Невже вони не боялися?
 
Саме таким питанням задається автор у перших рядках і сміливо береться провести читача до відповіді. І дійсно, якщо учасники псевдотендеру реєструються за однією адресою, а вартість закуплених авто перевищує номінал утричі, то чим же це пояснити, як не переконаністю у вседозволеності? Питання тільки у тому, хто цю вседозволеність забезпечував. Хоча б розмірковування на цю тему я і хотів побачити, але прочитане викликало тільки саркастичну посмішку, яка в кінці змінилась гомеричним реготом.
І власне відповідь дається уже у перших рядках, а потім іде лише обґрунтування. Відповідь проста:
 
2009 року державні гроші крали в розрахунку на те, що прем'єр стане президентом
 
Чи могло таке бути? Звичайно, що могло. Але погляньмо на ситуацію детальніше. Кого ми бачимо в основних фігурантах «жертв аудиту»? Власне, це Держрезерв (очолюваний креатурою В.Литвина) і лише два міністерства: МНС і МОЗ, які за коаліційною угодою стали квотою НУНС і кадрові питання в яких, як ми пам’ятаємо, вирішувались особисто В.А. Ющенком. У результаті ці два міністерства очолили сват Президента пан В.Шандра і особистий лікар сімейства Ющенків, пан В.Князевич. Уявімо, що напередодні виборів Ю.Тимошенко, гостро потребуючи ресурсів для виборчої кампанії, вирішила запустити корупційні схеми через уряд. Хто був би обраний у якості виконавця, як думаєте? Турчинов? Продан? Луценко? Данилишин? Уманський? Давидов? Можливо. Не хочу будувати припущення про людей, вина яких не тільки не доведена, але і обвинувачення не висунуті. Але точно це не були б люди Ющенка або Литвина.
Але корупція таки була і в цьому аспекті немає підстав не довіряти аудиту. Чому ж вони були такі переконані у своїй безкарності? Здається, саме таким питанням задавався автор на початку. Він пояснив, що Князевич і Шандра сподівались на перемогу Тимошенко. Що ж, із почуттям гумору у автора все гаразд, адже вірити у світлі перспективи «команди Ющенка» у разі перемоги Тимошенко, могла лише дуже своєрідна людина. Але окрім майбутнього є іще і сьогодення. А у сьогоденні головною загрозою корупціонера є генпрокуратура. Саме та генпрокуратура, яку очолює пан О.Медведько, діяльність якого задовольняла В.Ющенка як президента майже 5 років, і задовольняє В.Януковича як нового президента. І це при таких вражаючих «успіхах» у боротьбі з корупцією. Мова про ту саму прокуратуру, керівні кадри у якій на зразок АТ були поділені між В. Ющенком і В.Януковичем, із очевидним домінуванням останнього.
Кого і чого міг боятись чиновник, який працював у команді одного із Вікторів і мав гарантії недоторканності з боку прокуратури? Майже нічого. Пам’ятаєте ситуацію із Ю.Єхануровим? Корупція по тендерам у армії була іще більш очевидною, ніж у випадку тендерів МОЗ чи МНС, але Єхануров виправданий спочатку прокуратурою, а потім судом. Згадайте долю перевірки КРУ діяльності уряду Януковича у 2007. Матеріали зловживань на 11 млрд грн., і на виході із прокуратури жодної справи не передано в суд. Так чого ж боятися в такій ситуації? Чого мав боятись З.Митник, креатура М.Азарова, який став основним героєм корупційних тендерів у МОЗ? Не переслідування ж з боку наскрізь донецької генпрокуратури? Змінилась влада, і за свої заслуги З.Митник пішов на підвищення, став міністром ОЗ. Очевидно, що його внесок (моральний внесок, а ви про що подумали?) у перемогу В.Януковича був таки вагомим.
Можна було боятись тільки, що Тимошенко переможе. Але у 2009 в це не вірив ніхто, у тому числі сама Ю.Тимошенко, яка від відчаю пішла на перемовини про ПРіБЮТ. От тому і не боялись. І правильно робили. Чи може ви щось чули про кадрові зміни у МОЗ по результатам аудиту? Останнє що я чув, це призначення відповідальним за тендери у МОЗ В.Лисака, колишнього полтавського керівника ОЗ, який у 2005 тривалий час провів у СІЗО за звинуваченням… у зловживаннях при тендерних закупівлях (замість нових японських рентгенапаратів у 2004 були встановлені списані шкідливі для здоров׳я апарати радянського виробництва). У перші дні арешту він дав розлогі показання на багатьох нині видатних діячів ПР, але потім від показів відмовився, справа почала затягуватись,  а у 2006 був із тріумфом виправданий і поновлений на посаді. Ні, я ні на що не натякаю. У часи «помаранчевих репресій» багато хороших людей обмовили, навіть таких кришталево чесних як Чечетов і Колесніков. Виправданий, значить не винний. Але ви зрозуміли про що я.
 
