Урок 1. Найголовніший. Єдиний позитивний.
 
Українці показали своє бажання побудови суспільства, яке ґрунтувалося б на засадах демократії європейського типу.
Революція показала здатність нації до масового спротиву проти брехні, лицемірства, на захист свого вибору.
 
Урок 2. Болюче-прикрий.
 
Майдан дав можливість вільно (з натяжкою) критикувати владу, але суспільство не отримало важелів впливати на владу аж до можливості припинити достроково її повноваження.
Як результат – влада водночас забула про всі свої зобов‘язання:
- реформування країни, судової системи, податкової, боротьби з корупцією,
- "бандити мають сидіти в тюрмах",
- руху в бік Євросоюзу та євроатлантичних структур,
- суспільне телебачення,
- т.і.
 
А чим займалась влада, власне й до майданна та нинішня також? Див. урок 3.
 
Урок 3. Всім вже зараз зрозумілий.
 
Жодна з політичних сил, які останнім часом або представлені в парламенті, або мали намір туди потрапити не є представниками інтересів ані робітників, селян, вчителів, медиків, ані малого й середнього бізнесу.
 
Тому й питання вони вирішували й продовжують вирішувати свої шкурні, а також тих олігархів та бізнес-груп, які їх фінансували. Час від часу підкидаючи нам наші "народні" питання голодомору, російської мови, УПА.
 

Висновки роблю для себе:
У 2004-му суспільство зробило "холостий постріл", тому що "патрон" виявився "холостим".
Суспільство в нинішніх умовах не готове витрачати свою енергію, емоції, гроші, для здійснення ще одного холостого пострілу.
Зараз іде стиск пружини спускового механізму для здійснення пострілу.
Постріл може відбутися тільки тоді, коли у патроннику буде заряджений бойовий набій.
Жодна з політичних сил, які позиціонують себе як демократи зараз не в змозі ініціювати вивільнення пружини. Принаймні у тому вигляді у якому вони є зараз. А я не бачу жодних зусиль демократів почати реформувати країну з реформ своєї політ сили, яка виявилась холостим патроном (а вже скоро рік від поразки соромно навіть сказати від якої особистості).
Суспільство потребує справжніх лідерів-патріотів-демократів рівня Чорновола, Валенси, Сахарова і справжню українську демократичну політичну силу.
Багато авторів на ДД говорить про громадянське суспільство. На мою думку побудова громадянського суспільства можлива тільки в демократичній країні, якою Україна не є, тому й сподіватись на нього нема сенсу.
 
P.S.
Противсіхам.
Я не противсіх, я ще поки "ЗаЮльок", але критичний.
Вважаю всіх притивсіхів та за Миздобула, Яцека, Грицика, Тігіка, Тягника, Костенка, хто там ще в нас демократичний? відповідальними за свій вибір – ВФЯ!