Щось сталося зі мною...
Я наче вмер... Чи народився?
Я знову бачу море...
та з острівців намисто...
 
Я бачу ліс, озера, поле
Та величавії тополі,
Птахів, тварин, комах та риб...
Та більш не можу бачить глиб
Отих бетонних та залізних,
Що в глибину буття залізли...
А в них живуть оті шакали,
Яких колись людьми назвали!
 
Що сталося зі мною?...
Чому я став радіти сонцю?
Чом захлинають почуття
Та вириваються в віконця
Душі моєї? Як злочинці,
Яких давно судили строго:
"За нелюбов до всяких вбивців,
За нелюбов до кривд, до злого"...
 
Я, мабуть, вмер... та народився...
Хоч тіло жило кожну мить.
А, може, просто я змінився,
Щоб як Людина в світі жить...