Я думаю, будь яка людина, що, хоч трішки, слідкує за новинами, має уяву, що зараз відбувається в цивілізованій і демократичній Франції. Багато, хто з цих людей навіть можуть заздрити тому, які французи свідомі, яке в них згуртоване громадянське суспільство і як вони єдиним фронтом ведуть боротьбу за свої права. І майже всі ці люди, журно зітхнувши, пожаліють, що в нас такого нема і мабуть ніколи не буде.
 
Та мало хто з цих людей розуміє, чому саме, так несхожі реакція у французької і української громади на антисоціальну політику керівників держави. Хтось може нарікати на пост-совкову свідомість, що заважає гуртуванню громадянського суспільства, хтось буде винити у всьому, притаманну українському народу терпимість, а хтось вбачатиме в цьому - розчарування людей в ефективності мітингів та акцій протесту.
 
Все це, певною мірою - правда, та не є головною причиною пасивності української громади в цьому питанні. На мою думку, основним чинником, низької активності громадянського суспільства, щодо захисту своїх соціальних прав в Україні, є повне розчарування цими самими соціальними правами і зневіра до держави, як інструмента забезпечення цих прав.
 
В Україні вже багато років, на відміну від Франції 99.9% людей не отримують гідну пенсію і встигли забути, яка вона буває і що вона має бути іншою. В Україні, кожен громадянин знає, що в питаннях соціального захисту він має покладатися лише на власні сили, бо сподіватись в цьому на державу так само нерозумно, як перепливати море в дірявій діжці. В Україні всі працездатні люди важко працюють, намагаючись забезпечити собі фінансову незалежність від держави. В Україні у людей, просто немає часу на захист своїх соціальних прав, тому що, на мою думку, все працездатне населення України, свідомо чи підсвідомо впевнено - такі права не варті захисту!
 
І це вже частина ментальності декількох поколінь українців! Ми вже забуваємо навіщо існує держава, ми вже вчимося виживати без її допомоги, ми вже потроху усвідомлюємо, що в такому вигляді держава нам непотрібна, ми вже потроху підходимо до висновку, що теперішня держава – шкідник і паразит на тлі суспільства! Ми вже набираємо сили! Ми – імунітет України!
 
І скоро ми її вилікуємо!
 
Швидкого одужання, Україно!
 

 
(c) Кебета - український суспільно-політичний блог
http://kebeta.in.ua