От почув це, і вжахнувся. Чого завгодно чекав, але такого... Побіжно згадаю також пропозицію щодо створення добровільних народних дружин. На щастя, останню вже давненько не чути, що не може не тішити.
Втім, не про дружини мова. Про Стаханова поговоримо. А краще, мені здається, за Андре Жида й не скажеш. Отож, дозволю собі нагадати.
"Стахановський рух" був чудовим винаходом, щоб струсити народ від сплячки (колись для цієї мети був батіг). У країні, де робітники звикли працювати, "стахановський рух" був би не потрібним ...
На одному із заводів, який чудово працює ... мені представляють стахановця, величезний портрет якого висить на стіні. Йому вдалося, говорять мені, виконати за п'ять годин роботу, на яку потрібно вісім днів (а може бути, навпаки: за вісім годин - п'ятиденну норму, я вже тепер не пам'ятаю). Насмілююся запитати, чи не означає це, що на п'ятигодинну роботу спочатку планувалося вісім днів. Але питання моє було зустрінуте стримано, вважали за краще на нього не відповідати.
Тоді я розповів про те, як група французьких шахтарів, які мандрували по СРСР, по-дружньому замінила на одній з шахт бригаду радянських шахтарів і без напруги, не підозрюючи навіть про це, виконала стахановську норму.
Здається, додати нічого, як з приводу рекордів, так з приводу відзначень і святкувань. Але референти президента не читали, певно, А. Жида. А гарант, й поготів.