Обговорення на Шустер лайв виступу Путіна щодо ролі Росії у перемозі у Великій Вітчизняній. Серед присутніх - Богдан Бенюк, Олесь Доній, Віталій Портніков та багато інших. Звісно, Затулін ( куди ж без нього?). Вигороджує свого пукіна, як Риги свого хазяїна, зализує до нестями. Та я на цю колишню ( на жаль) нон грату давно уваги не звертаю, хіба що в тому сенсі – «чого приперся?, або «Чи не заткнутися тобі?».
Дискусія мало чим відрізняється від інших на цьому шоу. З одного боку «бендерівці» ( коли вже їхні недоумкувати опоненти навчаться правильно це слово вимовляти?), з іншого – Царьков. Справжній бенефіс у нього сьогодні був. От тільки від його поведінки у мене склалося враження, що він або колеться, або нюхає, або обкурився. Бо такого сплаву хамства, агресії, тупого бандитського напору і водночас неадекватності важко добитися простим накручуванням себе до стану, коли лишилося тільки піну з рота пустити і сорочку на грудях порвати.
А ці випади проти ведучого ( так і вчувається совкове – а еще шляпу надел) – ви не гражданин ни Украины ни даже России. Боже, борони Україну від таких громадян, як Царьков!
«Істину говорю Вам» - регіонали і комуністи - «близнецы – братья», і навіть однояйцеві та єдиноутробні попри нібито несхожість. Старший солідний і говорить басом, менший – дрібна шавка, «шестерка». Навіть прізвища про це говорять. Царьов, Царьков.Старший – олігарх, лютий ворог народу, за інтереси якого нібито бореться з олігархами менший.
Однак насправді вони в одній упряжці, борзо пруть котком, закочуючи під асфальт повзучого авторитаризму рештки парламентаризму ( який за 20 років існування незалежної України так і залишився хирлявим зародком, чого не скажеш про добре вгодованих його нібито носіїв – парламентарів) та демократії.
Однак не все так погано, бо коли старший браток геть «оборзів» і вирвав з горла молодшого мозкову кістку (як це сталося в Криму – надто вже ласий шматок цей півострів), витіснений від корита комуніст, якому я ніколи не симпатизувала через політику, яку він там проводив, почав ремствувати і котити бочку на своїх товаришів по партії та упряжці, за що і був укупі з рескомом КПУ «примерно наказан».
Звісно, це не означає, що Петя Симоненко роздружився зі своїми колегами по керуванню країною та її майном, однак все завжди починається з внутрішнього розколу. Звісно, будь – які аналогії з ситуацією в СРСР після смерті Сталіна некоректні, однак за наявності двох складових – лідера з його оточенням ( я зумисне не зупиняюся на характеристиці цих особистостей, це загальновідомі факти) та армії з сильним командиром вдалося навіть у такій страшній тоталітарній державі здійснити переворот і пом*якшити режим (згадаймо «відлигу», «шістдесятників»).
А якщо екстраполювати нинішню ситуацію на минуле ( дарую ідею для написання фантастичної історії) і додати третю складову – підтримку народу? Є над чим замислитися, панове.
