Користь від споглядання телевізора, без сумніву, є. Іноді, там можна побачити щось більше, ніж він показує. У понеділок, 31 березня 2009 року, я зі здивуванням виявив, що в Україні продається хліб, ціною 60 гривень за буханець. Це не оптова ціна за тону. Це, за версією Ю.Полунєєва, голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань перевірки діяльності Національного банку України в період фінансової кризи, Секретаря Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, ціна ОДНОГО БУХАНЦЯ хліба. Його можна купити, за словами того ж таки Адама Сміта сучасності, у супермаркеті «Фуршет».
 
Я вже багато чув і бачив у сучасній українській політиці. Мене взагалі важко чимось здивувати, після того, як Віктор Федоровича контузило яйцем, але щоб фаховий економіст, який займається написанням економічних програм для нашого уряду ЗЕЛЕНОГО ПОНЯТТЯ  не мав про рівень споживчих цін в Україні!?  Ой! Я погарячкував. Зелене поняття він має. Про курс долара, я упевнений, він вам розкаже з точністю до копійки. А от про хліб... Ну, не хлібом єдиним! Пам’ятаєте, у вісімнадцятому столітті, королеві Франції Марії-Антуанетті сказали: «У Ваших підданих немає хліба!» «Ах, у них немає хліба! – засміялась дружина тодішнього Гаранта – Нехай їдять тістечка!» Вона потім, правда, зовсім втратила голову але нашим то не загрожує. У наших інша криза.
  
Криза. Кри-за. Кризонька! Нам без кризи не можна. Нє-а. Нам без кризи капєц. Ми ж без кризи почнемо боротись за права тварин, шлюби геїв, створимо профспілку проституток, зремонтуємо дороги і обладнаємо лікарні. А так – нема часу. Всі при ділі. Всі щось роблять. Головне, щоб тільки в економіку не лізли. Бо криза у нас винятково в головах і то – в головах політиків. Правда, вони дуже дієві заходи для її подолання вживають.
 
Першого квітня депутати призначили вибори президента на 25 жовтня.  От цікаво, а 17 січня – остання неділя перед 5-ю річницею інавгурації – як воно, наче б то, за Конституцією мало би бути, чим і кого не влаштовувало? Ні, для мене тут питання не в кількох місяцях. Воно для мене, на відміну від парламентарів, не принципове – питання часу проведення президентських виборів. Але сам факт промовистий. Є резони провести вибори 25 жовтня. Є заперечення? Конституція? Хто сказав «Конституція»? Конституцію читають тільки боягузи і зануди. А таких у нашому політикумі нема. Є ці… Блін, як їх. Ну, крім патріотів. Прагматики, во! Як відрізнити патріотів від прагматиків? Ну, у нас просто. Патріоти люблять конституцію міняти, а прагматики її тупо ігнорують.
 

 
Ось цікава ілюстрація нинішніх темпора і морес, що змінились з часів Кучми.  Ви пам’ятаєте, з піддиванних записів майора Мельниченка, як Кучма і Азаров обговорюють питання покращення життя Миколи Яновича вже сьогодні, тобто вчора? Ну, коли Микола Янович випрошує у Кучми більшу квартиру? Так от, Азаров показує Кучмі, СХЕМУ, за якою Микола Янович може одержати чужу квартиру, нічого не порушивши. Два правителя, які у цій країні можуть практично все, планують СХЕМУ, щоб одержати своє але ЗАКОН не порушити! Або випадок, з отих же записів, коли Азаров перед Кучмою обурюються Бакаєм. Він не обурюється тим, що Бакай краде, а тим, що Бакай краде невміло, по-дурному краде Бакай. Що це «…даже тупому ревізору відно. Даже тупому!»
 
Фантастика! Старий, ще партєйний, радянський гарт. Можна, звичайно, все, але – не  зариватись. Азаров просить Кучму санкціонувати, взагалі-то, законну оборудку. А цікаво було б послухати як просив Віктор Іванович Віктора Андрійовича передати йому в оренду об’єкт історико-культурної цінності – Мукачівський замок? Чи не просив навіть?
 
