«Посилати людей на війну не виученими, означає зрадити їх.»
(Лао Цзы)
 
Лао Цзи – давньокитайський філософ, що жив іще до н.е. і є засновником даосизму. Він є автором і таких слів як: «Хороше військо - засіб, [що породжує] нещастя.»
З одного боку філософ ніби закликає підготовлювати, навчати воїнів до війни, а з іншого – вказує, що це породжує нещастя. Як правильно вчинити, щоб мир і радість панували на Землі і всі були щасливі?
Можна сказати, що дане питання до керівництва держави. Це в їх компетенції управляти так, щоб ми, прості люди, почували себе в безпеці та були щасливі і вони отримують за це великі гроші. Та чи справді це так? Те, що керівництво держави отримує великі кошти – це факт. Не заперечую. Я хочу вас спитати, шановні читачі: чи справді питання нашого благополуччя в руках керівників держави?
Так, як це є мої роздуми, то прийдеться відповідати самій від вашого імені, а потім у цих відповідях, через заперечення, шукати істину.
Отже, варіанти відповідей:
1. Так, а в кого іще? Вони приймають законодавство, яке встановлює і регулює всі процеси у суспільстві.
Логічно, але неправильно! Основою всієї нормативно-законодавчої бази є Конституція, згідно якої влада належить народу!!! Вищенаведений варіант відповіді вказує на одну із глобальних проблем нашого суспільства – елементарна правова безграмотність.
2. Релігійні і церковні люди скажуть, що «в руках Господа нашого, Ісуса Христа» (це до прикладу згідно з християнською вірою.)
Є доля істини, але… Виходячи з суті нашого буття на землі, згідно християнської релігії, Бог нам дав завдання рости, множитися і в поті чола свого працювати за ради хліба насушного. Хіба Він нам сказав створювати держави, формувати війська, які будуть убивати ближнього? Ні! Можна вдаватися у філософствування і тлумачення понять з точки зору християнської релігії, але слова Ісуса Христа: «кесарево кесарю, а Божие Богу» - є підтвердженням того, що не потрібно Богу всього цього. Він благословляє нас жити в мирі, працювати і любити. (Нагадаю, що Кесарь був втіленням влади і вся влада належала йому.)
Якщо розвивати думку далі, то можна дійти до того, що раз Бог нас вже благословив жити в мирі і не благословив формувати держави, а ми це робимо, то це і стало причиною відсутності миру і щастя. Можна вважати або як кару за бажання мати владу простим смертним на землі і над людьми, або як результат керівництва простих смертних, які піддалися гріху і не мають права істинної влади над створінням Божим. Отже, можна сказати, що ми повернулися до першої відповіді. Але й заперечення на нього має тепер більше підґрунтя. Окрім Конституції ще й християнські доктрини. Люди самі створили державу і її владу, а отже можуть її і скинути. При цьому створивши нову форму влади чи такий інститут як держава. З цього випливає, що істинна влада належить людям. Тобто, народу.
3. Думаю, що зі мною згодяться однозначно та категорія людей, яка начиталася всякої мотиваційної літератури, що пропагує ідею: «Все в руках людини. Ми всі рівні і все можемо». Дана опитувальна група скаже, що наше благополуччя, мир і щастя в наших руках.
Як християнка згоджуся із цим частково. Прошу всіх пам’ятати, що нас створив Бог і він нам сказав: «Не грішити!». За гріхи наші або ради спасіння душі нашої, Бог посилає нам випробування і гористі. Щодо влади з точки зору кари і випробування, то Бог може нам посилає таку владу, як ми заслуговуємо. Ніхто не задумовувався, може ми заслужили таку владу?
4. Не можна вважати правильною відповідь: «мир і благополуччя у світі забезпечується завдяки міжнародним організаціям і об’єднанням держав».
Якщо подивитися більш глобально на питання формування миру й добробуту в світі, то людство не придумало нічого нового по суті поняття «держава». Тільки по фактору масштабності сформовано надбудови: ООН, ЄС, СНД, НАТО, АС (Африканський союз) і т.д., і т.п., і США. (На мою думку, США, на даний момент, вже не держава, а власність певних людей, які захопили владу у даній країні та підчинили собі також певні міжнародні організації та об’єднання держав за допомогою яких формують власні колонії у всьому світі. І це все в інтересах не США як держави.)