макрозвинувачення Тимошенко були висунуті ще в квітні. З самого початку було зрозуміло, що закордонні аудитори були взяті з іншою метою - щоб результатами розслідування повірили в усьому світі.
 
Це пише далі наш автор. Звучить добре. Мовляв, кричущі факти корупції були очевидні одразу, але щоб уникнути звинувачень у заангажованості, нова влада вчинила по-джентельментськи. Стривайте, але ж макрозвинувачення від Азарова навесні несли в собі цифру «100 мільярдів». А що ми бачимо тепер? Якщо відкинути «нецільове використання», то сума скоротилася десь так разів у 100, і це ще не було суду. Та і, власне, особисто Тимошенко до цього прив’язати буде важко. За что боролісь? (с)
А де ж мінекономіки? Де НАК? Де мінсоцполітики? Там же сиділи прямі креатури Тимошенко. Там був би піар на повну. А тут аудит не дав нічого. А цифри «накопаних» зловживань співрозмірні із цифрою гонорару аудиторам. Та і самі аудитори були обрані на непрозорому тендері. І що тепер робити?
 
Ще минулого літа було відомо про нецільове використання грошей, отриманих від Японії згідно з Кіотським протоколом. Тоді представники Секретаріату президента Ющенка просили ЗМІ мовчати, тому що потрапляння цієї інформації в пресу означало величезний скандал і штрафні санкції для України.
 
Це був перший епізод у статті, коли гомеричний регіт почав душити моє горло. Те, що пан Ющенко не тільки нічого не приховував про уряд Ю.Тимошенко, але і з задоволенням вигадував зайве, це ми всі пам’ятаємо. От і тему про нецільове використання «кіотських грошей» він особисто піднімав іще на прес-конференції на галявині по мотивам «перемоги над ПРіБЮТ». Але навіть не це найсмішніше. Врешті, пані Притуло, розберіться із своїм колективом, що це їм АП дає вказівки що писати, а що не писати? Завдяки дитячій безпосередності пана Лямеця ми тут усі випадково дізнались, як в АП президента В.Ющенка давали вказівки вільним журналістам, щоб вони приховували злочини діючої влади.
 
Сьогодні відомо, що в кожній області вже заарештовано 50-100 осіб, пов'язаних з попередньою владою. Можливо, в частині випадків з політичних мотивів органи знайшли місце на нарах для невинних. Однак до основної маси людей, щодо яких сьогодні проводиться слідство, або яких вже посаджено, не може бути співчуття. Народ не має влаштовувати аргумент, що "ми ж не в тебе вкрали".
 
Звичайно, співчуття не має бути. Тим більше немає ніяких міфічних 50-100 чоловік у кожній області. Немає навіть 5-6 на кожну область. Хоча кількість арештів дійсно збільшилась. Але вони не носять політичного забарвлення, швидше це просто рекет. Заарештованого «кошмар ять» і дають можливість протягом двох-трьох днів заплатити за свої помилки і оплатити подальше спокійне життя. 90% невдах успішно справляються із заявленою сумою, після чого всі матеріали набувають неофіційний статус, але потім іноді використовуються для подальшого шантажу. На сьогодні це система. По суті, каральний меч обмежився причетними до справи РУЕ Діденком і Макаренком. Це дійсно страшні злочинці. Вони простягнули руку до майна самого Фірташа. А тому будуть покарані із усією суворістю. Щоб ніхто більше на подібне не зважився.
 