Правдоподібно, у сьогоднішніх ніяких гальм нема. На сердешну, вже майже небіженьку конституцію, забили, схоже, всі гілки влади одностайно. Я звичайно розумію, що вибори перенесли тільки для того, щоб не дати здійснити план з розпуску Верховної Ради, який планують реалізувати через блокування роботи парламенту Регіонами. Треба тепер тільки протриматись до 25 квітня – саме з цієї дати, за пів року до виборів, уже розпустити раду не можна. Але хто сказав, що на такі умовності, як Закон, буде звертати увагу Віктор Андрійович? Дав би пломбу з зуба, що розпустить він Раду до 25 квітня але пломб нема – всі на наших дорогах повилітали.  
 
Одначе, я стільки часу присвятив ставленню парламентарів до конституції, що забув похвалити їх же та уряд за дієві антикризові заходи. Перший етап виходу з кризи – девальвацію гривні, що злегка оживила наш експорт, здійснили, зі слів нашої прем’єрки, без неї. Тепер уже й від неї вклад у боротьбу з кризою є. Фактичний початок виборчих змагань за президентське крісло оживить ринок внутрішній. Піде широким потоком бабло від наших кандидатів у Президенти. У зв’язку з цим страшенно втішились рекламісти всіх мастей. Це, без жартів, реальна нагода протягнути до кінця кризи.
 
А ви знаєте, коли криза закінчиться? 25 жовтня 2009 року. Чому? Ну, ви ж пам’ятаєте, як страшенно дорого коштували Тернопільські вибори? Які то були шалені витрати! Держава, на думку парламентарів, у часи кризи не могла собі дозволити такого марнотратства – виборів. Після кризи – будь ласка! А під час неї – ніякої демократії! Щиро співчуваю депутатам від БЮТ: тепер треба буде обгрунтовувати, що ті вибори економіці не зашкодять,  а навпаки – допоможуть. Але там – люди професійні. Вони зможуть. Вони викрутяться. У крайньому випадку - завжди можна буде ті вибори, без зайвого галасу, відмінити. Рейтинги точно вкажуть на те, чи вибори шкодять економіці, чи ні.
 

 
У доброзичливій атмосфері, майже непоміченим депутатами, що й довело днем пізніше голосування в 401 голос за вибори президента у жовтні, прочитав Віктор Андрійович у Верховній Раді своє щорічне послання. У ньому він поділився з парламентарями своєю сокровенною мрією – сидіти сенатором у верхній палаті парламенту. Поки що, парламентарі ще не дуже сприйняли звістку про те, що їх може бути трохи більше. Але то не на довго. Все залежить від індивідуальної сприятливості до змін в Конституцію. Регіоналам, наприклад, з деякими ідеями треба пару нічок переночувати. І то у Верховній Раді. Якої бісової мами блокувати трибуну ВР вночі? Ги, а де «шаріки» на завтрашні мітинги надувати? Цікаво,  що вони того разу на тих «шаріках» напишуть? Кому «хай», чи то пак – «НІ»?  
 
Попри все – ми щаслива країна. У нас можна абстрактно мріяти про нову Конституцію, не звертаючи уваги на те, що поки не буде дієвого механізму відповідальності влади перед суспільством, у тому числі кримінальної з нормальною правоохоронною системою – ніяка, навіть найкраща у світі Конституція нічого не вирішить. Без реальної перспективи відповідальності за дії, а – головне! – бездіяльність, не можливо буде змусити чиновника зробити щось необхідне, якщо він цього робити не хоче.  
 
І тут, слід заспівати осанну тому явищу, яке у нас називають «криза». Це – об’єктивний наслідок всієї нашої сімнадцятилітньої державницької діяльності. Слід будувати СУСПІЛЬСТВО для якого треба творити Державу, а не навпаки. І нема у нас іншого шляху, хоч гопки скачи, як самим себе витягати з того, куди нас позаганяли. І нема у нас часу розбиратися між собою боротьбою на язиках та колекціонуванням взаємних образ. Тому, на час передвиборної агітації, кндидатам у президенти ми можемо висунути й свої гасла. Найактуальніше – це позбутися головних бід. Їх, як і у наших сусідів, виявилось дві – ду́рні та дороги.  Аж раптом, на допомогу нам прийшла криза. Вона знищила дороги. Тепер вона мусить добити ду́рнів. Інакше – це буде не криза, а катастрофа.