У пошуках відповіді на питання: «Хто, що і як повинен зробити, щоб панували на Землі мир, радість і благополуччя?» - знайшла слова Карла Крауса: «Як управляється світ і розгораються війни? Дипломати брешуть журналістам і вірять своїй же брехні, читаючи її в газетах.»
Отже, на даний момент все залежить від журналістів. Якщо журналісти розкажуть правду, розкриють брехню дипломатів і політиків, то люди зможуть сформувати правильний інститут держави і обрати гідну владу.
Тему статті, роздуми і даний висновок можна розкрити на прикладі однієї із самих свіжих новин: прийняття Закону про відправлення українських миротворців у Кот-д’Івуар.
Кот-д’Івуар – багата країна, яка має алмази, нафту, слонову кість, 40 % світового ринку какао-бобів і багато чого іншого; стала незалежною країною недавно і за допомогою, відносно, Радянського Союзу, а до того була колонією Франції. Французи занадто жадна нація, щоб відпустити такий «ласий шматок», а «керівництво» США готові «горло перегризти» ради своїх фінансово-економічних інтересів.
Осінню у Кот-д’Івуарі пройшли вибори президента. ЦВК оголосило переможцем А.Уаттара, але Конституційний суд визнав результати не дійсними та оголосив переможцем Л.Гбагбо. ООН, ЄС, США і АС, так звана «світова спільнота», - застосовують різні санкції для зняття Гбагбо. На даний момент ООН і ЄС прийняли рішення про збільшення військового (!!!) контингенту миротворців, а АС готовий перекинути в цю країни більше ніж 100 тис. військо для фізичного усунення Гбагбо. Хоча населення виходить у підтримку Гбагбо і опозиційна молодь обстрілює патрулі військових миротворців, які виконують місію ООН.
Все це журналісти подають під соусом «формування демократичного устрою». Шановні, про формування якої демократичної держави може йти мова, коли відсутня дієздатність Конституції і попит на неї не створюється? Це саме питання ми можемо задати щодо нашої країни. Конституційний суд - найвищий орган влади (!!!) у Кот-д’Івуарі – визнав результати виборів не дійсними. Більше ніхто не хоче перерахувати голоси, а, навпаки, вводять війська.
Журналісти не висвітлюють того факту, що Гбагбо є християнин, а Уаттара – мусульманин. Направлення військ проти Гбагбо означає направлення військ проти християн, для знищення християнства. Україна – християнська держава. Підтримуючи політику проти християн – ми даємо повід для знищення нашої нації!
На період проведення виборів у Кот-д’Івуар було відправлено 25 українських військових. А у довідковій інформації, яка наводилася для прийняття тепер рішення про відправлення 60 військових вказано, що там наших 23 солдати. Ніхто із журналістів не задав питання: «А де двоє?». Ніхто із вас, шановні журналісти, не сказав, що звідти привозять вже наших солдат у цинкових гробах!!!
Ви обговорюєте питання: «Хто займається популізмом?», «Хто і перед ким піднімає свій рейтинг, заробляє бали?». Ви, шановні журналісти допомагаєте нашим політикам піаритися і відправляти наших чоловіків, синів на смерть!!!
Те, що твориться у нашій державі – ваших рук діло. Хто з певних політиків робить героїв? Ви. Чи маєте ви на це право? Ні. Ви, шановні журналісти, маєте право бути об’єктивними, це ваш обов’язок, як обов’язок лікаря – лікувати, а вчителя – вчити; повинні розкривати брехню. Ви, шановні журналісти допомогли політтехнологам розкрутити певних політиків у 2004р. та порабовласнити Україну і наш народ, націю. І тепер це робите.
Коли, шановні журналісти, планується військове вторгнення в Україну, з цілю її остаточної колонізації? Чи в цьому не буде потреби? Бо своїх солдат ми знищимо заради інтересів певних осіб та надаючи допомогу у формуванні колоній з інших держав, що борються за свою незалежність, а самі будемо знесиленні голодом, отруєні медикаментами та штучними, не бактеріальними інфекціями і морально та психологічно знищенні вашими дописами.
Якби Лао Цзи жив у 3-му тисячолітті н. е., то, мабуть, сказав би так: «Посилати людей на війну не за свою державу чи націю, означає вбити їх і знищити свою націю.»