Людина живемо не хлібом єдиним. А чим? А заради чого? За відповіддю на ці питання людей можна поділити на три категорії: воімці, радимці та докольці.
 
Воімці (від рос. - во имя) живуть в ім’я чогось абстрактного і невимірюваного, такого, що не можна взяти в руки, побачити, понюхати, але можна відчути серцем.
 
Радимці (від рос. - ради) живуть заради чогось конкретного і вимірюваного, такого, що можна взяти в руки і відчути предметність (вагу, температуру, щільність, колір, запах тощо).
 
Докольці (від застарілого - доколе) живуть проти всього, що терпіти далі не можна. Головне питання дольців: “Доколе?”
 
Це одна координата, координата образу мислення. Але ще є й координата образу дії. І тут ми також спостерігаємо три принципово різних способи дії, впливу на зовнішній світ і, відповідно три типи людей: продуценти, консументи і паразити.
 
Продуценти вважають, що все залежить від них, і більше ні від кого. Саме домінування продуцентарной психології і забезпечує збільшення національного та особистого статку.
 
Консументи думають, що від них нічого не залежить. І оскільки вони терплять цей світ, то він їм винен. Вони не беруть, але чекають, коли дадуть.
 
Паразити рахують, що немає сенсу паритися, оскільки завжди знайдеться дурень який здатний щось створити, але не здатний це захистити. Паразити прости відбирають у перших двох все, що їм необхідно для комфорту.
 
Є така добра метафора, що пояснює цю класифікацію. Бабця, що продає газети на розі - продуцент. Бабця, що стоїть поруч з пластиковим стаканчиом і мовчки протягує його перехожим - консумент. А дідок, що їх кришує, та збирає гроші за місце та захист - паразит.
 
Маємо дві координати і, відповідно, майже бостонську матрицю.
 

 
Здається, що така модель досить точно дозволяє описати українських політиків, їх політичну позицію (не плутати з поглядами), шляхи політичної міграції, їх корисність для народу України. Адже політик при владі відтворює в суспільстві свої власні образи мислення та дій. Саме у такий спосіб він забезпечує своє майбутнє.
 
На різних етапах життя необхідні різні політики. Для повалення чогось необхідні докольці, а для розбудови - радимці та воімці. Причому останні виконують різні функції: перші формують систему орієнтирів суспільного розвитку та мотиваторів для громадян, а другі організують рух суспільства та громадян у визначеному напрямку.
 
На жаль, в українському політикумі домінуючі типи політиків не співпадають з етапами життєвого циклу країни та народу. Вони не здатні піти самостійно. Вони прагнуть залишитися назавжди, нерозуміючи, що їх час пройшов. Пройшов час політиків відповідного типу, а вони все пхаються і пхаються перед народом, поступово перетворюючись з політичного діяча у політутку. А пішли б вчасно - залишилися б у пам’яті народній - державними діячами.
 
Такі справи, таке горе... Але повернімось до типології.
 
Отже:
Янукович - паразитарний радимець або радимський паразит;
Тимошенко - продуцентарний доколець або докольський продуцент;
Ющенко-2004 - консументарний воімець або воімський консумент;
Ющенко-2010 - консументарний радимець або радимський консумент;
Тигипко - продуцентарний радимець або радимський продуцент;
Азаров - Янукович з домішками докольця;
Яценюк - паразитарний воімець або воімський паразит;
Тягнибок - паразитарний доколець або докольський паразит;
Богословська - паразитна радимка або радимська паразитка.
 
І далі по списку.