Роздуми про громаду та корпорацію
 
Трохи теорії (без претензії на вичерпність)
 
Розглянемо дві форми організації взаємодії між індивідуумами та/або їх групами:
 
- громаду — як форму, що характеризується об’єднанням зусиль учасників для досягнення спільної мети при одночасному розподілі між ними функцій, ролей та обов’язків на основі рівноправності, відкритості та децентралізації;
 
та
 
- корпорацію — як форму, що характеризується протиставленням власних інтересів інтересам інших індивідуумів та їх груп, закритістю, централізацією та авторитарністю.
 
Сучасні дослідження психологів дають такі стадії розвитку груп (від простої взаємодії до складної):
 
- стихійна група (натовп): група раніше незнайомих людей, які тимчасово опинилися з певної причини на одній території чи мають спільний інтерес, кожен має власну мету, взаємодія мінімальна та ситуативна, структурованість відсутня (наприклад, болільники на стадіоні, пасажири в автобусі, більша частина учасників мітингів, форумів, рухів тощо); за певних обставин та наявності певних внутрішніх та зовнішніх чинників може перейти шляхом  самоорганізації на більш високу ступінь - асоціацію;
 
- номінальна група:  група раніше незнайомих людей об’єднана за якоюсь ознакою (наприклад, назвою, приналежністю тощо), яка має офіційний статус та формальні структуру, призначення та завдання (новостворений підрозділ,  бригада тощо); при спільній діяльності переходить на вищій рівень організації (перетворюється на асоціацію); без належних умов може перетворитися на стихійну групу та розпастися;
 
- асоціація: група людей об'єднаних спільною діяльністю, в якій починають формуватися групова структура та вироблятися елементарні вимоги до внутрішньогрупової поведінки, виникають перші паростки лідерства; як правило є перехідною до більш високих рівнів (до кооперації);
 
- кооперація: група людей, яка активно взаємодіє та добивається регулярних результатів своєї діяльності; на цій стадії відбувається сприйняття учасниками групових цілей, з’являються лідери здатні провадити подальшу організацію групи, більш чітко визначається структура, підвищується внутрішньогрупова активність; виробляється групова мораль, від характерних ознак якої залежить подальший напрям розвитку групи;    
 
- автономія: цілісна відокремлена група людей, які діють не тільки для досягнення спільних цілей, а також і для отримання задоволення від самої участі; індивідуальні цілі учасників досягаються, як правило, через участь в спільній груповій діяльності; досягається стан високої згуртованості, виникає відчуття “ми” - наша група, проти “вони” - інші групи; стадія є перехідною до стадій корпорації чи громади в залежності від характерних ознак групової моралі та балансу групових та індивідуальних інтересів;
 
- корпорація: група, яка характеризується  гіперавтономією, закритістю, ізольованістю від інших груп; відбувається протиставлення себе іншим групам, задоволення своїх цілей та інтересів будь-якою ціною, як за рахунок інтересів своїх членів та за рахунок інших груп; члени групи повністю підпорядковуються груповій моралі, відмовляються від власних індивідуальних інтересів; виникають ефекти групового егоїзму та фаворитизму;
 
- громада (колектив, команда): група людей, які здійснюють спільну діяльність та досягають необхідних результатів на основі гармонізації індивідуальних, групових та суспільних цілей, інтересів та цінностей; діяльність такої групи сприяє задоволенню всіх інтересів: індивідуальних, групових та загальносуспільних.
 
Процес еволюції групи розпочавшись з стану стихійної чи номінальної групи через ряд стадій організаційного розвитку може досягти стану корпорації чи громади, в залежності від внутрішніх та зовнішніх умов діяльності групи, в також внаслідок характерних особливостей  її учасників.
 
Трохи політології (довільна інтерпретація)
 
“Что бы мы не делали, у нас получается КПСС” В. Черномирдін
 
Для нашого суспільства є проблемними дві організаційні дії — це, у фазі самоорганізації -  перехід від стихійної групи до асоціації, на стадії завершення розвитку, перехід від автономії до громади.
 
У нашій суспільній свідомості присутній якійсь хворобливий патерн, який придушує зародки самоорганізації, лідерства, саморегуляції поведінки (моя хата скраю). Але як тільки наші індивіди потрапляють у номінальні групи, де вже прописані основні правила гри, групова динаміка відразу набирає обертів (кожен українець гетьман, ну принаймні сержант). Однак ця динаміка обмежується номінальними правилами та структурою (на виробництві не створюється незалежна профспілка, в селі не обирають шерифа чи мирового суддю).
 
Не маючи внутрішньої сили до самоорганізації, наші індивіди, потрапивши чи сформувавши групу повністю підпорядковуються нав'язаним правилам поведінки (в армії — дідівщина, в установах — корупція, в органах влади — кумівство та фаворитизм, на зоні - понятія). Внаслідок цього вищою стадією розвитку будь-якої нашої групи-спільноти стає корпорація, а не громада.
 
Громадянське суспільство — це громада громад. Ми ж живемо в корпорації корпорацій.
 
Трохи про “що робити”
 
Якщо нам відома причина хвороби, то в принципі стає зрозумілим, що може стати ліками.
 
Приклади безпроблемної інтеграції наших громадян в інші громадянські групи-спільноти (Канада, США, Європа тощо), а також досвід останніх змін в Грузії підказують, що при неспроможності створити власну громадянську модель  шляхом самоорганізації наше суспільство здатне швидко інтегруватися та адаптуватися в нові умови громадянського суспільства створеного кимось іншим.
 
Що робити:
 
- звільнити від існуючих корпоративних правил всі сучасні групи-спільноти (ліквідація режиму);
 
- ізолювати джерела та носіїв цих корпоративних правил (люстрація та декриміналізація);
 
- законодавчо закріпити нові громадянські правила та ввести відповідальність за використання та нав’язування групам-спільнотам старих корпоративних правил (нова Конституція);
 
- сформувати нові органи влади як органи громадянського суспільства (нові вибори за новими правилами в новому правовому полі).
 
Мир — громадам, війна — корпораціям!
 
Слава Україні!