Слава Богу, визначилися з ідеологією. Довго, значить, шукали. Все нічого не підходило. Комунізм? Не підійшов. Націоналізм? Не підійшов. Лібералізм? Солідаризм? Фашизм? Нацизм? Все не підійшло. Врешті-решт, знайшли остаточно. Не можна сказати, що тільки тепер, бо вже давно сповідують наші політичні партії цю ідеологію. Проте, остання бадьора підготовка до найширшої у світі коаліції з метою заміни Конституції, таки остаточно підтвердила – Цинізм. Ось найпотрібніша на сьогоднішній день ідеологія для України.
 
Та хай уже і буде. Давно уже прошу наших політиків не йти слизькою стежкою шизофренії і просто легітимізувати все, що вони роблять. Схоже, почули. Тепер я спокійний. Цинізм остаточно утверджується в якості ідеології. Шкода, не внесли до Проекту нової конституції у якості «керівної і спрямовуючої сили». Але то є діло наживне. Нам аби почати – далі піде.
 
…А Віктор Іванович Балога таки зробив вирішальний удар по БЮТ. Він пішов геть з Секретаріату президента і той остаточно перестав працювати. Це все, що потрібно було для того, щоб повністю знищити БЮТ – віддати їм ініціативу. Просто нічого не робити.
 
«Сама, сама, сама, Вєрочка…, тьфу, Юлічка…», - голосом Михалкова з «Вокзалу для двох» прошамрати б Віктору Андрійовичу. «Сама, сама, сама!»  І – вуаля! Сама! Сама спалила весь рейтинг. Об’єднання БЮТ і ПР – це, фактично, смерть БЮТ, як суб'єкта виборів. І дуже добрі перспективи для ПР. Аж дивно – навіщо регіоналам та ширка, інакше, як для витоку інформації про її підготовку?
 
Тут треба розуміти, що електорат Віктора Федоровича Януковича і ПР, він своїх лідерів має за річ з неживої природи, яку можна заслужено наділяти властивостями Божества – головне вірити і не гнівити. Тоді буде тобі добре. А електорат Юлії Володимирівни, крім «вірити» і «любити»  ще й «очікує».
 
Електорат ПР чудово знає, що ЦЯ влада вічна. Оно, як на Майдані в Києвах горлали, а начальство як було донецьке – так усе й залишилось. Як тебе годували Віктор Фьодарич, Ринат Ліанідич та Єфим Ліанідич – так і годують. Вірніше, «годували», завше було на другому місці, а канонічно правильно звучало, – «.бут, но кормят», що в приблизному перекладі означає, – «жити, канєшна, не дають, но, бувало й хуже!».  
 
Електорат був за ПР, бо чудово знав – ті крали, крадуть і красти будуть але вони страшні та сильні і крім них більше ніхто «начальством» не буде. Одночасно переконанням у правильності свого вибору на користь ПР та естетичним шоком для цього електорату була не перемога Ющенка, а те, що він і його подільники творили після перемоги. Після грімкого «Бандити сидітимуть у тюрмах!» мала йти фаза з тюрмами. Коли вона змінилась на фазу  нагороджень орденами-медалями-грамотами та підписанням Універсалів, регіональний електорат остаточно перекваліфікував гаранта з розряду «Блаженний» у «Довбо.об».
 
Можна було б застосувати для опису таких смислових перетурбацій модне слово «менталітет» але зміни в електоральних симпатіях диктуються старою, як світ істиною, яка на підсвідомому рівні повністю характеризує наміри і вдачу людини: «Замахнувся – бий. Не думаєш бити – не замахуйся!» Віктор Андрійович замахнувся і задумався. З  задуми він уже не вийде ніколи. Про Віктора Андрійовича, отже, aut bene aut nihil. А згадав я його тут тільки тому, що електорат не зовсім правильно ототожнював Віктора Андрійовича з Юлею Володимирівною…    
 
Ядерний електорат Юлії Володимирівни, здавалось, ще більш стійкий у вірі ніж електорат Віктора Федоровича, однак, цей електорат мав одну відмінність – він весь час чогось від неї чекав. Хто чекав справедливості, хто весни, а хто прориву. Були унікуми, які чекали реформ і порядку. Були тихі юродиві, які жадали плідної співпраці з президентом на благо України… Було їх до пупа всіх, проте, основна відмінність від електорату ПР в тому, що ті від своїх, рідних, донецьких нічого не чекають. Бажано, щоб рідна донецька влада на тебе взагалі увагу ніколи не звертала, бо її увага нічим хорошим не закінчиться. Вибрали – забули і слава Богу. Далі виживаємо окремо – ви за наш рахунок, ми – всупереч вашій турботі.  Електорат же Юлін спостерігав за Юлею. Хто з захопленням, хто з ненавистю, хто з простим шкурним інтересом. Але всі вони чогось чекали. І одержати задоволення від простого існування Юлі в Кабміні готові були не всі. І не назавжди.
 
