Як казав  мені мій колишній начальник: «Тільки влаштувався на роботу шукай наступну». Я по наївності спершу не прийняв це до серця (ну як це справді зробити? Де знайти час як оповістити потенційних роботодавців?), але коли на моїй наступній роботі провели оптимізацію то замислився що ж далі. Ну добре я неоптимізований, але ж гарантій зась.
Тож вирішив зробити собі сайт (свій власний) благо що матеріал для нього був в достатній кількості і вже всюди давати оголошення лише з посиланням на нього щоб вже не я шукав, а мене шукали.
Перші проблеми спіткали вже на сайтах з пошуку роботи.
Таке відчуття, що їх розробники НІКОЛИ роботу через Інтернет не шукали, або створили їх навмисно щоб людям не хотілось шукати роботу через їхні сайти.
Тобто замість щоб зайшов і дав заявку треба:
1. Зареєструватись (часто це багатоетапний процес).
2. Зайти на свою пошту отримати лист.
3. Активувати свою реєстрацію
4. І це лише доступ до простої публікації, а вже якщо хочеш якісь там додаткові можливості то плати. 
5. Але головний прикол в тому що більшість опцій цих сайтів (а то і взагалі весь сайт) НЕ ПРАЦЮЄ через анонімайзери!!!
Тобто з погляду розробників сайтів шукач роботи це така собі людина в котрої:
1. Афігено класний Інтернет
2. Часу та грошей хоч греблю гати і ото знічев’я людина просто нишпорить по їх сайтам.
3. Ну і звісно шукати через ананімайзери зась. 
Ну добре ви зареєструвались і знай собі оновлюєте резюме та інколи переглядаєте вакансії.
Прикольно, ЗП няням, тобто людям котрим роботодавці довіряють своє найдорожче: пропонують для Києва та області від 4000 до 7000 грн. (освіта середньо-спеціальна вища, особливих побажань з мовних навичок не має)  причому ЗП не залежить від освіти та навичок. Тобто можна і з середньо-спеціальною знайти таку саме ЗП як і з вищою.
А от всіляким інженерішкам пропонується всередньому 3000 – 3500. Дуже, дуже рідко від 4000 – 6000 (частіше до 5500) при цьому ти мусиш бути ледь не знавцем всього і вся.
Ні звісно є вакансії і крутіше. Наприклад такі спеціальності як ПРОГРАМІСТ (тут планка ЗП залежить від того на кого працюєш. Якщ на закордон то це значно прибутковіше) там починається від 4000 і закінчується аж 25000 (частіше закінчується до 8000).
Навіть Юристам пропонується від 3000 до 6000. (В даній ситуації це в принципі правильно. Адже накуй нам юристи коли все вирішується по панятіям (і цей процес лише набирає обертів).
Про таку шалупень як вчителі, лікарі, робітники я взагалі мовчу.
Більш за всіх звісно пропонують різного роду деркторам там низ від 10000 (і це якісь малі конторки)
 
Дехто правда з приводу всього цього може ляпнути якусь дурню типу КРИЗА.
Але шановні з чого взялась криза? Слюсар Пупкін щось не те змайстрував і почався обвал ринку??? Ні.
Криза почалась з-за того, що ТОП-менеджери погано виконували свою роботу, брали ненормальні кредити, вступали в ненормальні оборудки, тощо. Але я не бачив бувших керівників з мітлою та на біржі, або стрибаючого з вікна, тому що довів до банкрутства всю контору. Навпаки всі на місцях і ЗП в них лише зростатиме.
Та чи можна їх звинувачувати? Колись один начальник сказав що їх за кордоном професор вчив так: «ГОЛОВНА  ЗАДАЧА  КЕРІВНИКА ЦЕ ПРИНОСИТИ  АКЦІОНЕРАМ  БІЛЬШЕ  ПРИБУТКІВ!»
Тобто цієї повної маячні їх вчили закордоном. А значить з таким навчанням кризи ще будуть і будуть………….. Хто не зрозумів, поясню:
Головна задача керівника ЦЕ КЕРУВАТИ  ТАКИМ  ЧИНОМ ЩОБ  ПІДПРИЄМСТВО (організація)  ПРИНОСИЛА  БІЛЬШЕ   ПРИБУТКІВ АКЦІОНЕРАМ!
Різниця наче невелика, але ставить все з голови на ноги.
Тому керівник котрий бачить збільшення прибутків шляхом скорочення штатів, фактично розписується в своїй неспроможності керувати.
Адже що би ви сказали наприклад про ремонтника машин котрий заявив що обслуговуватиме лише виключно майбахи, та і то не всі, а лише ті де роботи на пару хвилин максимум (замінити дзеркало, колесо).
Ви би сказали що йому круто живеться якщо він перебирає харчами та ЗМЕНШУЄ  ОБСЯГИ своєї роботи. Так і з керівником. Якщо він НЕ В ЗМОЗІ задіяти в робочому процесі наявний персонал, значить він фактично каже, що не знає як працювати на ринку в цей момент.
Тобто різниця в тому, що при першому підході (як їх вчили закордоном) ЗП співробітника це СКЛАДОВА   СОБІВАРТОСТІ (а значить її треба зменшувати, а кількість працівників скорочувати). Так керує більшість менеджерів (нажаль державних також). тому так і живемо.
При другому підході ЗП це фактично інвестиції у виробництво, а значить треба ними найефективніше розпоряджатись (тобто почати не королювати, а дійсно брати і КЕРУВАТИ)
Адже Коли появляється потреба когось найняти???
Тоді коли:
1. Ви сам не спеціаліст в якомусь питанні
2. Коли вам треба мати помічників тому що самі ви вже ЕЛЕМЕНТАРНО НЕ ВСТИГАЄТЕ все зробити.
3. Коли вам вже стало ліньки і ви просто хочете піти на покій та отримувати ренту, дивиденти, тощо.
Тому треба постійно думати що і як. Саме для цього і існують керівники, а не так як в нашій країні котра з успіхом копіює досягнення Латиноамериканських та арабських країн. Саме тому думаю Туніс не за горами і рано чи пізно наші керівники як і їх колеги з Тунісу та Єгипту (котрі теж вчились по закордонах) також побачать натовпи незадоволених……………
 
НАдодачу:
Мене завжди приколювало коли на співбесідах директори кажуть:
- Ми ісчім прафєсіанлов!
Завжди хочеться спитати:
- А накуй вам професіонали якщо ви незбираєтесь їм платити???
Здається професіонали потрібні лише для екзотики. Ну типу як кухар китаєць, або садовник негр.
 
Уявляєте у вас будинок в Пущі-водиці і кухар китаєц та садовник негр, а в контрорі у вас всі професіонали зі зннням кількох мов і дсвідом крутішим за конструктора ядрьної бомби.............................
 
Аналогія доречна осбливо з огляду нате що часто густо на вакансії ані мова ані особливі навички взагалі непотрібні.....................