для старых юзеров
помнить
uk [ru]

День віри в міф.


День віри в міф.
Суспільство породжує міфи. Завжди знаходяться спритники, які ці міфи вдало використовують. Для того, щоб керувати й маніпулювати суспільством.
 
Комуністи певний час експлуатували й використовували (не без вигоди, звичайно) міф про комунізм. Віра в світле майбутнє примушувала людей не жаліти ні власного здоров’я, ні власного життя. Формула «не ми так хоча б наші діти житимуть по-людськи» стала визначальною для досить короткої (з історичної точки зору) епохи. За розчаруванням в міфі настав крах системи.
 
Український міф про єдину Україну більш тривалий, більш красивий, більш міцний. Тому що не має під собою матеріально-споживацької підкладки. Це міф романтичний, героїчний, милий серцю ідеалістів і в той же час, як і більшість міфів, має дуже мало спільного з реальним станом речей. Хоча теж не має захисту від корозії розчарування.
 
Те що цим міфом послуговуються не лише романтики, але й циніки особливо чітко видно зараз, коли представники партії регіонів аж піною сходять, захищаючи це міфічне уявлення про єдність українського народу. Так наче це не вони в 2004 році збирали з’їзд в Сєвєродонецьку, так наче це не вони починаючи з 2010 року ведуть непримиренну війну з тією частиною України, яка не поділяє їхніх світоглядних позицій.
 
Особисто я вже давно не вірю в цей вигаданий єдиний український народ. Можливо ми колись і були єдиним народом, але історія розвела нас у різні боки. Процес роз’єднання тривав сотні років (чи не від часу утворення Галицько-Волинського князівства?). Невже після століть проживання в різних політико-культурних системах ми можемо йти пліч-о-пліч в одному напрямку?
 
От німці, котрі були розділені на дві держави різного політичного спрямування менше, ніж пів століття, до сих пір не можуть залікувати рани нанесені нації. То що ж говорити про нас з нашими століттями.
 
Ми нагадуємо двох бігунів, які зв’язані міцним канатом, але намагаються бігти в різні боки. Як результат – топтання на місті. Якийсь рух можливий лише за двох умов – якщо розрубати канат, або якщо один з бігунів закатрупить іншого. Якщо штучно продовжувати утримувати в купі те, що вперто купи не тримається, то другий варіант стає все більш імовірним. Власне, партія регіонів цей другий варіант вже почала втілювати в життя.
 
Тому для мене й багатьох українців тієї України, яка сьогодні під загрозою знищення, сьогоднішній день являється швидше не святом під назвою День Злуки, а днем чергової фатальної історичної помилки.
 
З чим вас усіх і вітаю.
© R`n`R [22.01.2011] | Просмотров: 6310

2 3 4 5
 Рейтинг: 35.9/57

Комментарии доступны только зарегистрированным -> Увійти через Facebook



programming by smike
Администрация: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Администрация сайта не несет ответственности за
содержание материалов, размещенных пользователями.

Вхід через Facebook