межі якої починає працювати західна демократична модель?
Чи Україна вже має незалежні медіа і громадянське суспільство з усіма його атрибутами? Де наше місцеве самоврядування, потужні профспілки, автономні університети, щільна мережа дійсно громадських організацій? Чи маємо позитивні традиції політичної культури, що складається століттями? Всі разом ці обставини і гальмують апетити політиків, що  приходять до влади «там». Та й апетити «там» не настільки невгамовні, як у нас – щойно дорвалися до годівниці після «Великого посту», що тривав 70 років.  
Що може сказати міністр із списка Партії регіонів, у якої чисельність виборців готових за неї голосувати, протягом одного року скоротилася на 24 відсотки? Це – реакція саме її виборців – Партії регіонів. За такий результат володарювання, в разі ухвалення Закону про дострокове відкликання, чинна правляча коаліція миттєво відправляється у відставку. Але ж, міністру треба якось викручуватися: «Є відповідальність тих, кого обирають, і є відповідальність тих, хто обирає. Той, хто приходить, якщо він знаходить інструменти обманути виборців, тоді покарання для нього у вигляді політичного забуття буде відразу після першого перебування при владі».
За відсутності незалежної преси, зловживання владою на виборах і дійсної політичної альтернативи – про чию відповідальність реально може йти мова? В кращому разі – навзамін одній банді крадіїв прийде інша: красти протягом 5 років з надією пролонгувати годівницю ще на 5 років. А то – таємно, за спинами виборців, домовитися з опонентами про неприродний союз подібно до ПриБюту чи ДваВіті.  
Змагання псевдополітичних сил вже давно йде не за кращу програму, а за кращу обіцянку, не ЗА кращий варіант розвитку країни,  а ПРОТИ  політичного опонента: «нехай я поганий, але чужий ще гірший!». Класична шахрайська схема з наперстками і лохами, що хочуть не заробляти, а отримати гроші на халяву. Та чому ж не хотіти, якщо практично вся політична верхівка чималі свої статки нахапала, а не заробила? Живемо у час хапка! Красти і брехати не соромно: он вони на екранах і брешуть і крадуть: так приходить життєвий успіх! Навчайтеся дітки ось у них: платіть за невивчені заліки і екзамени, купуйте контрольні, курсові і дипломні роботи. Навіщо вам знання і совість? Був би диплом для годиться – і гей нагору!  
Партійні лідери і їхня обслуга абсолютно відверто плюють в очі своїм виборцям і дбають лише про власні кишеніhttp://e-democracy.in.ua/prjama-demokratija/ukrajinska-perspektyva/158-partijni-pivni-shche-gudut-ale-ne-znajut-shcho-vony-shvydshe-mertvi-nizh-zhyvi. Бояться вони лише одного: реальної відповідальності. Щоби виключити такий варіант, щодня і щогодини безупину працюють телешоу з блискучими ведучими, брехливі коментатори, політтехнологи і просто продажні з журналістів.
Не дай Бог, доведеться відповідати! – моляться в церквах, синагогах і мечетях відомі й невідомі українські політикани і олігархи. Та чи прислухаються їхні боги до неправедних молільників?
Може, таки знайдуться в Україні юристи, що приготують пакет законопроектів про «моральну політику»? http://e-democracy.in.ua/politychna-systema/51-manifest-demokratychnoji-ukrajinskoji-merezhi-proekt
Не ЗАХИСТ прав http://world.pravda.com.ua/columns/2011/04/26/6140955/, а НАСТУП на принципове безправ’я http://www.pravda.com.ua/columns/2011/01/27/5831193/  краще би готувати нашим правникам.
А під пакет «моральної політики» і нові виконавіці знайдуться – навзамін знавіснілому бугаю http://e-democracy.in.ua/prjama-demokratija/ukrajinska-perspektyva/110-forsajt-scenarij-dlja-ukrajiny.
Олександр Тертичний
http://e-democracy.in.ua//index.php?option=com_content&task=view&id=263