Першого січня 1823 року у родині небагатого м"ясника Стефана Петровича зі степового угорського містечка Киш-Кереш  народився син Олександр.- у майбутньому  полум"яний співець патріотизму і свободи, великий угорський поет Шандор Петефі.
У 1526 році Угорщина була поділена на три частини: на сході слабке Ердейське князівство, середня частина дісталася туркам, західна - Австрії. Через 150 років турецька частина перейшла до Австрії. Селянське повстання проти австрійськог гніту у 1703 -1711 роках під керівництвом Ференца Ракоці закінчилося поразкою повсталих угорських, румунських, словацьких і українських кріпаків. Сокира ката у 1795 році рубає голову Мартиновичу, керівнику змови за відміну кріпосного права та пробудження національної самосвідомості шляхом оновлення угорської мови, яку примусово витісняли мовою німецькою.
У 1843 - 1844 роках Лайош Кошут стає одним з засновників Товариства захисту угорської промисловості, яке мало метою розвиток національної промисловості і бойкот австрійських товарів.
6 січня 1848 року почалося повстання у Мессині, 12 січня - в Палермо, 27 січня в Неаполі, далі Іспанія, Португалія, в лютому постали барикади в Парижі, 8 березня повстала Прага.
14 березня Опозиційний клуб Пешта пише петицію австрійському імператору з переліком 12 прохань "Яка убогість просити, коли знамення часу - вимагати. Час підходити до трону не з паперами, а з шаблею в руці", - пише Петефі, який став одним із керівників угорської революції. В промовах, статтях і віршах, на мітингах і в клубах  він зве народ до встановлення республіки і відділення від Австрії.
Створений у березні угорський уряд дав селянам волю з правом викупу землі, але не надав рівних прав національним мовам, і почав переговори з австрійським урядом про сумісне придушення повсталих. Петефі на народних зборах заявляє: "Я не довірю цьому уряду не те що Батьківщину, але, навіть, свого пса".
11 вересня 1948 року австрійська армія  вступила на землю Угорщини. 5-мільйонний угорський народ дав достатньо добровольців, які виступили зі зброєю проти окупаційної армії. Австрійський імператор на колінах благав царя Миколу І допомогти навести порядок у своїх володіннях, щоб  поганого прикладу не наслідували інші народи
Згідно традиційної версії Шандор Петефі загинув під Шегешваром 31 липня 1849 в бою з козаками російської армії, очолюванної царським генералом Паскевичем. Згідно іншої версії, поет був поранений, взятий в полон і таємно вивезений до Сибіру, де помер в 1849 році.
На кладовищі в Забайкаллі угорський військовополонений  Першої світової війни Ференц Швигель бачив могильний хрест з написом "Александр Степанович Петрович, венгерский майор и поэт, умер в Иллсунске - Азия - в 1856 году, май месяц". У своїй статті він наводив фото хреста і текст останнього вірша Шандора Петёфі с автографом, датованим 1853.роком. Дослідження 20 кістяків з цього кладовища  довели, що вони не належать Шандору Петефі, тож місце загибелі і поховання поета-революціонера досі невідоме.
В українському місті Берегові стоїть пам'ятник Шандору Петефі. .
21 рік мав Шандор Петефі, коли увійшов у літературу, в 26 років загинув у одній із битв угорської революції.
 
Проти королів
Ми знаєм - іграшки потрібні дітям.
В захопленні дитячому народи
Тих іграшок немало наробили,
Катами ставши власної свободи.
Вдягли на лоба дурневі корону,
Помазали і повели до трону.
 
Ті королі сидять собі на троні
Урівень з небом і його зірками
I думають у вишині принадній,
Що з ласки божої керують нами.
Ви помиляєтесь у власній славі -
Ви не пани вже, а ляльки трухляві!
 
Світ повнолітнім став. Коли мужнієш,
Не дбаєш вже про іграшки дитячі.
Геть з тронів, королі! З голів корони
Мерщій скидайте, телепні ледачі!
I не баріться, не жартуйте з нами,
Бо зіб'ємо їх разом з головами!
 
Так станеться. Удар тії сокири,
Що на паризькому майдані грянув,
То тільки перша блискавиця бурі,
Що налетить невдовзі на тиранів,
В ній грізний вирок світові старому,
А я - не перший гуркіт її грому!
 
Стара земля обернеться на хащі,
I королі завиють в них, мов звірі.
Ми будем радо гнати їх, як здобич,
Під постріли рушниць дошкульно-щирі,-
I кров'ю їх напишем серед неба:
"Світ вже змужнів - йому ляльок не треба!"
(переклад Л.Первомайського)