На що розраховував БЮТ у переддень виборів, у розпал кризи, перебуваючи у владі, та ведучи переговори з ПР про зміну Конституції, щоб залишитись у владі? З ким вони задумали погратись в «узурпацію»? З ВікторФедоричем на пару? Нагадаю, що це той український Кенеді, мрію про президенство якого підло вбили яйцем  в Івано-Франківську у 2004-му.
 
Але ж букет нам тепер пропонують! Віктор Володимирович Медведчук явно підвищує клас. Третій термін для Кучми разом з політреформою блідо гасне у порівнянні з ідеєю виборності суддів. З великим нетерпінням чекаю передвиборчих дебатів судді Зварича з кимось ще. Уявляю собі цю харизму! Цей напір, слогани! «Закон один – ціна доступна!» А уявляєте собі передвиборчий біг-борд такого Зварича у якійсь колонії? От – на секундочку! – на стіні тюрми здоровецька парсуна в мантії і напис «Справедливість є! За неї ВАРТО боротися! – кандидат в судді Імярек Такий - то»? О-о-о!
 
А хтось несвідомий обурюється тим, що в народу забирають право вибору. Ги-ги. Нічого подібного – будемо обирати суддів. Вибори до Київського Апеляційного суду за бюджетом та креативністю виборчої кампанії точно стануть гідною заміною Президентським…  Єдине доповнення до прекрасної ідеї виборності суддів – а чому нам пропонують обирати тільки суддів, а не пропонують обирати спосіб, у який можна вершити суд? Адже існуюча судова практика наочно показує, що найняти кілера набагато дешевший і ефективніший шлях знайти справедливість. Може б Віктор Володимирович дописав ще абзац в Конституцію і, поряд з Державною Судовою Адміністрацією, створив ще Державну Кілерську Службу. Я це бачу у барвах! Пишеш у міськрайоне відділення ДКС заяву встановленого зразка, платиш за кілерські послуги без ПДВ, згідно з встановленим тарифом, плюс держмито, плюс ІТЗ і справедливість є! Варто боротися?  А певно! Тільки навіщо платити більше в суді?
 
Немічність нашої влади давно вже стала чимось на кшталт пробірного клейма. Це ще одна відзнака, поряд з винятковим цинізмом, яка повністю характеризує нинішніх «слуг народу» і «ефективних державних менеджерів». Однак, немічність ця має такі парадоксальні властивості, як, наприклад, агресію. Агресивна неміч. Оксюморони, все-таки живуть. І ця агресивна неміч намагається продовжити своє життя. Дивно спостерігати за цілим шквалом звинувачень на адресу майбутніх коаліціянтів у відсутності і програми дій, і якоїсь конкретної мети. Агресивна неміч хоче тільки одного – зберегти ілюзію своєї стабільності. Тому слід прибрати все, що може порушити цю стабільність. Логіка підказує, що потрібно було б прибрати народ, з яким фатально не пощастило країні, проте, на це нема сил. Тому прибирають можливості цього народу. Тому першою має мінятися Конституція. Ця клята Конституція, яка не дає можливості ремонтувати дороги, яка не дає можливості фінансувати медицину, яка не не дає можливості забезпечувати права громадян, захищати їх життя, здоров’я, честь і гідність.  
 
Це Конституція примушує державних чиновників щороку витрачати мільярди державних грошей на придбання сотень і сотень «Лексусів» і «Мерседесів». Це Конституція примусила НБУ безконтрольно викинути мільярди гривень рефінансування  комбанків і стрімко девальвувати гривню. Це Конституція завадила здійснити уряду хоч один осмислений крок у боротьбі з кризою. Це Конституція завадила Президенту почати реформи. Все це зробила Конституція і народ – перш за все тому, що ніяким чином не примусили владу виконувати цю Конституцію…
 
У світі є багато ідеологій. Є ідеології еліти і є ідеології голоти. А у нас перемогла ідеологія гопоти, яка діє за принципом: «ти мнє должен, бо ти тут жівьош!» Цинізм – це базова ідеологія гопоти.  У принципі, Цинізм не найгірша ідеологія. Вона передбачає двостороннє невиконання сторонами взятих на себе зобов’язань. Тому мені цікаво – для чого ПР і БЮТ прагнуть міняти ту конституцію? Вона ж лишній документ у нашій країні. Хай просто відмінять.
Хіба хтось зможе їм дорікнути?