Звичайно, життя поза дурдома складає незалежну від нас емпірію ..
 
А ми, віртуальні істоти  ..
 
Кидаючи камінця-ІМХО в тиху заводь ДД ми спостерігаємо за колоподібними хвильцями думок, що біжуть від продукту нашого напруження на нескінченність вчиняючи інтелектуальний неспокій на поверхні ДД-заводі.
 
То "Чи зіллются струмочки протестів в ріку?" - не розуміємо ми .. Беремо олівця і чистого аркуша і малюємо струмочки і ріку .. Ріка тече до моря, можливо до Чорного? Тоді вимальвується Крим .. Вздовж дороги Ялта-Бахчисарай (після Ай-Петрі в околі Каньйону) з лісу потягнуло густим ароматом квіток дикого мигдалю ..
 
Тьху! От яка ж вона паскудна людська тая тягливість до розслабону .. Із білим сухим .. На весняному сонечку ..
Удвох ..
 
Тьху, тьху і ще раз тьху!
 
Ми тут під гудіння бджіл і співи пташок всмоктуємо чарівне повітря Криму, а дві колони велосипедистів прямують до Києва протестувати проти відсутності велодоріжок в містах і поза.
 
Звичайно, що ми у відповідь вкидаємо відповідне ІМХО.
 
Поки вони тупо просуваються у реалі з Заходу і Сходу України до Європейсого майдану, у нас на поверхні ДД колоподібні думки розділяються на делька хвиль .. А саме, дехто вважає, що замість "вдаримо велопробігом по бездоріжжю" слід тягнути транспаранта "владу геть!" .. Дехто обіцяє, що нізащо не вийде на їхній мітинг, тому що їхні велодоріжки йому до сраки. Полковничок доречно згадує, що Тимошенниця у змові з  Пуцькіним ні копійчини не спрямувала на доріжки, а тепер той же Азаров має бідкатись із тим усім .. У той час, як Герман проголосувала за геноцид нації .. чи за генофонд .. Ну, як би там не було, а Богословська нічим не гірша і Тимошенниця сяде на нари, бо так промовив зара і тут сам Полковничок ..
 
"Господи! Яка ж то є нікчемна спільнота!" - жаліється на спільноту самому Господу той, в кому ще не вмерла .. "Їх вже 45 мільонів залишилося, а не виникло жодного з простим пістолем ..  "
 
І тут, як раз в тему, з'явився із коментом один свідок, якому начебто розповів той, кому можна вірити .. Так от, начебто прямує наш дядько до їхнього Кацапстану, у саму Москву до кума, який там вже зачепився на будівництвах хатинок. І от наш дядько виймає сало і починає його нарізати довгеньким ножечком чималими скибцями і засилати скибці до свого рота підхоплюючи кожну товстими червоними губами .. Ну, то був звичайний наш хлопець, нащадок козаків. І шо характерно - з кожною скибцею сала до роту йшов зубчик часнику .. Як завше, на півкіла сала вийшло всього дві (ні, мабуть три) головки москалю ..  
 
І от уявіть собі, з якогось там дальнього купе заглядають до нашого дві кацапюрські страшні пики та й з таким московським разпєвом починають нашому дядьку паскудити культовий процес. "Ти чіво тут развонялся, бандеровская морда? Ти чьо,  нє врубілся как ми із тваіво Хахластану свалілі? Ти, хахляцкая морда ужє на святой русскай бля зємлє! Ти бля своим чєсноком весь русскій дух пєрєбіваєшь!" І так вже просунулися в купе і вже наблизилися до сала на небезпечну відстань, і вже навипарували повне купе водяри. Той, хто все це бачив, лежить на верхній полиці, не дихає, бо перед тим теж часнику поласував ..
 
Тоді наш козак витягає свого живота з-під стола та як припече тим животом по москалику, а той по задньому москалику і вони вдвох вилітають з купе і потрапляють під руку кондухтору, який як раз розносив гарячі чаї. То ж, всі чаї потрапили на кацапюрівські спотворені черепи. А наш козаче повільно так, без напруги, зачинив дверцята, тільки хекнув, сів і схрумкав, щоправда без задоволення, останній зубчик часнику-москалю.
 
Ну, то таке .. Хоча, є іще декілька свідоцтв пробудження нації, але про те вже за іншої нагоди.
 
Велопробіг триває, хоча вже під дощем .. Дощ гуркотить по козирках балконів, на душі носіїв ніків спадає тихий смуток ..