Можливо це дещо хибне ствердження, ніби часом весь прогрес зовсім прогресом не є, проте часто-густо все є саме так. Будь-яке творіння людських рук переходить до злодіїв та злочинців, тобто, як правило, владі, і потім стає засобом гніту над людом.
 
Дехто крякав над ядерним щитом аби не боятися інших, та з часом і сам став їм лякати сусідів та тих, хто розумніший.
 
Сила, що не контролюється розумом та чеснотами завжди стає руйнівною як для себе, так і для інших. Ця сила – тьмарить розум, або, якщо бути точнішим, його залишки.
 
Чи ж це не цікаво, що майже всі надбання людства, які можна було використовувати проти злочинів, завжди переходять на бік злочинців?
 
Зброєю, наприклад, можна захищатися від злочинців, проте, принаймні в країнах улюбленого багато ким совка, зброя знаходиться майже виключно в руках злочинців, тоді як звичайні люди не мають права мати захисту від йолопів… Кажуть, буде багато жертв, якщо народові дати зброю. Так, жертви будуть, але хто буде жертвою? Можливо я помиляюсь, але більше ніж упевнений, що жертв буде значно більше з боку злочинців, а не пересічних громадян. Бо пересічний громадянин не стане вчиняти злочину до пересічного громадянина, в якого також є зброя. Проте злочинці, і лише злочинці намагатимуться надану зброю використати сповна, і стануть нападниками, яких дуже швидко перестріляють пересічні громадяни. Що в цьому поганого?
 
Виникає питання: кому невигідне потрапляння зброї до рук пересічних громадян? Звісно — злочинцям (бо в них уже ця зброя є, і вони нею користуються). А хто в Україні не дає нормальної можливості мати громадянам зброю? Вірно, — влада… Виходить, влада і злочинці — тотожні.
 
Жодна влада в Україні не надала громадянам достатнього права на зброю, і це — не випадково, і не тому, що ніби не вистачило часу на прийняття відповідних рішень… Це — навмисно. Аби не дати громадянам зброю. Як негативний приклад наводять поодинокі випадки інформаційно перекручених ексцесів… І цими прикладами ставлять хрест на правах громадян, забуваючи про мільйони цілком протилежних реальних випадків і загроз.
 
Чи ж не є диким подібний стан речей? Дико. Проте багато хто сподівається, що завтра, або післязавтра українці вранці прокинуться і все буде добре. Нажаль цих мрійників забагато, аби спільноті жилося добре.
 
Ми бачимо, що діється в нас. Однак можемо озирнутися і по сторонах, бо всі живемо на невеличкій Землі, де «все впливає на все», аби замислитися, чи буде післязавтра «все гаразд»?
 
Дуже цікавою є, як на мене, ось ця новина:
http://korrespondent.net/russia/1197860-v-moskve-demontiruyut-reklamu-s-citatoj-iz-krylova-usluzhlivyj-durak-opasnee-vraga
Невідомо хто та з чийого наказу знімає борди на яких розміщені дуже дратівливі для підлабузників і злочинців вислови. Для одних вони дратівливі, а інших — можуть розбудити (якщо, звісно, сплячий захоче прокинутися).
 
Хіба ж можна у 21 столітті так явно дуріти? Можна, на жаль, бо переважна частина людства — мрійники та не люблять перенапружувати свій розум та волю (якщо вони є, звісно)  до нормального та чесного життя.
 
Це була близька Росія. Однак можна подивитися і на далеку Японію.
 
Дехто Японії співчуває, дехто навпаки радіє, що нарешті комусь теж погано. Бо багатьом лише чуже горе додає особистого бидляшного щастя, бо бидло завжди щасливе, коли погано ішним… Більше горя в розумних, — більше радощів у дурних.
 
Я, якщо чесно, намагаюся ані радіти, ані співчувати. Як на мене — на це нема часу. Зараз потрібно робити висновки і дії.
 
Вважаю, що Японія це країна, яка була готовою до землетрусів так, як ніхто інший на планеті Земля. Для них землетруси – як для нас дощик. Вони їх чекають, і знають, що вони будуть. Тож і намагаються будувати все так, аби вистояло хоча б при 7–8 балах. Проте останній землетрус довів, що слід орієнтуватися вже на 9 балів.
 
Однак навіть найпідготовленіша Японія зараз у дуже важкому стані. Людство мало прокинутися від свого сну і зрозуміти, що готуватися до найгіршого — не параноя, а життєва необхідність.
 
Бо до Японії потужний землетрус зруйнував новозеландське місто Крайстчерч, яке в перекладі на українську означає «Христова церква». Подібна назва, як на мене, не лише не зберегла місто (та його головну капличку), а лише наблизила покарання за зухвалість: бо не слід називатися тим, ким ти не є.
 
Тобто слід зробити два висновки: не бреши, та не будь мрійником, який уважає ніби його пронесе… Бо нікого і нічого не пронесе, адже час «проносу» минув, і, як на мене, наблизилися часи розплати.
 
Багато висновків можна зробити щодо багатьма очікуваного «щасливого післязавтра» і з того, що відбувається в Лівії.
 
Говорити про те чи правий Каддафі чи ні — для мене важко. Тут я не дещо інші речі звернув увагу, а саме на брехливу пропаганду ЗМІ, які бачать лише злочини Каддафі. Проте ці злочини якісь дуже дивні. Пригадую новину минулого тижня: «війська Каддафі вчинили масове бомбардування якогось міста… У результаті цього найпотужнішого бомбардування одна бомба влучила в будинок».
 
З цієї новини, як на мене, дуже чітко помітна брехня, відверта брехня та наклеп з боку ЗМІ. Проте ці ЗМІ зовсім не цікавляться звідки в «повстанців» взялися зенітні установки та інше цікаве озброєння натівського зразка.
 
Я зовсім не на боці Каддафі, проте зовсім і не на боці спільноти, яка бреше та керується чужою брехнею.
 
Напад на Лівію з боку «розвинених» країн також породжує дуже багато запитань та докорів до «демократії». З першого погляду цей напад, зовсім і не напад, а допомога повстанцям. Проте якщо зважити на те, як це робиться, хто це робить, і коли, і після якої брехливої інформаційної кампанії проти Лівії — стає дуже прикро і зрозуміло, що «щасливого післязавтра» не настане. Бо надто багато тих, хто шукає приводу вбивати людей та топтати чужу землю під будь-яким гаслом. А інші країни – покірливо мовчать… А якщо і говорять, то так, аби не створити опозиційного погляду.
 
Сон, якийсь жахливий по своїй силі сон захопив людство у полон… І не пробуджують ані землетруси, ані бомби, ані тверезий ґлузд.
Можна і варто ще багато наводити прикладів і робити висновків. Проте хто хоче, той і сам усе це знає, розуміє і робить висновки, а хто ні, то всі пояснення — марнування часу.
 
Однак є речі які вже поза сумнівом, що цей сон і мрійництво з присмаком халяви та розпусти дуже дорого коштуватиме людству.
 
І зовсім не виключено, що це — останній сон нерозумних гомосапієнсів, бо хто зрікся розуму — зрікся життя.