Останім часом стало важко зрозуміти, яка з гілок влади має найбільшу вагу в країні..
 
З одного боку, законодавча влада може прийняти нові закони, що матимуть на меті впроваджувати великі реформи, боротися з корупцією, захищати соціально слабкі верстви населення. З іншого - виконавча може впроваджувати це все в життя, а судова - може вирішувати спірні питання, що будуть виникати при впровадженні. В теорії – так але є те, що заважає цьому процесу.
 
Проблема нового податкового кодексу, а також майбутнього закону про боротьбу з корупцією, а також, навіть, Конституції України, чи будь якого іншого результату законотворчої діяльності в нашій державі, полягає у односторонній дії законів. Закони виконуються, покарання стягуються але тільки стосовно тих, хто ніяким боком не причетний до основних носіїв закону – виконавчої, законодавчої і судової влади.
 
Для них ці всі ефемерні матерії не існують. Будь який закон – тільки букви на папері, що не мають під собою жодного сенсу. Бо існує ще одна влада, а за великим рахунком – єдина влада, яка має первісне право в Україні. Це Бабло!
 
Баблонавча влада вирішує всі питання і є основною при вирішенні спірних питань стосовно будь яких законів на будь яких рівнях і в будь яких судових інстанціях. Баблонавча влада вкладає зміст у всі пустопорожні закони, підзаконні акти, чи просто дериктиви. Баблонавча влада, настільки крута, що для її використання взагалі не потрібно ніяких формалізованих законів – вона дозволяє використовувати, неформальну, вербальну і навіть ненормативну форму законотворчої діяльності.
 
Баблонавча влада має жорстку вертикаль, від більшого бабла до меншого і на неї не впливають ніякі чинники окрім бабла. баблонавча влада вона не підлягає реформуванню – лише рефінансуванню. І, нажаль, гегемонію баблоначої влади майже неможливо зупинити мирним шляхом.
 
Саме через баблонавчу владу, будь які реформи в Україні, нажаль, не мають жодного сенсу.