Жив-був колись вояк один,
Красивий і бідовий,
Та був лиш іграшкою він,
Вояк наш паперовий.
Переробити світ хотів
Для щастя і любові.
А сам на ниточці висів:
Бо був він паперовий.
Піти за вас  в вогонь і в дим.
Він був завжди готовий,
Та ви сміялися над ним,
Бо був він паперовий.
Не довіряли ви йому
Стратегії  військові.
Ну, а чому? Лише тому,
Що був він паперовий.
Зіткнутись з ворогом в бою
Жадав обов’язково,
Вояк просив: “Вогню! Вогню!”
Забув, що паперовий.
Вогню? Вперед! Вогонь горить!
Вояк ступив сурово,
І там згорів в єдину мить:
Бо був він паперовий.
1959
Якщо доречно, то з присвятою двом Славкам - тому, з авіаційного, з яким обнімали одне дерево в міскому парку, і тому, з П"ятихаток,який неголосно співав біля багаття справжнього Окуджаву.