Вранці "Ера-FM" нагадала, що сьогодні – роковини, як В.Ф.Янукович склав присягу Президента України і об одинадцятій буде звітувати перед народом за все, що за цей час накоїв. Ну, думаю, запитаю, чи вивчив наш Президент слова Гімну України. Або, може, ще яке придумаю...
Коли виявилося що вже надійшло 35 тисяч запитань, я швиденько прикинув на рахівниці: щоб вкластися у відведений термін, треба розвинути швидкість 3 відповіді на секунду, та й то, коли замість запитань оголошувати їх порядкові номери. Вкластися правда, можна, якщо тільки вчасно кивати, а на провокації – крутити довбнею. Попробував сам – встигаю, тільки зуби клацають. А можуть же ще й вуха відвалитися. А у Віктора Федоровича вони вже й так травмовані – була тут така фотка, хто бачив. Кажуть, дверима з ліванського кедру прищемило, тому і чує вже не кожного. Ось вона, таки знайшов у себе в архівах.
Після невеличкої затримки з умиканням мікрофону, почалося. Президент по складам став читати з монітора пасуючі до запитань тексти. Впевнено і спокійно, одночасно ще й насвистуючи якусь імпровізацію, а не з причмокуванням, як той попередній шлепер.
Недавнє спілкування з першим Президентом України явно пішло на користь – спочатку Віктор Федорович довго і доволі підступно розповідав про те, що "знає, як важко жити всім людям", які не можуть придбати таку люстру за 45 тис. доларів, щойно завезену до його будиночка (хоч би не обірвалася, поки його нема вдома!).
А далі – кіровоградці, такі молодці! Зразу попередили, що Кіровоград знаходиться у географічному центрі України. Потім, певно, згадали що Віктор Федорович проффесор зовсім не з географії, і з переляку розголосили державну таємницю про уранові рудники. Та й Бог з ним, головного досягли – з Кривим Рогом таки не сплутав. А хіба ж все в голові утримаєш? От як засіла там колись мінімальна пенсія у 600-700 гривень, то доки її звідки не виколупаєш, місця для нинішнього значення не знайдеться.
Зате переконав "усіх тих, хто готується до пенсії, і тих, хто вже" за бортом, що пенсійна реформа з накопичувальним рахунком дозволить накопитити додаткові кошти, і тим пенсіонерам, що виживуть, буде жити ще краще.
А Катерині з сином Вовочкою щедро пообіцяв 50 тисяч гривень за первістка, та якась курва збоку підправила і він половину скинув.
Юля з Дніпропетровської області (а прізвище не назвала !!!) – як колись, спробувала перевести тему на памперси – гумору не зрозумів і продовжував скандувати свої лозунги далі.
Львів – як Львів: Сталін, Бендера, Шухевич, Голодомор… Ну і що ви сподівались почути нового?  А ось вам – голодомор був і в Білорусії. За це відкритя в галузі історії звання академіка від Бацьки тепер гарантовано, бо той стільки газу витребує в компенсацію!
А що то за питання: "Чи не збираєтесь робити вранці пробіжки?" То хай ті голодраби бігають, що літати не можуть.
Кривий Ріг візиткою виставив "95-й квартал" та "Криворіжсталь", бо після Кіровограда минула ціла година, різницю вже забув – сто пудів. Помогло.
Харків’янам щось "для примера например" розказував, важко згадати, тим більше – зрозуміти.
Із Путивля якийсь ветеран-партизан спробував перекривляти – своє запитання теж скандував. Віддячив йому тим же і з виду не образився зовсім – не дійшло, мабуть.
Керч на питання: "Когда мост построят?" (чи змитися хочуть?) довідалась, що є різні варіанти будівництва – над морем і під морем, поперек і вздовж протоки, от тільки не можуть ще визначитися з кращим.
А як же ж Віктор Федорович зрадів, коли нарешті почув запитання про 140-річчя Лесі Українки!  Вчив-вчив, що на-гора видати, і – марно? Жвавенько так все відтарабанив, лише вірші вже декламувати не став, бо тільки було відкрив рота, як знову та курва почала за полу смикати. Так і вмазав би їй, нехай би ще з фінгалом походила, та ніколи, люди ждуть. І вона почекає, вже недовго залишилося.
Одеситам набивався в земляки, виконав  для них a capella pid Bernes «Угадай мелодию», проте овацій не діждався і переключився на Єнакієво. Там його зразу визнали за свого, а він упізнав друга Юру і з ним "двух дєвушек", яких він колись приймав на роботу, а вони після того "с каждим дньом всьо красівєє".  Попросив передати привєт своїй вчительці і пригрозив: "Память у меня хорошая и я нє забиваю!"  В апофеозі спілкування із земляками його навіть запросили до місцевого музею, мовляв, експонатів там вкрай мало. Пообіцяв, от тільки незрозуміло – у якій ролі? Що ж, доведеться трохи зачекати, може й дійсно... Донбас порожняк не гонить.
На цьому й закінчили, так і не дійшовши до мого запитання:
 
"Пане Президенте, скажіть чесно і тільки одним словом:
Чи любите Ви Батьківщину?
Так чи Ні ?"
 
А може - дійшли, і тому закінчили?