Влітку стало відомо, як діє нова влада в Криму. Прем'єру АРК Василю Джарти вдалося за лічені тижні розібратися з людьми, яких ніхто не міг зачепити роками. Зокрема, він посадив одного з екс-міністрів, який мав величезний вплив і майно по всьому півострову. Тепер його майно конфісковано, а сама людина залишилася впливовою вже в межах камери.
 
Отут я вдруге почав голосно реготати. Внутрішньопартійний процес заміни кримських на макіївських для автора і є зразком боротьби із корупцією. Браво! Особливо якщо врахувати, що всі зміщені мають партбілети ПР і чималі матеріальні заслуги перед партією, а новопризначені одразу беруть підвищені соцзобов’язання щодо збільшення фінансових потоків нагору. Просто шикарна «аналітика».
 
МОЗ відзначився ще в одному епізоді. Проголосивши неіснуючу епідемію "свинячого" грипу, в 2008-2009 роках він витратив 250 мільйонів гривень на непотрібні вакцини і ліки, і ще 100 мільйонів гривень на устаткування.
 
Одкровення тривають. Тепер виявляються, що пандемію оголосила не ВООЗ, а український кабмін. Насправді, перебільшення масштабів пандемії свідчить із висновків ЮНЕСКО, але ВООЗ і на сьогодні по суті своїх помилок не визнає. Усі викриття «неіснуючої епідемії» з׳явились уже після самої епідемії. Коли ж епідемія була у розпалі, то голосів проти не було, були лише звинувачення уряду в недостатньому реагуванні і зведення про смерті від хвороби, які лунали як фронтові зведення.
 
Мало того, що в Україні епідемію створили тільки для того, щоб інформаційно погасити дійсні повідомлення про декілька смертей від легеневої чуми в західних регіонах.
 
Це третій епізод, коли я від душі пореготав над «палєвом» автора. Справа в тому, що людська тупість теж має свої межі. Але існують люди, які цю межу із легкістю переходять. Однією із цих непересічних особистостей є всім нам відома Інна Германівна Богословська. Всякий, хто має хоч загальне уявлення про те, що таке легенева чума, і лишається при здоровому глузді, не став би говорити про її епідемію в Україні. А от пані Інна з піною біля рота віщала про цей «факт» при кожній нагоді.  Піар проти уряду тоді ішов по двох напрямках:
1. недостатнє реагування на епідемію.
2. приховування реальних страшних масштабів епідемії, зокрема, спалах легеневої чуми.
Це уже потім, коли епідемія була зупинена, взяли на озброєння третю стратегію: ніякої епідемії не було, гроші витрачені дарма. Пан Лямець, як добрий господар, вирішив у своєму опусі об׳єднати обидві тези: і легеневу чуму приховали, і гроші украли. Браво! Тільки от із Інною Германівною попалились. Окрім цього відважного бійця РУЕшних фронтів ніхто подібну дурню не молов. ТщатєльнЄЄ надо (с).
 
У підсумку, варто побажати, щоб наступного разу міжнародні аудитори провели подібну перевірку роботи вже чинної влади.
 
А отут я почав ридати. Нє, ну реверанс зрозумілий. Незалежний журналіст незалежного видання, готовий критикувати всіх і т.п. Але виникає питання: а пан що, нічого не зрозумів? Не дійшло, що по факту аудит і виявив злочини теперішньої влади? Теперішнього міністра Митника, теперішньої генпрокуратури, теперішніх коаліціянтів із фракції Литвина? Чи може все затівалось заради того, щоб викрити «нецільове» використання бюджетних грошей на пенсії і допомогу у видачі земельних актів замість будівництва супертраси до Межигір’я чи матдопомоги Фірташу або розпилу на держзамовленнях «Альткомом»?